Ухвала суду № 65938098, 12.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур М.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року справа №423/1451/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 06 січня 2017 року у справі № 423/1451/16-а за позовом ОСОБА_2 до Тошківської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Попаснянського районного суду Луганської області з позовом до Тошківської селищної ради Попаснянського району Луганської області про:

- визнання дій відповідача щодо відмови у реєстрації за фактичним місцем проживання позивача у кв. 35, що розташована у буд. 30 по вул. Цуприка смт. Тошківка 1Попаснянського району Луганської області незаконними;

- зобовязання відповідача відповідно до законодавства України зареєструвати позивача за фактичним місцем проживання, а саме за адресою: Луганська обл., Попаснянський район, смт. Тошківка 1, вул. Цуприка, 30/35 (а.с. 4-6).

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 06 січня 2017 року у справі № 423/1451/16-а у задоволені позовних вимог відмовлено (а.с. 79-81).

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено наступне.

У 2002 році Виконавчим комітетом Первомайської міської ради апелянту видано ордер № 31 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вона була зареєстрована за вищевказаною адресою до 10 січня 2013 року, знялася з реєстрації у зв'язку з необхідністю оформлення спадщини. В квартирі також був зареєстрований син, який помер 03 лютого 2016 року. Її другий син знявся з реєстрації у 2011 році. Починаючи з моменту реєстрації та до теперішнього часу, позивач/апелянт мешкає в спірній квартирі.

16 березня 2016 року позивач звернулася до Тошківської селищної ради із заявою про можливість повторної реєстрації в спірній квартирі, але у березні 2016 року відповідач відмовив у реєстрації у спірній квартирі, оскільки квартира не приватизована, а вибувший член сім'ї втрачає право користування цим приміщенням з дня вибуття.

Апелянт зазначила, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном (а.с. 83-85).

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 23 квітня 2002 року видано ордером № 31 на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі якого вона набула права зайняття однокімнатної квартири площею 17,5 кв.м(а.с.8).

05 липня 2002 року позивач зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_1, 10 січня 2013 року знята з реєстрації з цієї адреси (а.с. 7).

В той же день, 10 січня 2013 року позивачеві зареєстровано місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 106). За зазначеною адресою вона зареєстрована до наступного часу.

Як вбачається з матеріалів справи,протоколом засідання житлово-побутової комісії відповідача за № 3 від 30 березня 2016 року розглянуто звернення ОСОБА_2 щодо відновлення її права на квартиру 35 в Луганській обл., Попаснянському районі, смт. Тошківка, вул. Цуприка, буд. 30 (а.с.10).

Встановлено, що позивач знялася з реєстрації місця проживання добровільно і зареєструвалася за іншою адресою у зв'язку з прийняттям спадщини від померлих батьків. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1, залишився жити її син, який помер у лютому 2016 року. При цьому ця квартира перебуває в комунальній власності Тошківської селищної громади та не приватизована. Комісією прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в поновленні її права на спірну квартиру, оскільки вибулий член сім'ї втрачає право користування житлом з моменту вибуття.

Як зазначає апелянт, 31 березня 2016 року відповіддю № 75 відповідач відмовив позивачу у реєстрації за адресою Луганська обл., Попаснянський район, смт. Тошківка, вул. Цуприка, буд. 30, кв. 35.Однако як в суді першої інстанції та апеляційної інстанції зазначений документ позивачем не наданий, що позбавляє можливості зробити аналіз відмови.

Що стосується протоколу № 3 засідання житлово-побутової комісії від 30.03.3016 року, він стосується питання щодо права позивача на спірну квартиру,питання яке повинне розглядатися в цивільному порядку, а не дій відповідача щодо питання відмови в реєстрації її місця проживання.

Не погодившись із відмовою у реєстрації, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення її права на реєстрацію місця проживання в спірній квартирі, відтак позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.107 Житлового кодексу Української РСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як вбачається з матеріалів справи 10 січня 2013 року ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто з дня її вибуття та реєстрації за новим місцем проживання позивач набула права реєстрації за новою адресою, де зареєстрована до наступного часу (а.с. 106).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач втратила право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття до іншої адреси.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги позивача стосуються її порушеного права щодо відмови у реєстрації за її фактичним місцем проживання в квартирі № 35 в Луганській обл., Попаснянському районі, смт. Тошківка 1, вул. Цуприка, буд. 30, однак матеріалами справи не підтверджено звернення позивача за реєстрацією її місця проживання.

Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року затверджені Правила реєстрації місця проживання, відповідно до п. 3 яких реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Враховуючи вищевикладене, відсутність в матеріалах справи доказів відмови в реєстрації позивача за спірним місцем проживання, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено обставини звернення за реєстрацією свого місця проживання до відповідного органу Тошківської селищної ради Попаснянського району Луганської області, до повноважень якої не входить реєстрація місця проживання осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наміри її сина ОСОБА_3 після служби проживати у спірній квартирі не є предметом розгляду даної справи та судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог та є таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 06 січня 2017 року у справі № 423/1451/16-а за позовом ОСОБА_2 до Тошківської селищної ради Попаснянського району Луганської області про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5