Ухвала суду № 65938084, 10.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року справа №805/3089/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Терзі Д.А.

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

відповідач: не зявився

відповідач2: не зявився

третя особа1: не зявився

третя особа2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №805/3089/16-а (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом Маріупольської міської ради до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, державного реєстратора Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_4., треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради до Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, державного реєстратора Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_4., треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30097627 від 17.06.2016 року; скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_5 на нерухоме майно за адресою: буд.10в по вул..Девятого Травня у м.Маріуполі, номер запису про право власності:15052420 від 16.06.2016 року; скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_6 на нерухоме майно за адресою: буд.10в по вул..Девятого Травня у м.Маріуполі, номер запису про право власності:15052420 від 16.06.2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі та під час судового засідання позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що державним реєстратором прийнято рішення №30097627 від 17.06.2016 року про державну реєстрацію права власності з відкриття розділу за №952564014123 та зареєстровано право власності за ОСОБА_5, ОСОБА_6 на обєкт нерухомого майна за адресою: вул..Девятого Травня, буд.10в, м.Маріуполь, Донецька область на підставі договору оренди землі б/н від 02.12.2011 року, виданого Новоазовською районною державною адміністрацією, рішення Новоазовської районної державної адміністрації №63 від 21.02.2012 року, технічного паспорта №256-16 від 04.05.2016 року, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації. Але не зазначено жодного правовстановлюючого документу на нежитлове приміщення. У відповідності до п.41 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 правовстановлюючим документом є декларація про прийняття до експлуатації нерухомого обєкту, а ні договір оренди земельної ділянки. Абз.1 п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затв. постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141 визначено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора прав та їх обтяжень. Отже, скасування державної реєстрації права власності є передбаченим законодавством, належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Відповідач1, відповідач2, третя особа1, третя особа2 у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 12.08.2016р., державним реєстратором Артемівської районної державної адміністрації ОСОБА_7Ф прийнято рішення № 30097627 від 17.06.2016 року про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу за № 952564014123 та зареєстровано право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на обєкт нерухомого майна за адресою: вул. Девятого Травня, буд. 10в, м. Маріуполь, Донецька область на підставі договору оренди землі б/н від 02.12.2011 року, виданого Новоазовською районною державною адміністрацією, рішення Новоазовської районної державної адміністрації № 63 від 21.02.2012 року. Розділ №952564014123 в Державному реєстрі прав відкрито на обєкт нерухомого майна, а саме на нежитлову будівлю № 10в, розташовану по вул. Девятого Травня у м. Маріуполі Донецької області, загальна площа якої становить 618, 4 кв.м.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно також вбачається, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_9В 07.07.2016р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_10 зареєстровано приватну власність (1/1) на обєкт нерухомого майна нежитлову будівлю № 10в, розташовану по вул. Девятого Травня у м. Маріуполі Донецької області, загальна площа 618, 4 кв.м., яке виникло на підставі договору дарування від 05.07.2016р.

Тобто, на дату звернення позивача з позовом відбулася державна реєстрація права на спірне майно за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди при розгляді справ зобов'язані застосовувати зазначену вище Конвенцію та враховувати практику ЄСПЛ як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Рішення у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» наголошує на одній з обовязкових умов правомірності втручання у здійснення права власності його пропорційності. Відновлення абстрактної «законності» само по собі не може виправдати втручання. Пропорційність, або наявність «справедливого балансу», необхідно встановлювати відносно кожної конкретної ситуації.

У п.28 Рішення у справі «Федоренко проти України» зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями.

Колегія суддів зазначає, що порядок набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності та наслідки недотримання цього порядку визначено Земельним кодексом України. Позивач, в даному випадку, не позбавлений можливості відновлення свого права , якщо він вважає його порушеним, у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №805/3089/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №805/3089/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 квітня 2017 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 12 квітня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

ОСОБА_2