Ухвала суду № 65937921, 10.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р. № 876/3634/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Макарика В.Я.,

секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі №819/56/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

19.01.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - Управління), просив визнати протиправною та скасувати постанову виконувача обов'язків начальника Управління ОСОБА_3 від 21.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363 про накладення штрафу у розмірі 48000 грн. на ФОП ОСОБА_2

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 та постановити нову рішення, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Управління не є ініціатором позапланових перевірок, підставою для їх здійснення є обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. В Управління для розгляду надійшов лист Тернопільської місцевої прокуратури від 22.11.2016 із перенаправленим зверненням ОСОБА_4 з приводу порушення вимог трудового законодавства позивачем. З метою розгляду даного звернення Управління отримало погодження Державної служби України з питань праці від 24.11.2016 на проведення позапланової перевірки у позивач, за результатами проведеної якої складено акт, припис та протокол про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Перевіркою підтверджено факт трудових відносин ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, виплати заробітної плати, лікарняних та інших соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством. Тому вважає, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи та прийнято поспішне рішення.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача подав клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 21.09.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №030651 від 21.09.2005 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14-15).

Відповідно до Наказу від 28.11.2016 №474 «Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2» (а.с.34) та направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 28.11.2016 №287 (а.с.35), посадовими особами Управління у період з 01.12.2016 по 07.12.2016 проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої відображені в акті перевірки №19-01-037/363 (а.с.39-40).

В ході проведення перевірки встановлено, зокрема, порушення частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: ФОП ОСОБА_2 у період з 11.02.2016 по 26.10.2016 використовував працю ОСОБА_4, яка працювала у кафе-піцерії «Маяк» на посаді кухаря холодного цеху без оформлення трудового договору та повідомлення Державної фіскальної служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.

За результатами акта перевірки №19-01-037/363 виконувачем обов'язків начальника Управління ОСОБА_3 винесено постанову від 20.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 48 000 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України (а.с.11).

Вважаючи вказанану постанову протиправною, ФОП ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Постановою №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Кабінет Міністрів України вирішив утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.7 вказаного Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 №340, (далі - Положення №340) встановлено, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно з п.4 Положення №340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

З метою впорядкування організації та здійснення державного нагляду органами Державної інспекції України з питань праці Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі - Порядок №390) відповідно до п.2 якого право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Згідно з п.3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, на адресу відповідача листом Тернопільської місцевої прокуратури від 22.11.2016 № 82-50р-16 надіслано за належністю для розгляду та вирішення в межах наданих законом повноважень звернення ОСОБА_4 з приводу порушення вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_2 (а.с.27-28).

22.11.2016 ОСОБА_4 особисто звернулась із заявою в Управління та вказала, що працювала в барі «Маяк» кухарем холодного цеху, трудового договору не оформляла, працювала з 10:00 до 22:00, 4 через 4 дня. Заробітна плата виплачувалась готівкою, у відомостях не розписувалась. Медогляд проходила 2 рази - 11.03.2016 та 08.09.2016. За жовтень місяць заробітна плата не виплачена, хоч заявниця неодноразово зверталась про виплату (а.с.29).

22.11.2016 головним державним інспектором Управління Держпраці у Тернопільській області прийнято власноручно написані пояснення ОСОБА_4, до яких додано копію особистої медичної книжки та листок непрацездатності серії АГЯ №001044 (а.с.30-32).

З метою розгляду звернення ОСОБА_4 Управління отримало погодження Державної служби України з питань праці від 24.11.2016 №11691/4.3/4.1-дп-16 на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 (а.с.33).

Відповідно до п.7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Як вбачається з письмових заперечень Управління на адміністративний позов, апеляційної скарги та пояснень представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, висновок Управління щодо порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України ґрунтується на тому, що в особовій медичній книжці ОСОБА_4 зроблено записи про проходження медичного огляду та відповідно до листа Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 01.12.2016 серед працівників прийнятих на роботу ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2016 прізвище ОСОБА_4 відсутнє (а.с.37).

Розглянувши акт перевірки від 07.12.2016 №19-01-037/363 щодо порушень ФОП ОСОБА_2, виконувачем обов'язків начальника Управління ОСОБА_3 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2016 №ТЕ 154/2/19-01-037/363 (а.с.11).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за результатами перевірки до особи, винної у порушенні трудового законодавства, може бути застосовано як адміністративну, так і фінансову відповідальність.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Частиною 3 ст.24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 та 4 ст.265 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

Згідно з п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 8 Порядку №509 встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Водночас, до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, може бути притягнено на підставі ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), частиною третьою якої встановлено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 221 КУпАП встановлено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14938/16-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.12.2016 №19-01-037/246 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутність події і складу адміністративного правопорушення (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) (а.с.12-13).

Зі змісту постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14938/16-п встановлено, що предметом дослідження у вказаній справі було використання ФОП ОСОБА_2 у період з 11.02.2016 по 26.10.2016 праці ОСОБА_4 без оформлення трудового договору. При цьому, Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області, враховуючи встановленні обставини, прийшов до висновку, що матеріалами справи не доведено факту використання підприємцем ОСОБА_2 праці ОСОБА_4 і того, що вона працювала у кафе-піцерії «Маяк» на посаді кухаря холодного цеху, а відтак і необхідність оформлення з нею трудового договору, що в свою чергу повністю спростовує викладені, на думку перевіряючого, в пунктах 2-4 протоколу про адміністративне правопорушення від 08.12.2016 №19-01-037/246 порушення підприємцем ОСОБА_2 вимог законодавства про працю.

Як встановлено судом першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень та не спростовано представником відповідача постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі № 607/14938/16-п, набрала законної сили 23.01.2017.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини встановлені постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2017 у справі №607/14938/16-п повинні враховуватися адміністративним судом в питаннях, чи мало місце порушення вимог законодавства про працю та чи вчинене воно ФОП ОСОБА_2

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідальність передбачену абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.2 ст.41 КУпАП не можна розглядати як різні види відповідальності, оскільки диспозиції вказаних статей в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», суб'єкти відповідальності повністю співпадають (фізичні особи-підприємці), в обох випадках у санкціях статтей передбачений один й той самий вид стягнення штраф у грошовій формі.

Відтак, ФОП ОСОБА_2 не може бути притягнено до відповідальності за використання праці ОСОБА_4 без оформлення трудового договору як на підставі абз.1 ч.2 ст.265 КЗпПУ так і за ч.2 ст.41 КУпАП, оскільки притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Управлінням не доведено належними доказами порушення позивачем вимог пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2016 № ТЕ 154/2/19-01-037/363.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі №819/56/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

В.Я. Макарик

Повний текст Ухвали складено 11.04.2017р.