Ухвала суду № 65933461, 12.04.2017, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/117/17

33

2/339/106/17

У Х В А Л А

про відвід судді

12 квітня 2017 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного вилучення та утримання автомобіля на штраф майданчику,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в розмірі 20000 грн. та 150000 грн. моральної шкоди внаслідок незаконного утримання автомобіля НОМЕР_1 на штраф майданчику Долинського ВП Калуського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області з травня 2012 року і по даний час.

07.04.2017 року подав заяву про відвід судді, мотивуючи її тим, що в процесі розгляду кримінальної справи про обвинувачення його сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року під головуванням судді Головенко О.С. винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання про зміну способу зберігання речового доказу - вказаного автомобіля та повернення йому на зберігання. А також суддею постановлено обвинувальний вирок щодо його сина ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, який скасований і справу направлено на новий судовий розгляд, і в подальшому після направлення справи на додаткове розслідування справу щодо нього закрито, а відтак у нього є сумнів щодо об'єктивності розгляду даної справи суддею Головенко О.С.

В попередньому судовому засіданні позивач підтримав вказану заяву про відвід.

Нормами статті 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Нормами ст.20 ЦПК України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

Формулювання п. 4 ст.20 ЦПК України свідчить про те, що підстави для заявлення відводу не є вичерпними.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить стягнути майнову та моральну шкоду завдану внаслідок незаконного утримання автомобіля на штраф майданчику Долинського ВП Калуського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області з травня 2012 року і по даний час, як речового доказу по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 ( сина позивача), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України.

Встановлено, що в процесі розгляду кримінального провадження під головуванням судді Головенко О.С. позивач звертався з клопотанням про заміну способу зберігання речового доказу -автомобіля ВАЗ 2101 та просив передати йому на зберігання.

Постановою суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у задоволенні такого клопотання заявнику відмовлено.

Таким чином у вказаній постанові суддею викладено позицію щодо обгрунтованих підстав для відмови у передачі позивачу вказаного автомобіля на зберігання до завершення розгляду кримінальної справи.

Разом з тим, у заяві про відвід позивач продовжує наполягати на тому, що така відмова у поверненні йому автомобіля, яким він керував на підставі доручення, призвела до порушення його прав.

Наведені обставини свідчать про те, що суд не має будь-якого інтересу відносно будь-якого учасника справи, і не може вважатись систематично упередженим відносно сторони позивача, оскільки суд здійснює оцінку будь-яких доказів виключно на основі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на їх всебічному, безпосередньому, об'єктивному та повному дослідженні.

Разом з тим, зі змісту заяви про відвід, поданої позивачем, суд прийшов до висновку про наявність у позивача певної недовіри до цього складу суду, що пов'язується з відповідними процесуальними рішеннями, прийнятими судом у цій же справі.

На думку суду позивач не позбавлений права мати власне суб'єктивне ставлення до складу суду, якщо не вважає його таким, якому він може цілком та повністю довіряти.

Суд зазначає, що висловлювання позивачем недовіри свідчать про наявність у нього сумнівів у неупередженості судді Головенко О.С.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ) є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

У справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.

За таких умов суд вважає, що існують визначені законом інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді саме у сторони позивача у справі, а не у суду, а тому є підстава для відводу судді.

А тому з врахуванням вищезазначеного рішення Європейського суду, а також з метою втіленння довіри до суду громадськості у демократичному суспільстві, забезпечення безумовної впевненості громадян у неупередженості та об'єктивності суду, дотримання принципів законності та справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про відвід головуючій по справі.

Як вказує ст.25 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

На підставі ст.20, 24 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання позивача про відвід судді задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного вилучення та утримання автомобіля на штраф майданчику передати на розгляд новому складу суду, визначеному у порядку ст.11-1 ЦПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Головенко О.С.