Ухвала суду № 65932355, 06.04.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/14633/2012

Провадження № 6/202/81/2017

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.

при секретарі Журавльов А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 0417/14633/2012; провадження № 2/202/44/2015 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 0417/14633/2012; провадження № 2/202/44/2015 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В своїй заяві заявник посилається на те, що 24.11.2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі № 0417/14633/2012 було прийняте рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" було задоволено частково. 02.03.2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" отрима виконавчий лист та подав заяву про відкриття виконавчого провадження до Київського ВДВС ОМУЮ. Київський ВДВС ОМУЮ виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05.04.2016 року, у зв'язку з тим, що у виконавчому листі була зроблена помилка. 06.06.2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з заявою про виправлення описки. 02.12.2016 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська заяву ПАТ КБ "Приватбанк" було задоволено. Дана ухвала набрала чинності 09.12.2016 року. Із наведеного вбачається, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин. Просив суд поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання по справі № 0417/14633/2012.

Заявник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ПАТ "Акцент-Банк" у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 371 ЦПК України, їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Вивчивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи № 0417/14366/2012, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.11.2015 року Індустріальним районним судом було винесено рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», було задоволено частково. На виконання рішення суду по даній цивільній справі було видано виконавчий лист, що підтверджується розпискою представника ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 від 02.03.2016 року.

Виконавчий лист № 0417/14633/2012 було надіслано до Київського ВДВС ОМУЮ для виконання.

Постановою Київського ВДВС ОМУЮ від 05.04.2016 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2015 року залишено без змін.

02.12.2016 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про виправлення описки в рішенні суду від 24.11.2015 року було задоволено.

Як вбачається з копії виконавчого листа наданого заявником до своєї заяви, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання зазначено до 17.12.2016 року.

На даний час заочне рішення суду від 24.11.2015 року по цивільній справі № 0417/14633/2012; провадження № 2/202/44/2015 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний суд України зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Крім того, обов'язкове виконання рішення суду покладається також Конвенцією про захист прав та свобод людини, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 17.07.1997 р. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.

Ст. 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ізольованим, якщо допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали чинності. Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року), (Рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року).

Рішення суду, яке набуло законної сили, повинно бути виконане. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права.

Відмова суду в поновленні строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа призведе до того, що вказане судове рішення не буде виконане, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії": по-перше, нагадав, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 р.) надано кожному право звертатися до суду у разі будь - якого спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов'язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду".

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суддя відповідно до ст. 212 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21.02.1975 року п. 36), не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Герін проти Франції" від 29.07.1998 року п. 37).

Так, відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, вважає її законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки строк для предявлення виконавчого листа до виконання було пропущено не з вини стягувача.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, правовими позиціями Європейського суду з прав людини викладених у рішеннях у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року, у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21.02.1975 року п. 36, у справі "Герін проти Франції" від 29.07.1998 року п. 37, у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року, п. 2 рішенням Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 22, 24 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. ст. 8, 14, 208-210, 212, 218, 371 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі №0417/14633/2012; провадження № 2/202/44/2015 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Поновити Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" строк для предявлення виконавчого листа по цивільній справі № 0417/14633/2012; провадження № 2/202/44/2015 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 310 М від 25.06.2008 у розмірі 20973,30 доларів США, яка складається з наступного: 16806,94 доларів США заборгованість за кредитом, 3490,84 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 765,52 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором та судові витрати у розмірі 1 660 грн. 48 коп.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.Г. Зосименко