Рішення № 65928203, 10.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/133/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Кондор Р.Ю., Кожух О.А.

при секретарі: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 13 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,

встановила:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення солідарно суми боргу за договором позики. Позов мотивує тим, що 01.10.2012 р. ОСОБА_2 позичила у нього кошти в розмірі 84000 грн., що було еквівалентно10440 доларів США, які зобов'язалася повернути до 01.02.2013 р. Поручителем виступив син ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Отримання коштів підтверджено розпискою. Сторони домовились, що в разі прострочки виконання зобовязання відповідачі зобов'язувались повернути за кожний день прострочки після 01.02.2013 р. по 0,5% від позиченої суми, що становить 420 грн., а станом на 15.01.2016р. становить 437956 грн. (420 грн. х 1073 дні). Таким чином загальний борг по розписці становить 10440 доларів США + 437956 грн = 17379 доларів США. Того ж дня 01.10.2012 р. по другій розписці відповідачі позичили 38000 грн., що еквівалентно було 4715 доларів США. За кожний день прострочки домовились про сплату пені по 190 грн., загальна сума боргу 8014 доларів США (190 грн. х 1073 дні). Відповідачами частково було повернуто позивачу 2302 доларів США, а тому залишок боргу становить 12 853 доларів США, що дорівнює 639926 грн. (по курсу 1 долар = 25,2 грн.). Сума коштів, яку відповідачі за розписками про позику грошей від 01.10.2012р. зобов'язувались сплачувати позивачу за кожен день прострочення повернення боргу на день подання позову до суду становить 18177 доларів США та 8223 долари США, що становить суму еквівалентну 26400 доларів США, тобто 654513грн. Отже, на момент подання позову до суду загальна сума боргу відповідачів становить 39253 долари США, тобто 973166 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів. В ході розгляду справи позивач позовні вимоги уточнив, просив стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_2

Рішенням Свалявського районного суду від 13 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1015867,64 грн., що еквівалентно 39253 доларів США станом на 12.12.2016р. та 2413,40грн. сплаченого судового збору, та 4477грн. на користь держави судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що кошти, які вона отримала за розписками нею були повернуті в повному обсязі; позивачем не доведено, що кошти позичалися доларах США і вона брала на себе зобовязання повернути борг в доларах США.

Іншими особами рішення суду не оскаржено.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_4 84000 грн., що еквівалентно 10440 доларів США і зобовязалася їх повернути до 01.02.2013 року. В разі прострочки, зобовязалася виплачувати за кожний прострочений день 420 грн. (а.с.9-10);

01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_4 38000 грн., що еквівалентно 4715 доларів США і зобовязалася їх повернути до 31.01.2013 року. В разі прострочки, зобовязалася виплачувати за кожний прострочений день 190 грн. (а.с.11).

Факт отримання відповідачем вказаних грошових коштів підтверджується відповідними розписками.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 стверджує, що грошові кошти за договорами позики нею були повністю повернуті, однак на підтвердження цього не надано відповідних оригіналів розписок про отримання коштів чи розписки кредитора про повне/часткове виконання зобовязання, як це передбачено ч.ч.1-3 ст. 545 ЦК України, а відтак колегія суддів відхиляє дані доводи апеляційної скарги.

Позивач визнав, що з наданих в борг коштів йому повернуто 2302 доларів США.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_2 не виконала в повному обсязі свої зобовязання по поверненню отриманих коштів, однак неправильно визначив суму, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_6

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч.2 ст. 524 та ч.2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України №6-284 цс17 від 01.03.2017 року, що є обовязковою для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Оскільки сторони по справі у вказаному грошовому зобовязанні визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України.

З врахуванням наведеного, виходячи з умов договорів позики, та повернутих позивачу коштів, до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає сума за договорами позики, еквівалентна 12853 доларам США, що за курсом, яка визначена судом першої інстанції на день ухвалення рішення 1 долар США = 25,2грн., становить 323895,60грн. (10440дол. США +4 715 дол. США 2302 дол. США= 12853 дол. США х 25,2грн.).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Сторонами в укладених договорах визначено, що у випадку неповернення у встановлений строк отриманих відповідачем ОСОБА_2 коштів, вона повинна виплачувати позивачу за кожний прострочений день відповідно по першому договорі - 420 грн. та 190 грн. по другому договорі.

З врахуванням викладеного, враховуючи період прострочення виконання зобовязання, за який позивач просить стягнути вказані суми, який становить 1073 дні на день подання позову (27.01.2016р.), загальна сума за прострочення виконання зобовязання за вказаними договорами становить 654530 грн. ( 420грн. х 1073 дн. = 450660грн.; 190грн. х1073дн.= 203 870грн.; 450660грн. + 203 870грн. = 654530 грн.).

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що розмір неустойки (654530 грн.) значно перевищує розмір самого боргу(323895,60грн.), колегія суддів приходить до висновку про необхідність її зменшення з 654530 грн. до суми боргу 323895 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, стягнувши з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача 323895,60 грн. боргу та 323895 грн. неустойки (пені).

Керуючись ст.ст. 545, 551, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду від 13 грудня 2016 року в частині стягнення боргу змінити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 323895, 60 грн. ( триста двадцять три тисячі вісімсот девяносто пять гривень шістдесят копійок) боргу за договором позики та 323895 грн. (триста двадцять три тисячі вісімсот девяносто пять гривень ) неустойки (пені).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішеннянабирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді