Ухвала суду № 65927694, 11.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/207/2017(м)

241/537/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Скудін В.Є.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року Апеляційниий суд Донецької області в складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

секретар судового засідання Гаркуша О.С.,

за участю

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл сумісного майна подружжя та визнання права власності на ? його частину за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року

в с т а н о в и в:

В березні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, якій під час розгляду неодноразово уточнював, та просив поділити сумісно нажите у шлюбі майно в рівних частках, визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Урзуф Першотравневого району Донецької області, вул. Чкалова,3, та на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Урзуф Першотравневого району Донецької області, вул. Чкалова,3-А.

15 лютого 2017 року позивач подав клопотання про залишення без розгляду його позовних вимог в частині розподілу земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Урзуф Першотравневого району Донецької області, вул. Чкалова, 3.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 в частині визнання права власності за ОСОБА_3 ? частини земельної ділянки, розташованої за адресою: с Урзуф Першотравневого району Донецької області, вул. Чкалова,3, залишений без розгляду.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року

відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл сумісного майна подружжя та визнання права власності на ? частину. Відмовлено у визнанні права власності за ОСОБА_3 на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: с.Урзуф, вул. Чкалова буд. 3-А, Мангушського (Першотравневого) району Донецької області.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги в частині визнання за ним права власності на ? частину земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Урзуф Мангушського (Першотравневого)

району Донецької області, вул. Чкалова, 3-А. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що спірну земельну ділянку вони з відповідачкою придбали в 2005 році під час перебування в зареєстрованому шлюбу, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя і не може бути власністю дружини, оскільки в ст. 57 СК України перелічені всі види майна, які є особистою власністю одного з подружжя і земельна ділянка в цій статті не зазначена.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з?явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційної інстанції не з?явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про відкладення слухання справи у звязку з зайнятістю її представника в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням положень ст. 305 ЦК України апеляційний суд діййшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача та її представника, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, оскільки зазначені причини неявки визнані судом неповажними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом пергшої інстанції встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1982 року. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 25 березня 2013 року шлюб розірвано.

За час сумісного проживання відповідач ОСОБА_4 використала своє право на приватизацію земельної ділянки і відповідно до Державного акту № 748679 від 25 вересня 2006 року, за рішенням Урзуфської сільської ради № 445 від 14 липня 2005 року їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1156 га за адресою: с.Урзуф вул. Чкалова № 3-А ( для ведення особистого селянського господарства).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з урахуванням наданих сторонами та досліджених у справі доказів, виходив з того, що безоплатно приватизована відповідачем земельна ділянка площею 0,1156 га за адресою: с. Урзуф, вул. Чкалова, №3-А Мангушського (Першотравневого) району, Донецької області для ведення особистого селянського господарства, є особистим майном відповідача і не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягає поділу з ОСОБА_3

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Питання приватизації громадянами України земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, регулюється ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України

(в редакції, чинній на день прийняття рішення про безоплатну приватизацію відповідачкою земельних ділянок, тобто станом на 14 липня 2005 року).

Згідно зі ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є:

а)громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б)територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності...

За приписами частин 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі земля в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а)розпорядження землями територіальних громад;

б)передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Урзуфська сільська рада, яка прийняла рішення про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, є повноважним органом щодо розпорядження земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності територіальної громади села Урзуф.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

в)одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодекс м, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

б)для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (чинному станом на 14 липня 2005 року) надано вказівку сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Встановлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, проводиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень закону, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного

господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 про те, що спірна земельна ділянка є обєктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає розподілу відповідно до положень ст.60 СК України.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 в приватизації спірної земельної ділянки участі не приймав та належне йому особисто право на безоплатну приватизацію землі не використав.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 57 СК України ( в редакції, чинній на день прийняття рішення про безоплатну приватизацію відповідачкою земельних ділянок, тобто станом на 14 липня 2005 року), в якій міститься перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, в якому відсутня земельна ділянка, отримана внаслідок приватизації, не можна визнати обгрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевказаними нормами законодавства, яке діяло час безоплатної приватизації відповідачем спірної земельної ділянки.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дана правова оцінка доводам та запереченням сторін, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

ОСОБА_5