Постанова № 65925753, 25.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/601/16

в справі №760/6325/16-а

ПОСТАНОВА

іменем України

25 серпня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

04.04.2016 позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 вересня 2015 року № 696 у відповідності до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнений з військової служби в запас (за станом здоров'я) і відповідно до наказу командира військової частини А2330 (по стройовій частині) від 30 вересня 2015 року № 193 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Штатна посада на час звільнення: начальник електротехнічної служби Збройних Сил управління інженерного озброєння Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 22 роки, пільгова - 22 роки 3 місяці.

На час звільнення з військової служби він отримував грошове забезпечення яке складалося з наступних складових, а саме: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу яка передбачає допуск до державної таємниці, премія та щомісячна додаткова грошова винагорода.

Як особа, на яку поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі звільнення зі служби за станом здоров'я він згідно ст. 15 п. 2 даного нормативно-правового акту має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Під час здійснення розрахунків з відповідачем, через касу він отримав одноразову грошову допомогу, яка складала 72 211,70 гривень, розмір якої не враховував в собі щомісячної додаткової грошової винагороди як складової грошового забезпечення.

Вважає, що відповідач виплативши йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди як складової грошового забезпечення порушив діюче в Україні законодавство і нормативно-правові акти, які регламентують зазначене питання, що в свою чергу призвело до порушення його прав на отримання відповідних сум одноразової грошової допомоги.

З наведених підстав ним пред'явлений даний адміністративний позов.

Ухвалою суду від 11.04.2016 у справі відкрито скорочене провадження.

18.07.2016 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача, в яких останній вказує, на те, що при прийнятті рішення діяв в рамках законодавства, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні позову просить відмовити. Звертає увагу, зокрема, на відсутність підстав для включення в розмірі грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суддею встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 вересня 2015 року № 696 у відповідності до підпункту "б" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнений з військової служби в запас (за станом здоров'я).

Відповідно до наказу командира військової частини А2330 (по стройовій частині) від 30 вересня 2015 року № 193 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Штатна посада на час звільнення: начальник електротехнічної служби Збройних Сил управління інженерного озброєння Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 22 роки, пільгова - 22 роки 3 місяці.

З наданого позивачем грошового атестату від 30 вересня 2015 року серія ЗУ № 174924 виданого Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України вбачається, що відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 72 211, 70 грн.

Відповідно до довідки про доходи від 15 березня 2016 року № 305/226, виданої позивачу Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, вбачається що позивачу з травня 2013 по вересень 2015 нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода.

Як зазначено позивачем та не оспорюється відповідачем, вказана щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснено нарахування одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби.

Суддя вважає, що доводи позивача про неправомірність зазначених дій відповідача, є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Так, при звільнені зі служби за станом здоров'я позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак, при її розрахунку відповідач керувався наказом Міністра оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

Відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.38.1 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» особам офіцерського складу, які звільняються з військової служби за станом здоров?я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.38.6 цього наказу військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включається - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Разом з цим, відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Згідно з пп. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» військовослужбовцям Збройних Сил встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З аналізу наведеного вбачається, що цієї постановою КМ України передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі № 559/3342/14-а.

При цьому, в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, сусуддяд вважає, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889.

Доводи відповідача про необхідність визначення складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок одноразової допомоги при звільненні, відповідно до положень наказів Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 та від 11 червня 2008 року № 260 не заслуговують на увагу, оскільки норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають вищу юридичну силу порівняно з вказаними наказами.

У такому випадку дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 не ґрунтуються на законі.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 11, 69-71, 86, 122, 128, 158-163, 167 КАС України, суддя

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя