Постанова № 65918682, 05.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/321/17

Номер справи місцевого суду: 521/19663/16-п

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., за участю представника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеса від 16.01.2017 року,-

встановив

Зазначеною постановою судді,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уроженець с. Вікторівка, Ширяєвського р-ну, Одеської області, тимчасово не працюючий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 грн.

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.10.2016 року, о 18 годині 00 хвилин в м. Одесі по вул. 25 Чапаївської Дивізії керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей). Від медичного огляду та перевірки огляду на стан спяніння за допомогою приладу «Драгер» відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

За даним фактом співробітниками управління поліції м. Одеси відносно ОСОБА_2 було складено протокол серії АП2 № 023831 від 29.10.2016 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджуючись з постановою районного суду, посилаючись на допущені під час розгляду справи неповноту, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушує питання щодо її скасування.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що 29.10.2016 року, о 18 годині 00 хвилин в м. Одесі по вул. 25 Чапаївської Дивізії не керував автомобілем НОМЕР_1, а лише знаходився в салоні вказаного автомобіля зі своїми знайомими - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки він був несправний і вони чекали на майстра по ремонту автомобілю.

Працівники поліції, які підїхали до них, не прийнявши до відома зазначені обставини та не перевіривши факт того, що вони дійсно не рухалися на автомобілі, склали відносно нього та ОСОБА_4 аналогічні протоколи.

При цьому послався на те, що його клопотання про допит свідків, працівників поліції, та залучення до справи наявного у поліцейських відеозапису з реєстратора розглянуто та задоволено районним судом не було.

Вивчивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, заслухавши ОСОБА_2, який підтримав доводі апеляційної скарги, свідків, дослідивши матеріали адміністративной справи, вважаю апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді підлягає скасуванню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обовязковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.130 КУпАП необхідно зясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного спяніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В апеляційному суді ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, а також надав пояснення проти вчинення ним правопорушення та пояснив, що 29.10.2016 року, він, разом з ОСОБА_5 знаходився в своєму автомобілі Тойота Камрі, який було припарковано на вул. 25 Чапаєвської Дівізії, але автомобілем не керував, був незгодний з складанням відносно нього протоколу, про що зробив запис, при розгляді справи в суді першої інстанції наполягав на виклику у судове засідання свідків, які могли підтвердити його свідчення, але суд його клопотання не задовольнив, свідків не допитав, чим порушив вимоги КУпАП необхідність повноти та всебічності при розгляді справи.

Ці пояснення апелянта знайшли своє підтвердження в протоколі про адміністративне правопорушення, який було складено відносно ОСОБА_2, в якому є його запис про незгоду з складанням протоколу в звязку з тим, що автомобіль не рухався, а був припаркований.

Надаючи оцінку доказам, які районним судом покладені у підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні, та отримані в ході апеляційного розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

З оскаржуваної постанови вбачається, що до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, суддя районного суду дійшов на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №023831 від 29.10.2016 року (а.с.2).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 29.10.2016 року, о 18.00 годині ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Тойота Камрі» державний р/н НОМЕР_2 по вул. Чапаївської Дивізії в м. Одесі, з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння відмовився.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з рішенням судді районного суду, з огляду на те, що поза увагою судді та без належної правової оцінки залишився ті факти на які звертав його увагу ОСОБА_2, а саме показання свідків, які могли підтвердити його свідчення відносно обставин події.

Допитані в судовому засіданні апеляційного суду свідки пояснили, що знаходились разом з ОСОБА_2 під час того коли його автомобіль не рухався, а був припаркований і ОСОБА_2 ним не керував.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вони звертали на це увагу робітників ІПП, але вони відмовились це слухати.

Свідки підтвердили факт того, що ОСОБА_2 був незгодний з протоколом, про що зробив в ньому запис.

Також свідки дали пояснення, що співробітники ІПП склали ще один протокол про адміністративне правопорушення за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння відносно ОСОБА_4

Факт складання протоколу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом відносно ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження в матеріалах адміністративної справи, згідно якої, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2017 року відносно ОСОБА_4 було закрито провадження за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у звязку з відсутністю складу правопорушення.

При цьому слід звернути увагу, що протокол відносно ОСОБА_4 було складено на тій підставі, що він керував транспортним засобом, а саме автомобілем Тойота Камрі державний р/н НОМЕР_2 по вул. Чапаївської Дивізії в м. Одесі саме 29.10.2016 року о 17 годині 55 хвилин.

Тобто судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, а саме одного і того ж автомобіля, практично в один і той же час, за однією ж і тією адресою, що фактично неможливо і викликає обґрунтований сумнів в законності його складання.

Також в обґрунтування вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд перші інстанції послався на покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Але судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказані свідки не були очевидцями факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, а були запрошені співробітниками ІПП лише при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що не може служити доказом факту керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, а інші свідки в матеріалах адміністративної справи відсутні.

Посилання суду першої інстанції на рапорт інспектора патрульної поліції, як на доказ скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не може бути прийнятий до уваги, так як він складений особою, яка є заінтересованою.

При цьому апеляційний суд неодноразово викликав в судове засідання в якості свідків співробітників ІПП, з метою встановлення обставин при яких було складено протокол про адміністративне право рушення, однак вони в судове засідання не прибули.

Також в матеріалах адміністративної справи відсутній відеозапис обставин затримання ОСОБА_2 та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо єдиного свідка, з яким нібито було зіткнення, то він не був встановлений, в звязку з чим відсутня можливість його допиту в судовому засіданні.

В звязку з вищевикладеним справа розглянута на підставі наявних в ній доказів і судом апеляційної інстанції вичерпані всі можливості для їх встановлення.

Всі перераховані вище обставини,у своїй сукупності, дають апеляційному суду прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_2 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно керував транспортним засобом з ознаками алкогольного спяніння та відмовився від проходження огляду на стан спяніння, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення обєктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого суддею районного суду рішення про визнання ОСОБА_2 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне порушення було складено працівником патрульної поліції і не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, апеляційний суд вважає висновок судді районного суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення помилковим, оскільки він ґрунтується не на обєктивних доказах, а на субєктивних відомостях, які в ході апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження, а тому винуватість його є недоведеною.

Таким чином, вважаю, що ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - безпідставно, оскільки його вина не доведена матеріалами справи, а напроти встановлені докази, які свідчать про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеса від 16 січня 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік - скасувати, а провадження по справі закрити у звязку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_8.