Ухвала суду № 65916034, 06.04.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27029/16-ц

Провадження 6/127/37/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Бойка В.М.,

при секретарі Ревтюх О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування додаткових рішень третейського суду у справах за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування додаткових рішень третейського суду у справах за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи заяву тим, що у 2006 році вона уповноважила через довіреність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 купувати на її імя будь яке нерухоме майно на території України. 11.12.2006 року, 28.12.2006 року, 28.12.2006 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» були прийняті рішення по справам за її позовами: до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку; до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку; до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку. Її інтереси у даних справах представляла ОСОБА_6, яка ознайомила її з рішеннями Третейського суду, однак оригінали зберігала у себе.

Заявник зазначає, що 01.11.2016 року, ознайомившись з матеріалами позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_7 до неї про стягнення грошових коштів, їй стало відомо про існування додаткових рішень Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 30.12.2006 року, прийнятих до вищезазначених рішень, згідно яких визнано право власності на грошові кошти, що зазначалися в основних рішеннях, за третьою особою ОСОБА_7 Дані додаткові рішення ухвалювались за заявою представника ОСОБА_6, яка у своїх повноваженнях згідно доручення, не мала права подавати до суду позови щодо визнання належними третім особам коштів. Подання такого позову суперечить суті довіреності, оскільки така дія вчинена не в інтересах заявниці, а в інтересах третьої особи ОСОБА_7

Оскільки додаткові рішення виходять за рамки третейської угоди і ухвалені на користь особи, яка не була стороною третейського розгляду та третейської угоди, заявниця просить скасувати додаткові рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 30.12.2006 року.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримала, просила їх задовільнити.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог заяви, а також просив застосувати строки позовної давності.

Заінтересована особа ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог заяви.

Інші учасники в судове засідання не зявилися, однак на адресу суду надали заяви у яких заперечували проти задоволення вимог заяви про скасування додаткових рішень третейського суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків. Судом встановлено, що 11.12.2006 року, 28.12.2006 року, 28.12.2006 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» були прийняті рішення по справам: за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, згідно яких позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю.

30.12.2006 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» було прийнято додаткове рішення до рішення від 28.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, згідно якого визнано право власності за ОСОБА_7 на кошти у розмірі 150000 доларів США, позичені ним ОСОБА_1 за договором позики від 08.12.2006 року для придбання нею земельної ділянки за Договором від 10.12.2006 року купівлі продажу земельної ділянки, площею 0,9312 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520688900:01:004:0009, укладеним між ОСОБА_1 в інтересах якої діяла ОСОБА_6 і ОСОБА_9

30.12.2006 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» було прийнято додаткове рішення до рішення від 11.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, згідно якого визнано право власності за ОСОБА_7 на кошти у розмірі 187000 доларів США, позичені ним ОСОБА_1 за договором позики від 24.11.2006 року для придбання нею земельної ділянки за Договором від 24.11.2006 року купівлі продажу земельної ділянки, площею 0,9117 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520688900:01:004:0001, укладеним між ОСОБА_1, в інтересах якої діяла ОСОБА_6, і ОСОБА_3

30.12.2006 року Постійно діючим Третейським судом при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» було прийнято додаткове рішення до рішення від 28.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, згідно якого визнано право власності за ОСОБА_7 на кошти у розмірі 150000 доларів США, позичені ним ОСОБА_1 за договором позики від 08.12.2006 року для придбання нею земельної ділянки за Договором від 11.12.2006 року купівлі продажу земельної ділянки, площею 0,9030 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520688900:01:004:0010, укладеним між ОСОБА_1, в інтересах якої діяла ОСОБА_6, і ОСОБА_4

Ст.389-5 ЦПК України передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Згідно ст. 55 ч.5, ст. 22 ч.2, ст. 64 Конституції України, - гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому ЗУ «Про третейські суди» випадках і порядку) та судовий захист.

Судом встановлено, що заявник у своїй заяві про скасування додаткових рішень посилається на ту обставину, що додаткові рішення виходять за рамки третейської угоди і ухвалено на користь особи, яка не була стороною третейського розгляду та третейської угоди. Однак на підтвердження даних обставини будь яких належних доказів суду надано не було.

Крім того, зі змісту додаткових рішень Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств» від 30.12.2006 року (а.с.6-11) вбачається, що Третейським судом встановлено, що ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 за дорученням, під час судових засідань 28.12.2006 року, 11.12.2006 року. 28.12.2006 року дійсно були надані позовна заява з уточненою позовною вимогою щодо визнання належними громадянину ОСОБА_7 коштів у сумі 150000 доларів США, 187000 доларів США, 150000 доларів США. Суду були надані безстроковий договір позики б/н від 08.12.2006 року з зобовязаннями повернення коштів позичальником позикодавцю за першою вимогою, укладений між позикодавцем ОСОБА_7 та позичальником ОСОБА_1 на суму позики 150000 доларів США, розписка позичальника ОСОБА_1 від 08.12.2006 року щодо отримання нею від позикодавця ОСОБА_7 позики в сумі 150000 доларів США, акт приймання передачі коштів позичальником від позикодавця в розмірі 150000 доларів США (аналогічні безстроковий договір позики на суму 187000 доларів США та 1500000 доларів США а також розписки, акти приймання передачі коштів були досліджені судом і по іншим двом додатковим рішенням, що оскаржуються).

Ст. 47 Закону України «Про Третейські суди» передбачено, що якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні. Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. За результатами розгляду заяви приймається додаткове рішення, яке є складовою частиною рішення третейського суду, або виноситься мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.

Таким чином, Постійно діючий Третейський суд при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств», приймаючи оскаржувані додаткові рішення, діяв законно та не порушував норм чинного на час винесення додаткових рішень законодавства, оскільки додаткові рішення винесені відносно тих вимог, які заявлялися стороною під час розгляду основного позову, однак не були вирішенні судом. Відтак, відсутні підстави, визначені статтею 389-5 ЦПК України, для скасування рішення третейського суду.

Крім того, суд бере до уваги заявлені клопотання представником третьої особи ОСОБА_7 ОСОБА_10 та заінтересованими особами щодо пропуску заявником тримісячного терміну на оскарження рішення третейського суду.

Ч.2 ст. 389-1 ЦПК України передбачено, що заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обовязки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Оскаржувані рішення третейського суду були прийнятті 30.12.2006 року, заявник стверджує, що про їх існування їй стало відомо лише 01.11.2016 року після ознайомлення з матеріалами позовної заяви ОСОБА_7 до неї про стягнення грошових коштів, однак належних доказів, визначених ст. 58 ЦПК України, які б підтверджували дану обставину, заявником суду не надано.

Отже, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд вважає заяву необгрунтованою не підтвердженою належними доказами, а також суд враховує пропуск встановленого ЦПК України процесуального строку на оскарження рішення третейського суду, таким чином суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55 ч.5, ст. 22 ч.2, ст. 64 Конституції України, Законом України «Про третейські суди» в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, ст. ст. 10, 15, 58, 60, 88, 293, 389-1, 389-5, 389-6 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування додаткових рішень третейського суду у справах за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі- продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя