Ухвала суду № 65915144, 05.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 661/2947/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Матвєєва Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дейнеги С.Є.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області про визнання незаконними дій та рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у забезпеченні належним пенсійним забезпеченням прокурора Новокаховської міської прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, передбачені п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року; визнати рішення відповідача від 23.08.2016 року №16 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років незаконним; зобов'язати відповідача забезпечити гарантії незалежності прокурора щодо належного пенсійного забезпечення, передбачені п. 5 ч. 1 та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року з дня звернення, тобто з 11 листопада 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2016 року позивач, працюючи на посаді прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області, звернувся із письмовою заявою до відповідача про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі абз. 7 ч. 1, ч. 8 ч. 13 та ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, надавши всі необхідні документи. Відповідно до вимог абз. 6 ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року передбачено право прокурора на пенсію за вислугу років незалежно від віку за наявності на час звернення з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року вислуги років 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців. Станом на 16.08.2016 року згідно з наданою трудовою книжкою та довідкою прокуратури Херсонської області від 09.08.2016 року №11-599вих -16 вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, складає 24 роки 01 місяць 04 дні, у тому числі робота на прокурорсько-слідчих посадах 18 років 06 місяців 05 днів. Рішенням від 23.08.2016 року УПФУ в м. Нова Каховка відмовляло позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки з 15.07.2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2015 року, який діє на теперішній час та діяв на час його звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, а Прикінцевими положеннями «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року скасовані пільгові пенсії з 01.06.2015 року тобто на дату коли діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року. Вважає, що в діях посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка при прийнятті рішення мають місце порушення Конституції України, чинного законодавства України про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове пенсійне страхування, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка від 23.08.2016 року №16 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року з дня звернення, тобто з 16.08.2016 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1102,40 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до УПФ м. Нова Каховка про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області від 23.08.2016 року №16 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, при цьому зазначено, що стаж по вислузі років ОСОБА_1 складає 24 роки 6 місяців 19 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 18 років 5 місяців 28 днів.

З довідки, виданої позивачу прокуратурою Херсонської області від 09.08.2016 року №11-599 вих -16 вбачається, що вислуга років ОСОБА_1, необхідна для призначення йому пенсії за вислугу років згідно із ч. 1,6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, складає - 24 роки 06 місяців 29 днів, з яких строкова військова служба (з 01.07.1990 року по 30.05.1992 року) - 01 рік 11 місяців 00 днів; служба на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ (з 18.01.1993 року по 11.03.1997 року) - 04 роки 01 місяць 24 дні; робота на прокурорських посадах (з 04.02.1998 року по 08.08.2016 року) - 18 років 06 місяців 05 днів. Вислуга років на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури, яка у відповідності з ч. 3 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» враховується при визначенні розміру пенсії у відсотках від суми місячної заробітної плати - 18 років 06 місяців 05 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у серпні 2016 року, тобто в період дії нового Закону.

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у призначені пенсії є неправомірною, оскільки на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугою років не може бути не застосована норма пенсійного забезпечення за ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» №76 від 28 листопада 2014 року, який набув чинності з 01 січня 2015 року, оскільки цей закон поширюється на Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який втратив чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, що набрав чинності з 15.07.2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким у пункті 5 Прикінцевих положень визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Разом з тим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.

Таким чином суд першої інстанції правильно виходив з того, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень якого у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не підлягає до застосуванню, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормативним актом, який набрав чинності пізніше. Крім того, Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури.

Так, пенсійне забезпечення працівників прокуратури, станом на час звернення позивача за пенсією, регулюється правилами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Відповідно до частини першої та другої вказаної статті Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років 16.08.2016 року, при цьому, його стаж за вислугу років складає 24 роки 6 місяців 19 днів, в тому числі, на прокурорських посадах 18 років 5 місяців 28 днів.

Таким чином, на час звернення до органів пенсійного фонду позивач мав стаж, який давав йому право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Згідно із частиною 1 статі 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи вищезазначені норми, а також те, що позивач з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII звернувся 16.08.2016 року, саме з цього часу і підлягає поновленню порушене право позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу не є правомірними і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення, а постанова Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 листопада 2016 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов