Постанова № 65915137, 05.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1113/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дейнеги С.Є.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача/апелянта ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просило, з урахуванням заяви від 07.11.2016 р. про збільшення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 р. №0001111422 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 4750775,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1187693,75 грн.; визнати протиправними дії ГУ ДФС у Херсонській області, які полягають у відображенні в акті перевірки від 01.07.2016 р. №73/21-22-14/04/00131771 висновків про завищення з боку ПАТ «Херсонська ТЕЦ» відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2013 р. у сумі 5187944,00 грн., про заниження податку на прибуток за 2012 р. на суму 3437669,00 грн. та податку на додану вартість за грудень 2012 р., січень лютий 2013 р. на суму 8477736,00 грн.; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби України в Херсонській області від 13.06.2016 р. №268.

В обґрунтування позову зазначено, що ГУ ДФС у Херсонській на підставі ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код ДРПОУ 37764888) та ТОВ «Квадро-Фінанс» (код ЄДРПОУ 38823123) за період 2012 2016 р.р.. За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 01.07.2016 року №73/21-22- 4 04/00131771, в якому ДФС викладено висновок про завищення ПАТ Херсонська ТЕЦ» витрат та податкового кредиту, і як наслідок завищення підприємством відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. На підставі акту перевірки з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків, і згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ДФС на адресу ПАТ «Херсонська ТЕЦ» направлено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 року №0001111422 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 4 750 775,00 грн. та про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 187 693,75 грн. Позивач вважає, що висновки ДФС є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення безпідставним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не допускало порушень податкового законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року адміністративний позов ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 25.07.2016 р. №0001111422, яким ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 5938468,75 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 4750775,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1187693,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ДФС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» в повному обсязі.

Позивач апеляційної скарги на вищезазначене судове рішення не подавав. Надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та переглянути постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 13.06.2016 р. №268.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача/апелянта ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 14.06.2016 р. по 16.06.2016 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (код 00131771) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код 37764888) та ТОВ «Квадро-Фінанс» (код 38823123) за період 2012 2016 роки.

Підставою для проведення перевірки була ухвала слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області в рамках кримінального провадження №32016230000000027 від 07.04.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1, ст. 212, ч. 2 ст. 212 КК України.

За результатами даної перевірки складено акт від 01.07.2016 року №73/21-22-14-04/00131771 (далі акт).

З вказаного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2013 р. на суму 5187944,00 грн. та податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 8188444,00 грн., в тому числі по періодам: за 2012 р. на суму 3437669,00 грн., за 2013 р. на суму 4750775,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 8477736,00 грн., в тому числі: за грудень 2012 р. на суму 483324,00 грн., за січень 2013 р. на суму 3653949,00 грн. за лютий 2013 р. на суму 4340463,00 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту та витрат на придбання природного газу по податковим накладним та актам приймання-передачі природного газу, виписаними за реквізитами та від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія», які не можуть розглядатися в якості належного підтвердженого кредиту та витрат, оскільки ці податкові накладні та акти приймання-передачі природного газу не мають статусу юридично значимих.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 р. №0001111422, яким ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» збільшену суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 5938468,75 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що реальність проведення господарських операцій та право на відображення витрат та податкового кредиту по даному контрагенту-постачальнику підтверджено ПАТ «Херсонська ТЕЦ» наданими первинними документами, закріпленими підписом і печаткою ТОВ «Українська нафто-газова компанія», на які йдеться посилання в акті перевірки. При цьому неправомірно зменшувати витрати та податковий кредит лише на підставі свідчень про недійсність підпису на документах однієї зацікавленої особи - підписанта за відсутності чітких, обєктивних та суттєвих доказів (почеркознавча експертиза підписів, допит інших свідків, результати розслідування). У зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» є правомірними.

Проте, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив неповне зясування обставин справи та порушення норми матеріального права, тому апеляційна скарга податкового органу підлягає задоволенню.

Так, на стор. 8-9 п. 3, стор. 15-16 п. 3.2 акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області стверджує, що в порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, « 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПАТ «Херсонська ТЕЦ» неправомірно віднесено до складу:

- витрати по придбанню задокументованих товарів від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за операціями, які не підтверджені первинними документами, в розмірі 46 508 085 грн., у т.ч.: за 2012 рік на суму 16 369 850 грн., за 2013 рік на суму 30 138 235 грн.

- податкового кредиту ПДВ у складі витрат на придбання природного газу по податковим накладним, виписаним з реквізитами та від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат та податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, так як підписані невстановленими особами, в результаті чого сума завищення податкового кредиту ПАТ Херсонська ТЕЦ» становить 9 301 617 грн., у т.ч.: за грудень 2012 року 3 273 969,98 грн., за січень 2013 року 833 333,33 грн., за лютий 2013 року 5 194 314,28 грн.

Як наслідок, на стор. 20-21 п. 5 акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області стверджує, що перевіркою ПАТ «Херсонська ТЕЦ» встановлено порушення:

- завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 5 187 944 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 8 188 444 грн., в тому числі: за 2012 рік на суму 3 437 669 грн., за 2013 рік на суму 4 750 775 грн.

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 477 736 грн., в тому числі: за грудень 2012 року на суму 483 324 грн., за січень 2013 року на суму 3 653 949 грн., за лютий 2013 року на суму 4 340 463 грн.

В акті перевірки з посиланням на копію протоколу допита свідка - керівника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_5 від 10.05.2016 року зазначено: «Підпис, який значиться на документах ТОВ «Українська нафто-газова компанія»» установчі документи, податкові накладні, акти приймання-передачі, декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємства, договори, додаткові угоди та ін..) від імені директора ОСОБА_5, яка відповідно до вище викладеного протоколу допиту від 10.05.2016 року надала пояснення про те, що не укладала та не підписувала з будь-якими субєктами господарювання договорів, не реалізовувала товар, не надавала послуги, не складала та не підписувала податкову звітність, не отримувала грошові кошти і т.д., є недійсним. А враховуючи, що підпис особи, яка склала первинні документи, є обов'язковим реквізитом, то в такому випадку такі документи не мають юридичної сили первинних документів» (стор. 5-7 акту перевірки).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо безпідставності та неправомірності дій позивача при формуванні валових витрат з врахуванням первинних документів, які фактично не підписувались фіктивним директором ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_5

Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідачем на підтвердження правомірності свого рішення надано до матеріалів справи ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області по кримінальній справі №646/8865/16-к, якою визнано, що ОСОБА_5 брала участь разом із невстановленими особами у створенні фіктивного підприємництва, тобто вона є такою особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Даною ухвалою ОСОБА_5 була звільнена від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Зазначеним судовим рішенням у кримінальній справі підтверджено факт вчинення фіктивного підприємництва при створенні та існуванні ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Т. 1 а.с. 193-197).

Підчас досудового слідства ОСОБА_5 визнала, що підпис, який значиться на документах, виданих ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (установчі документи, податкові накладні, акти приймання-передачі, декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємств, договори, додаткові угоди та ін.) від імені директора ОСОБА_5 є недійсними, оскільки вона (ОСОБА_5Ю.) не укладала та не підписувала з будь якими субєктами господарювання договорів, не реалізовувала товар, не надавала послуги, не складала та не підписувала податкову звітність, не отримувала грошові кошти та інше (Т. 1 а.с. 184-192).

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996- XIV.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вищевказаними положеннями нормативно-правових актів.

Документи, підписані невідомими особами, не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та витрат за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та поставки товарів. Самі по собі податкові накладні та акти приймання-передачі природного газу не підтверджують право підприємства-позивача на формування податкового кредиту та витрат.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті належним чином складені первинні документи, які відображають фактичне здійснення господарської операції.

Враховуючи це колегія суддів вважає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту позивача, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставним.

Також колегія суддів виходить з того, що передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обовязок адміністративного суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

При цьому слід враховувати, що у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

До того ж стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному підприємництві, визнається, зокрема: легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом; одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності; ухилення від сплати податків; конвертація безготівкових коштів у готівку; ведення недобросовісної конкурентної боротьби; монополізація ринку товарів і послуг; одержання в оренду приміщень і земельних ділянок з метою їх використання для інших потреб, відмінних від легального підприємництва; залучення коштів населення з їх подальшим використанням у власних інтересах, приховування ролі фактичного інвестора у придбанні певного об'єкта тощо.

Також, колегія суддів вважає за необхідне додати, що в подальшому, Верховний суд у своїх постановах від 12.01.16 р., 01.12.15 р. та 02.12.15 р. також наголошує на тому, що особа взяла участь у придбанні підприємства шляхом перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом створеного ним підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб як співвиконавець скоєння цього злочину. Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. У цьому випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені Товариства, немає відомостей щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені Товариства. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає обгрунтованим висновок Головного управління ДФС у Херсонській області щодо неправомірності дій позивача при формуванні валових витрат з врахуванням первинних документів, виданих та не підписаних фіктивним директором ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_5

Що стосується прохання позивача, висловленого у запереченні на апеляційну скаргу, у якому він просив апеляційну скаргу податкового органу залишити без задоволення та переглянути постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 13.06.2016 р. №268, то колегія суддів виходить з того, що позивач апеляційної скарги на вищезазначене судове рішення в частині відмови у задоволенні позову не подавав. Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відтак, зазначена вимога позивача не може бути розглянута апеляційним судом.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. Натомість позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 25.07.2016 р. №0001111422.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ПАТ «Херсонська ТЕЦ».

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області підлягає повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити повністю, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов