Рішення № 65913087, 06.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017Справа №910/3348/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит»

про стягнення 512 651,60 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Радзевіл А.В., довіреність № 273/16 від 11.11.2016

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» про стягнення 512 651,60 грн., з яких: 308 940,00 грн. боргу по сплаті кредиту, 157 457,87 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 6 178,80 грн. боргу по сплаті комісії, 20 106,35 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 19 066,18 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 902,40 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно кредитного договору № К-6853/15-980 від 21.11.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3348/17 та призначено справу до розгляду на 21.03.2017.

Відповідач в судове засідання 21.03.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.03.2017 не виконав.

Відповідачем 13.03.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засіданні та неможливістю у визначений строк підготувати витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3348/17 від 21.03.2017 відкладено розгляд справи до 06.04.2017, у зв'язку нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.03.2017.

Позивач в судовому засіданні 06.04.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 06.04.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 02.03.2017 не виконав.

Відповідачем 04.04.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засіданні та неможливістю у визначений строк підготувати витребувані судом документи. При цьому відповідачем не зазначено обставин за яких не можливе направлення повноважного представника в судове засідання.

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

13.03.2017 відповідач вже звертався до суду з відповідним клопотанням з аналогічними підставами.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні також не подано.

Суд вважає, що відповідач отримавши 10.03.2017 ухвалу про порушення провадження у справі від 02.03.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103041959650, мав достатньо часу для виконання вимог суду у даній справі.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд вважає, що відсутні обставини, які перешкоджають розгляду справи в даному засіданні.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача в судові засідання з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії відповідача щодо неодноразового нез'явлення в засідання суду розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 06.04.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.05.2014 між Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» (позивач, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фворит» (позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № К-6853/15-980 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - «кредит», а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором (угодами) до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 1.1.1. кредитного договору кредит надається на суму 325 200 (триста двадцять п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.1.2. кредитного договору термін остаточного повернення кредиту 28.05.2019 включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або чинним законодавством.

Згідно з п. 3.3.3. кредитного договору, позичальник взяв на себе обов'язок повернути кредит відповідно до умов п. 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушені умов договору.

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідач має сплатити наявну заборгованість та штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.1.4 кредитного договору надання кредиту здійснюється на підставі заяви не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до бажаної дати отримання кредиту.

Свої зобов'язання за договором позивач на підставі відповідної заяви відповідача виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № 3897 від 29.05.2014 та розпорядженням від 29.05.2014.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок у строк (термін), визначений графіком погашення, що наведений у додатку № 1 не пізніше терміну (строку), вказаного в п. 1.1.2. цього договору.

У відповідності до графіку повернення кредиту наведеного у додатку № 1 до кредитного договору, термін остаточного повернення кредиту встановлено 28.05.2019.

Відповідно до п. 1.1.3. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 26,5% річних.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору позичальник сплачує щорічно на користь кредитодавця комісію за надання кредиту в розмірі 1% (один процент) від суми кредиту, визначеної п.п. 1.1.1. за перший рік, яку сплачено в день укладання цього договору, та за кожен наступний рік - в розмірі 1% (один процент) від суми залишку кредиту, станом на дату, що відповідає даті підписання кредитного договору.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту у валюті кредиту платіжними дорученнями на відкритий позичковий рахунок у строк (термін), визначені графіком погашення, що наведений у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.6.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються не рідше одного разу в місяць та/або в останній робочий день місяця за період з дати першого перерахування коштів з поточного рахунку по день, що передує даті нарахування (по останній календарний день поточного місяця), та надалі за період з дати попереднього нарахування (першого числа поточного місяця) по останній календарний день поточного місяця (по день, що передує даті нарахування), а також в день остаточного повернення кредиту.

Згідно з п. 2.7.1 кредитного договору проценти нараховані за місяць відповідно до п. 2.6. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на рахунок № 20689015006853, відкритий у кредитодавця, щомісяця, не пізніше 10 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами та сплаті комісії в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 308 940,00 грн. боргу по сплаті кредиту, 157 457,87 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 6 178,80 грн. боргу по сплаті комісії.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що складається з 308 940,00 грн. боргу по сплаті кредиту, 157 457,87 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 6 178,80 грн. боргу по сплаті комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо здійснення платежів за кредитним договором.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту, процентів та комісії позичальник не виконав, позивачем нараховані: 20 106,35 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 19 066,18 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 902,40 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії.

Вимоги позивача в частині стягнення 20 106,35 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 19 066,18 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 902,40 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (03151, м. Київ, вул. Волинська, № 10 літера А, офіс № 296, код ЄДРПОУ 34349201) на користь Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2-В, код ЄДРПОУ 36964568) 308 940 (триста вісім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. боргу по сплаті кредиту, 157 457 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 87 коп. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 6 178 (шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 80 коп. боргу по сплаті комісії, 20 106 (двадцять тисяч сто шість) грн. 35 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 19 066 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 18 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 902 (дев'ятсот дві) грн. 40 коп. пені за несвоєчасне погашення комісії, 7 689 (сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.04.2017.

СуддяВ.В.Сівакова