Вирок № 65908112, 03.04.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3072/16-к

Провадження № 1-кп/185/29/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 року . м. Павлоград

Дніпропетровської області

Колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Щербини О.О.,

суддів - Тимченко С.О., Кононенко Т.О.,

за участю секретаря Редька Ю.І.,

прокурора Сачава О.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

його представника - адвоката ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

їх захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12016040370000279 від 04.02.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, 08.08.1991р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, з вищою, одруженого, маючи на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого електрослюсарем підземним шахти «Західно-Донбаська», проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

та

ОСОБА_4, 03.04.1990р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуваючого у цивільному шлюбі, працюючого електрослюсарем підземним на щахті «ім.Героїв Космосу», проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

На початку 2016 року ОСОБА_3 звернувся до свого товариша ОСОБА_4 з проханням відремонтувати автомобіль «Чері Амулет», що належав батьку ОСОБА_3

Виконуючи ремонті роботи вказаного автомобіля, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 про необхідність заміни двигуна, в звязку з чим у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом.

03.02.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи у вечірній час доби в м.Павлограді Дніпропетровської області, замовили послуги таксі автомобіля НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1, та яким останній керував.

Приблизно о 23.05.год 03.02.2016 року ОСОБА_1 привіз на вказаному автомобілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до буд.24 по вул.Грибоєдова в м.Павлограді, Дніпропетровської області, де зупинив автомобіль, але ключі із замка запалення не витягав, та автомобіль не глушив.

В той час, коли ОСОБА_4 покинув салон вказаного автомобіля та направився до свого транспортного засобу, на якому разом з ОСОБА_3 того вечора вони прибули до м.Павлограда, ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись на задньому пасажирському сидінні за водієм, тримаючи в руках невстановлений предмет,що належав до предмету колючо-ріжучої дії, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, наніс два удари по тімяній частині голови ОСОБА_1, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в тімяній області праворуч.

Після отриманий ударів водій ОСОБА_1 правою рукою прикрив голову, але в цей час ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати зазначений злочинний умисел, наніс йому ще один удар, яким спричинив легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоровя впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день) у вигляді проникаючого поранення правої кисті.

Отримавши зазначені тілесні ушкодження ОСОБА_1 відкрив двері автомобіля та рятуючись від нападу вибіг на вулицю.

В свою чергу ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, пересів за кермо автомобіля таксі, та протиправно, всупереч волі власника заволодів вказаним автомобілем, вартістю 133244грн.69коп. чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього ОСОБА_3, керуючи автомобілем, яким незаконно заволодів, зник з місця вчинення злочину, перегнав вказане авто до м.Тернівка, сховав його в гаражі № 155 гаражного товариства «Шахтар-3» по вул.Лермонтова в м.Тернівка, що належав родині ОСОБА_4, де за допомогою останнього розібрали зазначений автомобіль , та де згодом, 04.02.2016 року, були затримані працівниками поліції.

Поруч із зазначеним, ОСОБА_4, перебуваючи в салоні автомобіля таксі під керуванням ОСОБА_1, який викликав ОСОБА_3 та пересуваючись увечері 03.02.3016 року у вказаному автомобілі в якості пасажира разом з ОСОБА_3, отримав від останнього пропозицію щодо вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, на що ОСОБА_4 не погодився, та згодом, розуміючи дієвість злочинних намірів ОСОБА_3 добровільно покинув салон зазначеного автомобіля таксі, та на власному транспортному засобі дістався м.Тернівка.

Разом з тим, усвідомлюючи та розуміючи, що ОСОБА_3 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_1, оскільки саме на автомобілі останнього, за відсутності потерпілого ОСОБА_1, в ніч з 03 на 04.02.2016 року ОСОБА_3 прибув до м.Тернівка, вимагав сховати автомобіль в гаражі № 155 г/т «Шахтар-3» по вул.Лермонтова в м.Тернівка, що належить родині ОСОБА_4, та допомогти його розібрати, вважаючи, що ОСОБА_3 позбавив життя потерпілого ОСОБА_1 під час незаконного заволодіння транспортним засобом, тобто, розуміючи, що ОСОБА_3 у всякому випадку вчинено особливо тяжкий злочин, маючи на те реальну можливість, ОСОБА_4 не повідомив про достовірно відомі йому обставини вчинення особливо тяжкого злочину правоохоронні органи, чим вчинив заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України визнав повністю, заявив про щире каяття, приніс свої вибачення потерпілому та показав, що на початку 2016 року він звернувся до свого товариша ОСОБА_4 з проханням відремонтувати автомобіль «Чері Амулет», що належав його батьку.

Виконуючи ремонті роботи вказаного автомобіля, ОСОБА_4 повідомив йому про необхідність заміни двигуна, в звязку з чим запропонував йому вчинити злочин, незаконно заволодіти чужим транспортним засобом, та замінити двигун на його автомобілі

03.02.2016 року за пропозицією ОСОБА_4, вони на автомобілі ОСОБА_4 у вечірній час доби прибули до м.Павлограда, та замовили послуги таксі, яким планували незаконно заволодіти.

Деякий час на даному такся вони пересувалися містом.

Приблизно о 23.05.год. 03.02.2016 року потерпілий ОСОБА_1 привіз на вказаному автомобілі його та ОСОБА_4 до буд.24 по вул.Грибоєдова в м.Павлограді, Дніпропетровської області, де зупинив автомобіль, але ключі із замка запалення не витягав, та автомобіль не глушив.

Попри існуючи домовленості ОСОБА_4 покинув салон вказаного автомобіля, а він вчинив напад на таксиста, завдав йому металевою розчісткою два удари по голові та один по руці, і коли потерпілий почав тікати з автомобіля, він пересів за кермо, заволодів автівкою, та на вказаному авто приїхав до м.Тернівка, де з дозволу ОСОБА_4, в гаражі, належному родині ОСОБА_4, вони сховали автомобіль потерпілого, який наступного дня розібрали.

В тому ж гаражі, наступного дня, разом з розібраним автомобілем їх обох

виявили та затримали працівники поліції.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України не визнав, заперечуючи власну ініціативу та наявність попередньої змови з обвинуваченим ОСОБА_3 на вчинення вказаного злочину.

Зазначив, що на початку 2016 року до нього звернувся його товариш ОСОБА_3 з проханням відремонтувати автомобіль «Чері Амулет», що належав батьку ОСОБА_3

Виконуючи ремонті роботи вказаного автомобіля, він повідомив ОСОБА_3 про необхідність заміни двигуна.

03.02.2016 року ОСОБА_3, перебуваючи у нього в гаражі, у присутності свідків, прохав його поїхати до м.Павлограда, де, він, начебто, домовився з продавцем автомобіля купити авто, аби використати той автомобіль в ремонті власного. Таким чином, ОСОБА_3 планував залучити його, ОСОБА_4 до вказаної події в якості спеціаліста, та отримати допомогу у виборі авто.

На власному автомобілі він у вечері того ж дня повіз ОСОБА_3 до м.Павлограда.

Перебуваючи в м.Павлограді ОСОБА_3 весь час кудись телефонував, виходив з автомобіля, розмовляв, після чого за ініціативою ОСОБА_3 вони винайняли таксі та поїхали містом.

За вказівкою ОСОБА_3 таксист зупиняв автомобіль біля банкомату, та заїжджав до розважального закладу, де, кожного разу ОСОБА_3 виходив з авто, а він продовжував перебувати в автомобілі разом з таксистом.

Під час руху містом ОСОБА_3 запропонував йому відібрати автомобіль у таксиста, на що він не погодився, і тому, коли, приблизно о 23.05.год 03.02.2016 року таксист ОСОБА_1 привіз їх до буд.24 по вул.Грибоєдова в м.Павлограді, Дніпропетровської області, де зупинив автомобіль, він вийшов із солону автомобіля, та залишив місце злочину, оскільки не бажав вчиняти напад на таксиста та заволодівати його автомобілем.

Разом з тим, відійшовши від таксі декілька метрів, він бачив, як ОСОБА_3 наносив потерпілому удари по голові.

На власному авто він доїхав до міста Тернівки, прибув до свого гаражу, куди згодом на автомобілі таксі, керуючи цим авто, приїхав ї ОСОБА_3. Останній завдав йому удару в лице, наказав мовчати, викинути сім карту з телефону, сховати автомобіль у власному гаражі, та допомогти його розібрати.

Побоючись ОСОБА_3, вважаючи, що останній вбив таксиста та заволодів його автомобілем, він виконав вимоги ОСОБА_3, та не повідомив правоохоронні органи про відомі йому обставини злочину.

Наступного дня, коли він допомагав ОСОБА_3 розбирати автомобіль потерпілого, їх у гаражі виявили працівники поліції, та затримали їх.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_4 та показав, що 03.02.2016 року, працюючи на власному автомобілі НОМЕР_2 в якості таксиста, близько 23.00год. він від диспетчера отримав замовлення прибути на вул.Грибоєдова в м.Павлограді.

До автомобіля сіли обвинувачені. ОСОБА_4 - спереду, поруч із ним, а ОСОБА_3 на задньому пасажирському сидінні. Керував маршрутом ОСОБА_3

Під час руху містом вони підїжджали до банкомату на вул.Полтавській, до так званого «Топлесу» - розважального закладу в Парку ім. 1 Травня, тощо.

В обох випадках із салону авто на деякий час виходив ОСОБА_3, а ОСОБА_4 залишався в автомобілі та не спілкувався з ОСОБА_3 а ні усно, а ні телефонним звязком.

За вказівкою того ж таки ОСОБА_3 вони прибули знову на вул.Грибоєдова в м.Павлограді, де ОСОБА_4 вийшов із салону авто.

В той же час ОСОБА_3 продовжував сидіти в салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні. Він повідомив ОСОБА_3 про вартість поїздки та очікував розрахунку. Разом з тим, у відповідь на це, ОСОБА_3 несподівано для нього, якимось колючо-ріжучим предметом почав бити його по голові, завдавши два удари. Він почав захищати голову, закривати її рукою, та отримав тим же предметом від ОСОБА_3 ще один удар у руку. Злякавшись, він вибіг з автомобіля, та став тікати, а ОСОБА_3 відразу ж умчав на його автомобілі у невідомому напрямку.

При цьому ОСОБА_4 він не бачив. Останнього не було, а ні поруч з автомобілем, а ні в межах видимості.

Повідомивши працівників поліції про напад на нього, наступного дня, в м.Тернівка, в одному з гаражних кооперативів він був присутній під час виявлення його автомобіля правоохоронним органами в розібраному стані. При цьому, в гаражі, де виявили його автомобіль, були присутні обвинувачені.

Додав, що вчиненим злочином йому спричинена матеріальна та моральна шкода на суму 62329грн. та 150000грн. відповідно, яку він просить стягнути з винних осіб.

Вимагає призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, як особі, що безпосередньо вчиняла відносно нього злочин, та не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_4, який не здійснював на нього нападу.

Свідки ОСОБА_8 мати обвинуваченого ОСОБА_9, та свідок ОСОБА_10 дружина останнього, кожна окремо, підтвердили в судовому засіданні про те, що про вчинений ОСОБА_10 та ОСОБА_4 злочин відносно потерпілого ОСОБА_1 їм стало відомо від матері ОСОБА_4, гараж родини якої слугував сховищем для автомобіля потерпілого ОСОБА_1.

При цьому, свідок ОСОБА_10 підтвердила наявність у свого чоловіка металевої розчистки.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що про вчинений відносно потерпілого ОСОБА_1 злочин їй стало відомо від працівників поліції. Вона надавала останнім згоду на проникнення до гаражу та ключі для відкриття гаражу, що знаходиться в м.Тернівка по вул. Лермонтова, де згодом, були виявлені обвинувачені та автомобіль потерпілого у розібраному стані.

Аналогічні показання дав суду свідок ОСОБА_12, який допомагав матері обвинуваченого ОСОБА_4 відчиняти гараж для працівників поліції, які здійснювали слідчі дії.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, кожен окремо дали показання суду відповідно до яких вони, кожен окремо, в лютому 2016 року були залучені працівниками поліції в якості понятих. За їх участі, під час огляду гаражу, що розташований по вул.Лермонтова в м.Тернівка, працівники поліції виявили обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_4, що переховувалися у гаражі, та автомобіль потерпілого ОСОБА_1 у розібраному стані.

Про проведення вказаної слідчої дії в гаражі № 115 гаражного товариства «Шахтар-3», розташованого по вул. Лермонтова в м.Тернівка повідомив суду й свідок ОСОБА_15, який є голово зазначеного товариства.

Свідок ОСОБА_16 підтвердив суду, що 03.02.3016 року, він перебував в гаражі обвинуваченого ОСОБА_4 в період часу з 15.30 до 17 год., де той ремонтував йому мотоцикл. В гаражі на ремонті стояв автомобіль обвинуваченого ОСОБА_9 Останній також перебував у гаражі ОСОБА_4 та пропонував останньому поїхати до м.Павлограда, аби ОСОБА_4 допоміг йому у придбанні автомобіля марки «Пріора».

Аналогічні показання дав суду й свідок ОСОБА_17

Крім того, винність обвинувачених, кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами.

Протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_1 від 04.02.2016 року про заволодіння належного йому транспортного засобу «Шевролет Авео», світло-синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3, невідомими особами, із спричиненням тілесних ушкоджень по вул.Грибоєдова, 24 в м.Павлограді, Дніпропетровської області (т.2 а.к.п.8);

Протоколом огляду місця події з фото таблицями від 03.02.2016 року, яким у присутності понятих зафіксовано місце вчинення злочину - вул.Грибоєдова, 24 в м.Павлограді, Дніпропетровської області, наявність в місці вчинення злочину пачки цигарок, окурків, марлевого тампону, кепки (т.2 а.к.п. 9-16);

Висновком судової медичної експертизи № 60 від 23.02.2016 року, якою встановлено наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани в тімяній області праворуч та проникаючого колото-різаного поранення правої кисті.

Тілесне ушкодження в вигляді проникаючого поранення правої кисті за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоровя впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день).

Дане тілесне ушкодження утворилося від дії твердого предмету (предметів) який (які) володіє колючо-ріжучими властивостями та має обмежену поверхню.

Тілесне ушкодження у вигляді забійної рани у тімяній області праворуч за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дане тілесне ушкодження утворилося по ударно-дотиковому механізму від дії тупого твердого предмету з місцем прикладання діючої сили у вищезазначену область. (том 2 а.к.п.34-35)

Протоколом огляду місця події з фото таблицями від 04.02.2016 року, яким у присутності понятих, в гаражі № 155, ГТ «Шахтар» по вул.Лєрмонтова в м.Тернівка, належного матері ОСОБА_4 - ОСОБА_18, зафіксовано наявність у розукомплектованому стані транспортного засобу «Шевролет Авео», світло-синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3, та запчастини від нього (т.2 а.к.п. 41-45);

Висновком судової авто товарознавчої експертизи № 4/37-61 від 26.02.2016 року, відповідно до якої, середня ринкова вартість транспортного засобу марки «Шевролет Авео», 2008 року випуску, світло-синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3, об'єм двигуна 1598 см.3, без урахування фактичного технічного стану, становить 133244,69 грн ( сто тридцять три тисячі двісті сорок чотири грівні) 69 коп.. (том 2 а.к.п. 158-161)

Заявою власноруч викладеною обвинуваченим ОСОБА_4, якою він добровільно повідомив працівникам поліції про наявність в гаражі № 155 по вул.Лєрмонтова в м.Тернівка, належного його матері-Архипової Л.В., приборної панелі, ключа від автомобіля, панелі кнопок зі скло підйомника, коректору світла фар тощо., які були зняті з транспортного засобу марки «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_3.(том 2 а.к.п. 162)

Протоколом огляду місця події з фото таблицями від 23.02.2016 року, яким у присутності понятих, в гаражі № 155 по вул.Лєрмонтова в м.Тернівка, належного матері ОСОБА_4 - ОСОБА_18, виявлено та вилучено приборну панель, ключ від автомобіля, панель кнопок зі скло підйомника, коректор світла фар тощо., які були зняті зі транспортного засобу марки «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_3..(т.2 а.к.п. 163-166);

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4, який у присутності понятих та свого захисника повідомив про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_1 кримінального правопорушення (т.2 а.к.п.135)

Висновком трасологічної експертизи № 7/4.2-195 від 15.03.2016 року, якою встановлено, що на бейсбольці, вилученої 03.02.2016 року при огляді ділянки місцевості по вул.Грибоєдова в м.Павлограді, Дніпропетровської області, у верхній її частині є пошкодження у вигляді лінійного отвору дожин орю 9 мм, який утворився в результаті дії на тканину предметом колючо-ріжучої дії (ніж, тощо), тобто таким предметом який завдяки своїй конструкції спричиняє не тільки колючу алей й ріжучу дію. (том 2 а.к.п.185-189)

Аналізуючи позицію обвинувачених в судовому засіданні, кожного окремо, співставляючи її з обвинуваченням, що закидається обвинуваченим, а також з показаннями потерпілого та свідків, дослідженими судом протоколами слідчих дій, документами, висновками експертів, які у своїй сукупності повністю викривають обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, колегія суддів робить висновок про те, що наведені судом докази винності обвинувачених, кожного окремо, у вчиненні злочинів, мають характер логічних, змістовних, послідовних та обєктивних.

Наведені докази винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Натомість, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не був ініціатором злочину, вчиняв інкримінований злочин за попередньою змовою та за ініціативою ОСОБА_4, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, будь-якими іншими обєктивними доказами, крім показань обвинуваченого ОСОБА_3, ці доводи не підтверджені.

Навпаки, зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_3 в цій частині повністю спростовуються наведеною сукупністю доказів його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які беззаперечно підтверджують його винуватість за ч.3 ст.289 КК України.

Зокрема, колегією суддів враховуються сукупність певних встановлених в судовому засіданні обставини вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, що приводять колегію суддів до висновку та дають підстави стверджувати саме про умисний характер протиправних дій обвинуваченого, який і був ініціатором та безпосереднім виконавцем інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, перебуваючи в салоні автомобіля таксі під керуванням потерпілого ОСОБА_1, маючи на меті незаконно заволодіти вказаним транспортним засобом, та не отримавши від обвинуваченого ОСОБА_4 згоди на вчинення зазначеного злочину за попередньою змовою групою осіб, обвинувачений ОСОБА_3, в якого на час вчинення злочину існувала необхідність в ремонті автомобіля батька, та в заміні двигуна на авто, за власною ініціативою, активними та умисними діями незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого ОСОБА_1, застосувавши відносно останнього насильство, небезпечне для життя чи здоровя потерпілого.

Зазначені обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину прямо підтверджені як обвинуваченим ОСОБА_4 так і безпосередньо самим потерпілим ОСОБА_1, а також висновками експертів, щодо ступеню тяжкості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_1 від обвинуваченого ОСОБА_3, та щодо вартості автомобіля потерпілого та розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Таким чином, винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України доказана повністю та підтверджена дослідженими у судовому засідання доказами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно правильно кваліфікувати за ч.3 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

За наведених вище мотивів така кваліфікуюча ознака злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб підлягає виключенню.

Що стосується кваліфікації злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_4, то в даному випадку колегія суддів виходить з такого.

Конституційно-правові засади прав людини, а саме положення ст. 62 Конституції України, якою встановлено та задекларовано найцінніші та найважливіші засади презумпції невинуватості, передбачають, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведена вище норма Закону має пряму дію і застосовується у всіх випадках з метою захисту прав людини стосовно якої є підозра у скоєнні того чи іншого злочину, в тому числі під час розгляду даної справи в суді за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Крім того, положеннями, закріпленими у п. 10 Загальної декларації прав людини встановлено, що кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Також, згідно ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є те, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнути до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З обвинувального акту слідує, що обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується скоєння правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 289 КК України.

Його дії стороною обвинувачення кваліфіковані, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групи осіб, поєднане з насильством , небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

Аналізуючи вивчені в справі докази, дослідженні під час судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що зазначений склад кримінального правопорушення не знайшов свого підтвердження з наступних підстав.

Як послідовно зазначав під час допитів обвинувачений ОСОБА_4, він не мав попередньої змови на незаконне заволодіння транспортним засобом з обвинуваченим ОСОБА_3

Відсутність попередньої змови між обвинуваченими на вчинення злочину, передбаченого ст.289 КК України підтвердили під час надання показів суду й свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_19, які були присутні в гаражі ОСОБА_4 в той час, коли саме ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_4 поїхати до м. Павлоград, з метою придбання двигуна для автомобіля ОСОБА_3, який ремонтував ОСОБА_5.

Із зазначеного випливає, що обвинуваченому ОСОБА_20 був потрібен як спеціаліст, що знається на автомобільних двигунах.

В присутності вказаних свідків ОСОБА_20 запевнив ОСОБА_4, що він вже домовився про придбання автомобіля та на нього чекають, а тому він підганяв ОСОБА_4 швидше закінчити роботи, які на той час провадив ОСОБА_20.

Крім того, як зазначив у своїх показаннях в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, удари, під час незаконного заволодіння транспортним засобом йому наносив не ОСОБА_20, а обвинувачений ОСОБА_20 і саме в той час, коли ОСОБА_20 вже залишив салон та вийшов з автомобіля, а потерпілий очикував від ОСОБА_20 розрахунку за надані послуги таксі.

Також, з показань наданих суду обвинуваченим ОСОБА_4, саме ОСОБА_5, під час проїзду в такся пропонував йому забрати автомобіль у потерпілого, на що ОСОБА_5 відповів відмовою.

Коллегія суддів, з огляду на досліджені в судовому засіданні докази, вважає, що показання, надані ОСОБА_4 під час судового провадження є логічними, послідовними та узгоджуються з показаннями, наданими суду потерпілим.

Натомість такого висновку щодо показань обвинуваченого ОСОБА_3 зробити не можна, оскільки показання вказаного обвинуваченого у зазначеній частині, окрім того, що є нічим не підтвердженими, вони ще й мають ознаки не логічних, та абсурдних, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, саме ОСОБА_3 потребував ремонту автомобіля, належного своєму батькові, та заміни двигуна на вказаному авто.

Зазначені обставини свідчать про те, що саме ОСОБА_3 мав на меті незаконно заволодіти транспортним засобом та двигуном з автомобіля потерпілого замінити двигун на власній автівці, що перебувала на ремонті в гаражі у ОСОБА_4

Окрім того, не знайшли свого підтвердження і показання обвинуваченого ОСОБА_3 відносно того, що коли він виходив в розважальний заклад, то він дзвонив ОСОБА_4, оскільки, і сам потерпілий, і обвинувачений ОСОБА_4 зазначали суду про те, що у розважальному закладі ОСОБА_3 перебував не більше 5 хвилин, і в той час, коли ОСОБА_5 з потерпілими сиділи в автомобілі, ніхто ОСОБА_4 не телефонував.

Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч.1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі.обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відтак, відносно реальної правової кваліфікацій дій ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Об'єктивна сторона злочину передбаченого ч.3 ст. 289 КК України полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом.

Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу зробити висновок про те, що ознаками діяння при вчиненні цього злочину є лише активні дії особи, що вчиняє злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України.

Також, така дія має проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом, поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює, а заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або закопаного користувача транспортного засобу.

При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Поняття заволодіння транспортним засобом визначено у п. 1 примітки до ст. 289 КК України

Із цієї примітки випливає, що способом такого заволодіння (протиправного вилучення) може бути будь-який - таємний, відкритий, обман, тощо, а закінченим вказаний злочин вважається з моменту, коли винний отримав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.289 КК України характеризується умислом, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета.

Таким чином, під час судового провадження встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.289 КК України стосовно потерпілого ОСОБА_1 мало місце.

Разом з тим, з урахуванням доказів, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, колегія суддів важає, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом те, що саме ОСОБА_20 за попередньою змовою з ОСОБА_3 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднавши свої дії з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Поруч із зазначеним, враховуючи той факт, що ОСОБА_20 був затриманий в гаражі, який належить його матері, під час розбірки автомобіля потерпілого, вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_4 таким діями намагався допомогти приховати злочин, та сліди злочину скоєного іншим обвинуваченим, шляхом надання сховища для вкраденого автомобіля та допомоги його розібрати.

Усвідомлюючи та розуміючи, що ОСОБА_3 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_1, оскільки саме на автомобілі останнього, за відсутності потерпілого ОСОБА_1, в ніч з 03 на 04.02.2016 року ОСОБА_3 прибув до м.Тернівка, вимагав сховати автомобіль в гаражі № 155 г/т «Шахтар-3» по вул.Лермонтова в м.Тернівка, що належить родині ОСОБА_4, та допомогти його розібрати, вважаючи, що ОСОБА_3 позбавив життя потерпілого ОСОБА_1 під час незаконного заволодіння транспортним засобом, тобто, розуміючи, що ОСОБА_3 у всякому випадку вчинено особливо тяжкий злочин, маючи на те реальну можливість, ОСОБА_4 не повідомив про достовірно відомі йому обставини вчинення особливо тяжкого злочину правоохоронні органи, чим вчинив заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Відтак, злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно правильно кваліфікувати за ч. 1 ст.396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, має родину, постійне місце проживання та роботи.

З помякшувальних обставин колегія суддів враховує та визнає позитивні характеристики з місця проживання та з місця роботи обвинуваченого, відсутність судимостей у минулому, перше притягнення до кримінальне відповідальності, наявність на утриманні малолітньої дитини та дружини, часткове відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, звернення до потерпілого з проханням про пробачення, повне визнання своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Обтяжливі обставини у справі відсутні.

Сукупність наведених вище помякшувальних обставин, що помякшують покарання та суттєво знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, висловлені обвинуваченим дієві наміри не вчиняти злочини в майбутньому, визнаються колегією суддів виключними обставинами та приводять суд до висновку про можливість, з урахуванням відсутності обтяжуючих обставин у справі, призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.3 ст.289 КК України у вигляді позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією вказаної статті, із застосуванням до основного покарання положень ст.69 КК України, з конфіскацією 1/2 належного йому майна, враховуючи наявність майнових інтересів його сімї, та перебування на його утриманні малолітньої дитини та дружини, яка за цією дитиною доглядає.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 колегія суддів, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню за вчинення злочину середньої тяжкості, також має родину,перебуваючи у цивільному шлюбі, та має постійне місце проживання та роботи.

З помякшувальних обставин колегія суддів враховує та визнає позитивні характеристики з місця проживання та з місця роботи обвинуваченого ОСОБА_4, відсутність судимостей у минулому, часткове, але на доволі значну суму відшкодування спричиненої потерпілому шкоди, звернення до потерпілого з проханням про пробачення, повне визнання своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.

Обтяжливі обставини у справі відсутні.

Наведені обставини, данні про особу обвинуваченого, його добропорядна поведінка після вчинення злочину, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності можливо й без його ізоляції від суспільства, в звязку з чим колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 має бути засудженим за ч.1 ст.396 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі, в межах передбачених санкцією вказаної статті, із застосуванням до покарання, що призначається положень ст.ст.75,76 КК України.

Приймаючи рішення за позовними вимогами потерпілого ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з обвинувачених в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 62329грн. та моральної шкоди в розмірі 150000грн. на підставі ст.ст. 1166, 23,1167 ЦК України, ст.79 ЦПК України підлягають задоволенню, оскільки судом встановлена винність обвинувачених у вчиненні злочинів, та причинний зв'язок між учиненими обвинуваченими злочинами та наслідками злочинних дій.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 62329грн., належним чином підтверджені фінансовими документами з цього приводу, та мають бути задоволені частково, за принципом солідарної відповідальності, на суму 16229грн., тобто з урахуванням вже сплачених на користь потерпілого обвинуваченим ОСОБА_3 10100грн., та обвинуваченим ОСОБА_4 36000грн., відповідно.

Що стосується моральної шкоди, то і у цій частині позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1, з урахуванням принципів розумності, справедливості, майнового стану обвинувачених, реальності виконання судового рішення, та разом з тим, ступеню тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів, наслідків їх учинення, настанням небажаних для потерпілого наслідків у вигляді, фактичного позбавлення власного авто, спричинення тілесних ушкоджень, порушення життєвого укладу, а відтак і наявності емоційних стресів з цього приводу, підлягають частковому задоволенню на суму 100000грн.

Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст.100 КПК України, а судових витрат згідно зі ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370, 371, 374 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

ОСОБА_3 призначити покарання за ч.3 ст.289 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, з конфіскацією ? частини належного йому майна.

До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити незмінним у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття призначеного покарання для ОСОБА_3 обчислювати з 19.00 год. 04 лютого 2016 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк попереднього увязнення ОСОБА_3, засудженого до позбавлення волі, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, період його попереднього увязнення в межах даного кримінального провадження з дня його затримання з 19.00год 04 лютого 2016 року до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.

ОСОБА_4 призначити покарання за ч.1 ст.396 КК України у виді позбавлення волі, строком два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного за цим вироком покарання у вигляді позбавлення волі строком два роки з іспитовим терміном два роки.

Зобовязати ОСОБА_4, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: 1) періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту - залишити незмінним.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути с ОСОБА_3, ОСОБА_4, в солідарному порядку, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 16229грн.

Стягнути с ОСОБА_3, ОСОБА_4, в солідарному порядку, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000грн.

Стягнути з в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь держави витрати на проведення судово автотоварознавчої експертизи (висновок № 4/37-61), вартістю 768 (сімсот шістдесят вісім) грн., судово - трасологічну експертизу (висновок № 7/4.2-195), вартістю 703 (сімсот три) грн. 68 коп., судомо медичну експертизу, загальною сумою 1471 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 68 коп.

Речові докази:

- пачку цигарок, окурок, марлевий тампон та кепку вилучені 04 лютого 2016 року в ході огляду ділянки вулиці біля будинку № 24 по пул. Грибоєдова, м. Павлограда, Дніпропетровської області, передані на зберігання до камери зберігання Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровської області, квитанція № 000329 від 24 березня 2016 року знищіти /т.2 а.к.п. № 17-18/;

- автомобіль марки «Chevrolet Aveo», та запчастини до нього, переданий на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_1 залишити за належністю /т.2 а.к.п. № 49-50/;

- мультимедійний диск «DVD-R» з записом проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_3 зберігати при матеріалах кримінального провадження /т.2 а.к.п. № 133 - 134/;

- мультимедійний диск «DVD-R» з записом проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_4 зберігати при матеріалах кримінального провадження /т.2 а.к.п. № 137 - 138/;

- запчастини до автомобіля марки «Chevrolet Aveo», панель приборів, імболілайзер, коректор фар, блок управляння дзеркалами, блок управління електропідйомниками, під рульові перемикачі, годинник, плафон підспідки, ключ замка запалювання, пластикові картки в кількості 9 шт., передані на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_1 залишити за належністю /т.2 а.к.п. № 166 - 167/;

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя: Щербина О.О.

Суддя: Тимченко С.О.,

Суддя: Кононенко Т.О.