Ухвала суду № 65906186, 04.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року м. Київ К/800/13415/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Стародуба О.П., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Закарпатської області

про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Закарпатської області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року позов було задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Закарпатської області від 12 червня 2014 року №456к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області з 13 червня 2014 року. Стягнуто з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 25628,32 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, прокуратура Закарпатської області, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у вересні 2008 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області та працював, на момент звільнення, на посаді старшого прокурора відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області.

Наказом прокуратури Закарпатської області № 456 к від 12 червня 2014 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади та з органів прокуратури за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.

Підставою для видання зазначеного наказу слугували результати проведеного службового розслідування, яким встановлено, що старший прокурор відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст.214 КПК України, пп.5.10, 5.11, 7.1, 11.1.2, 11.1.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 року №3, Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 року №125 та пп.7.26, 8.13 Регламенту прокуратури Закарпатської області при розгляді матеріалів відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, які стосувалися незаконної діяльності працівників відділу міліції на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці.

Згідно частини 1 статті 46-2 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Частиною 3 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Вимогами пункту 1 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно статті 9 Статуту дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Частиною першою статті 11 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Тобто, припинення державної служби за порушення присяги є крайнім заходом відповідальності при якому необхідно дотримуватись встановленої трудовим законодавством процедури звільнення і таке звільнення повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що факт порушення позивачем присяги працівника прокуратури не доведений, доказів, які б підтвердили такий висновок, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Крім того, судами встановлено, що за весь час проходження служби в органах прокуратури до позивача дисциплінарні стягнення не застосовувались.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо скасування наказу прокуратури Закарпатської області № 456 к від 12 червня 2014 року та поновлення позивача в органах прокуратури, оскільки звільнення позивача було проведено безпідставно, а застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення присяги не відповідає характеру та тяжкості вчиненого ним порушення.

Також, судом апеляційної інстанції правильно вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2014 року по 04 грудня 2014 року у розмірі 25 628,32 грн.

Підстав для перегляду в касаційному порядку рішення суду першої інстанції не має, оскільки воно скасоване рішенням суду апеляційної інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.П. Стародуб

Ю.К. Черпак