Ухвала суду № 65906164, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/35507/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року

у справі №809/1348/16 (876/8770/16)

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.)

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - Долинська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ від 16.08.2016 року №12059-13.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ОСОБА_1 просить відхилити касаційну скаргу відповідача, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.08.2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №12059-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у розмірі 18064,16 грн.

Підставою для винесення вказаного рішення стала, за доводами відповідача, наявна в нього інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2016 року №64091501, відповідно до якої за ОСОБА_1 на праві приватної власності 26.12.2006 року зареєстровано нерухоме майно - будівлю телятника загальною площею 1483,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, який частково погодився з висновками суду першої інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.

Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому за правилами пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Втім, як з'ясовано судами на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 30.09.2016 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації внесено до Реєстру відомості про припинення права власності на будівлю телятника загальною площею 1483,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем.

Технічну документацію та свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 погашено.

Також, 13.09.2016 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації позивачу видано довідку №118, з якої вбачається, що в ході проведеного обстеження встановлено факт демонтування спірної будівлі.

Більш того, актом обстеження наявності будівлі телятника в АДРЕСА_1 від 17.08.2016 року, складеним комісією Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, встановлено, що вказана будівля з 14.02.2008 року зруйнована та відсутня (була в аварійному стані й обвалилась); на місці будівлі ростуть бур'яни; підприємницька діяльність за цією адресою не провадиться.

Того ж дня на підставі зазначеного акта обстеження виконавчим комітетом Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області видано ОСОБА_1 довідку №1096 про те, що спірна будівля з 14.02.2008 року зруйнована та відсутня.

Таким чином, долученими позивачем до матеріалів справи документами підтверджується відсутність у його власності станом на 01.01.2015 року будівлі, яка стала підставою для визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун