Ухвала суду № 65906002, 04.04.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/129/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

04 квітня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 районна державна адміністрація (далі - третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в січні 2017 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 від 12.01.2017 про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 802/638/16-а, виданого 25.10.2016 Вінницьким апеляційним адміністративним судом про поновлення позивача на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики ОСОБА_5 районної державної адміністрації.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 від 12.01.2017 про відкладення проведення виконавчих дій ВП № 52844151 з примусового виконання виконавчого листа № 802/638/16-а, виданого 25.10.2016 Вінницьким апеляційним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики ОСОБА_5 районної державної адміністрації.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Позивач та представник позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Вінницької області "Про увільнення ОСОБА_2П." від 14.04.2016 № 36-рк, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики ОСОБА_5 РДА та зобов'язано ОСОБА_5 РДА Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 по 13.10.2016.

25.10.2016 на виконання вказаного судового рішення Вінницький апеляційний адміністративний суд видав виконавчий лист.

09.11.2016 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ у Вінницькій області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВП №52844151 на підставі виконавчого листа №802/638/16-а, виданого 25.10.2016 Вінницьким апеляційним адміністративним судом, та зобовязано ОСОБА_5 РДА виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 23.11.2016.

21.11.2016 ОСОБА_5 РДА у своєму листі повідомила державну виконавчу службу про те, що позбавлена можливості поновити ОСОБА_2 на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики ОСОБА_5 РДА до вирішення питання про звільнення із цієї посади ОСОБА_6

24.11.2016 постановою державний виконавець на підставі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" відклала проведення виконавчих дій до 08.12.2016.

08.12.2016 старший державний виконавець відділу примусового ви конання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 знову винесла постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 22.12.2016 за цих самих підстав.

На вказану вище постанову позивач подав скаргу до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області.

05.12.2016 постановою відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_2 Крім того, постановлю в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС начальника управління ДВС від 23.12.2016 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 24.11.2016 та на постанову про відмову в задоволенні скарги від 05.12.2016.

Постановами державного виконавця від 23.12.2016 та від 12.01.2017, яка є предметом оскарження у справі, на підставі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" відкладено проведення виконавчих дій строком до 10.01.2017 та до 26.01.2017 відповідно.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно, тоді як державним виконавцем за заявою боржника неодноразово відкладалося проведення виконавчих дій у звязку з перебуванням ОСОБА_6 на лікарняному, що є необґрунтованою тривалою затримкою у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) вказано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 65 Закону №1404-VIII зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 63 Закону №1404-VIII вказано, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3).

Статтею 32 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

При цьому, обставинами, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, тобто пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного проведення виконавчих дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень суду та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права.

При цьому суд першої інстанції доречно послався на Рішення від 19.03.1997 по справі "Горнсбі проти Греції" (п. 40) в якому Європейський Суд вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 15.03.2001 у справі "Піалопулос та інші проти Греції" Європейський Суд також зазначив, що якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

У рішенні від 07.05.2002 по справі "Бурдов проти Росії" Європейський Суд зауважив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що судове рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді відповідно до виконавчого листа № 802/638/16-а підлягало негайному виконанню боржником в силу приписів ч. 7 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Підставою для відкладення проведення виконавчих дій було повідомлення боржника у виконавчому провадження ВП № 52844151 про неможливість поновити ОСОБА_2 на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики ОСОБА_5 РДА до вирішення питання про звільнення ОСОБА_6

Зазначена обставина, на переконання державного виконавця, є такою, що перешкоджає проведенню виконавчих дій, та є підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Проте, п. 6 ст. 40 КЗпП України вказано, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що причини невиконання позивачем судового рішення про поновлення на роботі працівника у зв'язку із зайняттям його посади іншою особою на дату винесення оскаржуваної постанови не були поважними.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова ВП № 52844151 від 12.01.2017 про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 802/638/16-а, виданого 25.10.2016 Вінницьким апеляційним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики ОСОБА_5 районної державної адміністрації є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 квітня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8