Ухвала суду № 65905588, 04.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 р.Справа № 818/65/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,

в присутності:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2. ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017р. по справі № 818/65/17

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Приватне виробниче підприємство "Вибір", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.01.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ПВП "Вибір" з ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України на загальну суму 120189,53 грн., із них за основним платежем - 96151,62 грн. та 24037,91 грн. штрафні (фінансові) санкції та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 4037,91 грн., із них за основним платежем - 19230,33 грн. та 4807,58 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.1 ст.51, ч.3 ст. 54 ч.4 ст. 69, ч.3 ст. 345 Митного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2014-31.11.2016 ПВП "Вибір" здійснило митне оформлення ввезення на митну територію України товару "Високопротеінове борошно (відходи) "TRADKON SPC-500P" за митними деклараціями № 805130000/2014/000660 від 27.01.2014, № 209120000/2014/803069 від 03.02.2014, № 209120000/2014/803932 від 11.02.2014, № 209120000/2014/803938 від 11.02.2014, за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3 та ставкою ввізного мита 0% (т.1 а.с. 56, 64, 77, 90).

На підставі наказу № 959 від 28.11.2016 ГУ ДФС у Сумській області та відповідно по повідомлення № 120/10/18-28-1410-10/30608151 від 30.11.2016 в період з 05.12.2016 по 16.12.2016 ГУ ДФС у Сумській області було проведено документальну невиїзну перевірку ПВП "Вибір", за результатами якої 22.12.2016 складено акт перевірки № 255/14-10/30608151 (а.с. 16 - 34 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем ч. 1 ст. 257, ст. 278, п. 1 ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 295, ст. 297 МК України, п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобовязання по сплаті ввізного мита на суму 96151,62 грн. та заниження податкового зобовязання по сплаті податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 19230,33 грн.

На підставі акту ГУ ДФС у Сумській області винесено податкові повідомлення - рішення від 11.01.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ПВП "Вибір" з ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України на загальну суму 120189,53 грн., де основний платіж - 96151,62 грн. і 24037,91 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів на загальну суму 24037,91 грн., із них за основним платежем - 19230,33 грн. та 4807,58 грн. штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 43, 44).

Позивач заперечуючи законність вказаних податкових повідомлень рішень, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що митний орган, прийнявши від позивача митну декларацію та погодившись із запропонованим Товариством кодом товару, втратив в подальшому право здійснювати митний контроль щодо правильності визначення коду товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 49 статті 4 МК України визначено, що пропуск товарів через митний кордон України - це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньо-економічної діяльності (УКТ ЗЕД). Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, згідно пунктом 4 розділу ІІІ якого, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС.

Згідно пункту 5 розділу ІІІ Порядку, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 29.09.2015 року (справа № 21-1724а15).

Крім того, відповідно до правових позиції Верховного Суду України, висловлених у постановах Верховного Суду України від 07.11.2011 року, 26.06.2012 року та 04.07.2013 року (справи №№ 21-223а11, 21-130а12, 21-202а13 відповідно), якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

В даній справі не встановлено застережень щодо наслідків проведення службової перевірки або розгляду кримінальної справи щодо встановлення змови між декларантом і митним органом, спрямованої на заниження обов'язкових платежів.

Жодних доказів надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено в січні-лютому 2014 року ПВП "Вибір", або недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України матеріали справи не містять.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки дотримань вимог митного законодавства за оформленими в січні-лютому 2014 року ПВП "Вибір" митними деклараціями № 805130000/2014/000660, № 209120000/2014/803069, № 209120000/2014/803932, № 209120000/2014/803938 та донарахування за результатами такої перевірки грошових зобов'язань.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 року по справі № 818/65/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2017р. по справі № 818/65/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2017 р.