Постанова № 65905216, 10.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 357/11290/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Глущенко Я.Б.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Міністерства оборони України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 та ст.ст.16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст.ст.16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»;

зобов'язано Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності 2 групи у зв'язку захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - скасувати, прийняти нову постанову якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: постанову суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши у абз. 3 резолютивної частини нормативно-правовий акт, який визначає порядок розгляду заяви позивача, у решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Згідно із ст.. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 11 листопада 1981 року по 12 листопада 1983 року, був учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан з 09 травня 1982 року по 06 травня 1983 року. При виконанні військового обов'язку отримав поранення голови (контузію).

З 26 листопада 2007 року, відповідно до Витягу з акту огляду МСЕК №256727 (а.с.27), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01 грудня 2008 року.

З 13 травня 2008 року, відповідно до Виписки із акта огляду МСЕК №31182 (а.с.26), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: поранення, контузія, отримані під час виконання обов'язків військової служби, інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2009 року.

З 01 червня 2009 року, відповідно до Виписки із акта огляду МСЕК №324504 (а.с.23), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: поранення, контузія, отримані під час виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2011 року.

З 01 червня 2011 року, відповідно до Виписки із акта огляду МСЕК №0373074 (а.с.24), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: поранення, контузія, отримані під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, інвалідність встановлена на строк до 01 червня 2013 року.

З 01 червня 2013 року, відповідно до Виписки із акта огляду МСЕК №0402401 (а.с.25), позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: поранення, контузія, отримані під час виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, інвалідність встановлена довічно.

07 липня 2016 року позивач звернувся до Білоцерківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, внаслідок поранення, контузія, отримані під час виконання обов'язків військової служби (а.с. 14). До заяви додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію військового квитка, витяг ЦВЛК, витяг з акта МСЕК, копія довідки про обставини травми, розрахунковий рахунок та реквізити банку, довідка про участь в бойових діях.

Листом управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Міністерства оборони України від 25 грудня 2015 року №248/3/6/4131 повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що у позивача відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги.

У відповідь на судовий запит Департамент фінансів Міністерства оборони України листом №248/3/6/1252 від 07 квітня 2017 року повідомив, що одноразова грошова допомога позивачу не виплачувалась.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у апеляційній скарзі відповідач зазначає про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та вказує, що про порушення його прав ОСОБА_2 було відомо ще у січні 2016 року.

Натомість, у матеріалах справи міститься лист ТВО військового комісара Київського обласного комісаріату №2/5/2014/1 від 03 серпня 2016 року, зі змісту якого вбачається, що станом на дату оформлення такого листа позивачу не було повідомлено про результат розгляду його документів щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.18).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу було відомо про результат розгляду його документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у січні 2016 року.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, встановлених ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2008 року позивачу встановлено первинну інвалідність ІІ групи, яка настала внаслідок поранення, контузія, отримані під час виконання обов'язків військової служби.

Натомість, причиною інвалідності ІІ групи, встановленої з 26 листопада 2007 року, відповідно до Витягу з акту огляду МСЕК №256727 (а.с.27), є загальне захворювання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року) були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнено частиною 2

Нововведеною нормою передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З наведеного слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у осіб, інвалідність яких настала після набрання чинності змін до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто з 1 січня 2007 року.

Тобто, після встановлення позивачу II групи інвалідності Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок №499), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Оскільки, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності, а днем виникнення у позивача права на отримання спірної допомоги є день встановлення йому другої групи інвалідності, тобто 13 травня 2008 року, тому він має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку №499.

Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року(справа № 21-135а15).

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Проте, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не зазначив яким нормативно-правовим актом відповідачу керуватись при повторному розгляді заяви позивача.

Згідно із ст.. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши у абз. 3 резолютивної частини, що Міністерству оборони України необхідно повторно розглянути заяву позивача відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Керуючись ст. 160, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - змінити, виклавши абз. 3 резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності ІІ групи у зв'язку захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби та прийняти рішення, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.».

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанову може бути оскаржено протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Повний текст постанови виготовлено 11.04.2017.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Н.В. Безименна, Я.Б. Глущенко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Глущенко Я.Б.