Ухвала суду № 65904760, 04.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1927/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253 та ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253 про визнання дій протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського адміністративного суду з позовом до Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача про накладення на нього стягнень на підставі наказів від 26.09.2016 № 487-КП, від 27.09.2016 № 490-КП, від 28.09.2016 № 491-КП, від 08.07.2016 № 319-КП та від 09.09.2016 № 449-КП, скасувати вказані накази та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 5500,00 грн., за надання позивачу юридичних послуг.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Скасувано накази Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253 від 26.09.2016 № 487-КП, від 27.09.2016 № 490-КП та від 09.09.2016 № 449-КП. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем, подано апеляційну скаргу, у якій суб'єкт владних повноважень просить скасувати постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив службу за контрактом у Чернігівському прикордонному загоні (військова частина 2253) на посаді старшого техніка групи пожежної безпеки відділу персоналу, у військовому званні прапорщик.

08.07.2016 наказом начальника Чернігівського прикордонного загону «Про результати службового розслідування» № 319-КП (п.4) за невиконання в повному обсязі вимог пунктів 2.1, 2.5, 2.7, 2.8, 2.11 розділу ІІ та пункту 3.2 розділу ІІІ Посадової інструкції, затвердженої наказом Чернігівського загону від 12.11.2015 № 1690-АГ, старшому техніку групи пожежної безпеки відділу персоналу ОСОБА_2 оголошено догану.

09.09.2016 наказом начальника Чернігівського прикордонного загону «Про результати службового розслідування» № 449-КП за порушення вимог статей 11, 12, 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, невиконання вимог відомчих стандартів культури прикордонної служби, затверджених розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.08.2009 № 374 «Про затвердження відомчих стандартів прикордонної служби», яке виразилось у не доповіді безпосередньому начальникові про складання відносно позивача співробітниками Державної автомобільної інспекції 10.07.2016 протоколу про адміністративне порушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, старшому техніку групи пожежної безпеки відділу персоналу ОСОБА_2 оголошено догану.

26.09.2016 наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 487-КП на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог статей 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 2.1, п. 2.6 розділу 2 Порядку звільнення військовослужбовців Північного регіонального управління від виконання службових обов'язків у разі тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Північного регіонального управління від 02.07.2016 № 382АГ. Підставою для прийняття цього наказу, стало встановлення факту порушення позивачем порядку звернення за медичною допомогою.

27.09.2016 наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 490-КП на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог статей 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статут Збройних Сил України, п. 2.1, п. 2.6 розділу 2 Порядку звільнення військовослужбовців Північного регіонального управління від виконання службових обов'язків у разі тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Північного регіонального управління від 02.07.2016 № 382АГ. Підставою для прийняття цього наказу, стало встановлення факту неодноразового, повторного порушення позивачем порядку звернення за медичною допомогою.

28.09.2016 наказом начальника Чернігівського прикордонного загону № 491-КП на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення вимог статей 11, 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, розпорядку дня управління Чернігівського прикордонного загону, затвердженого наказом від 04.08.2016 № 95-ОД, а саме: неприбуття позивача на шикування та відсутність на робочому місці без поважних причин до 15.00 год. 26.09.2016 року.

Не погоджуючись із такими діями та рішеннями Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253, ОСОБА_2 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами правомірність винесених наказів від 26.09.2016 № 487-КП, від 27.09.2016 № 490-КП та від 09.09.2016 № 449-КП. Разом з тим, відмовляючи в решті позовних вимог, суд виходив з того, що матеріалами справи дійсно підтверджується порушення позивачем вимог чинного законодавства та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв'язку із чим оскаржувані накази від 28.09.2016 № 491-КП, від 08.07.2016 № 319-КП скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції, та повноваження відповідно до Конституції України визначено Законом України «Про Державну прикордонну службу України», відповідно до ст. 1 якого на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі - Статут).

Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

Приписи ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), визначають, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, позбавлення військового звання.

Статтею 83 Дисциплінарного статуту закріплено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 11, 12, 16 Дисциплінарного статуту зазначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок, зокрема, суворо зберігати державну таємницю.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2016 року хворів та звертався до медичних установ м. Чернігова за медичною допомогою.

Разом з тим, на думку представника відповідача, позивач всупереч ст. 12 Статуту та з порушенням строків, визначених Наказом Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.07.2016 № 382АГ «Про затвердження Порядку звільнення військовослужбовців Північного регіонального управління від виконання службових обов'язків у разі тимчасової непрацездатності» (далі- Наказ № 382АГ) не доповідав своєму безпосередньому начальникові про факт захворювання, несвоєчасно подавав рапорти та листки про тимчасову непрацездатність, що стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, судом було витребувано матеріали службових розслідувань по кожному з оскаржуваних наказів.

З аналізу наданих службових розслідувань, судом апеляційної інстанції не було встановлено, що відповідач ознайомив ОСОБА_2 з наказом від 02.07.2016 № 382АГ, тому факт порушенням даного наказу відповідачем не доведений.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ст. 12 Статуту не встановлено строк, в межах якого військовослужбовець зобов'язаний доповідати безпосередньому начальнику про те, що з ним сталося, в даному випадку про захворювання.

Не заслуговують також на увагу і доводи представника відповідача про порушенням позивачем п.2.6 Наказу № 382АГ, оскільки зі змісту даного пункту вбачається, що у разі непредставлення в одноденний термін після закінчення лікування перехворілими військовослужбовцями документів, підтверджуючих їх право на звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, начальник підрозділу зобов'язаний порушити клопотання про призначення службового розслідування щодо відсутності підлеглого військовослужбовця на службі без поважних причин.

З наданих матеріалів службового розслідування докази непредставлення позивачем після закінчення лікування підтверджуючих медичних документів, відсутні, та навпаки, в матеріалах службового розслідування наявні рапорти позивача про повідомлення керівництва щодо тимчасової непрацездатності.

Таким чином, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції, що накази Чернігівського прикордонного загону від 26.09.2016 № 487-КП, від 27.09.2016 № 490-КП (щодо несвоєчасного повідомлення керівництва про тимчасову непрацездатність) є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо наказу Чернігівського прикордонного загону від 09.09.2016 № 449-КП, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за недоповідь своєму безпосередньому начальнику про факт складання 10.07.2016 відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, судова колегія зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище ст. 12 Статуту не встановлює обов'язку негайно/невідкладно доповідати про вказані обставини керівництву, натомість з матеріалів службового розслідування, яке проведено по даному факту 08.09.2016 вбачається, що позивач між 07 та 08 годиною 11.07.2016 в телефонному режимі повідомив свого безпосереднього начальника Михайлівського О.П. про вище вказані обставини.

Таким чином, факт доповіді позивачем про складання 10.07.2016 відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами службового розслідування, а відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Чернігівського прикордонного загону від 09.09.2016 № 449-КП є також протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо наказів Чернігівського прикордонного загону від 28.09.2016 № 491-КП, від 08.07.2016 № 319-КП, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4 наказу Чернігівського прикордонного загону від 08.07.2016 № 319-КП позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання в повному обсязі вимог пунктів 2.1, 2.5, 2.7, 2.8, 2.11 розділу ІІ та пункту 3.2 розділу ІІІ Посадової інструкції, затвердженої наказом Чернігівського загону від 12.11.2015 № 1690-АГ.

Основні завдання, права, обов'язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України, визначає Інструкція про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 року №1261 (далі - Інструкція №1261).

Відповідно до п. 6 глави 2 розділу ІІ Інструкції №1261 кожен прикордонник під час несення служби у прикордонному наряді відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов'язків.

Так, обов'язки старшого техніка групи пожежної безпеки визначені Посадовою інструкцією, яка міститься в матеріалах справи (а.с.82-84).

Матеріалами службового розслідування підтверджено факт недоліків, виявлених під час перевірки групи офіцерів Адміністрації Державної прикордонної служби України, зокрема порушення позивачем пунктів 2.1, 2.5, 2.7, 2.8, 2.11 розділу ІІ та пункту 3.2 розділу ІІІ Посадової інструкції, затвердженої наказом Чернігівського загону від 12.11.2015 № 1690-АГ.

Розрахунки по монтажу системи протипожежного захисту в приміщення відділу прикордонної служби Чернігівського прикордонного загону, які містяться в матеріалах справи не є належними доказами, які підтверджують виконання посадових обов'язків, визначених в пунктах 2.1, 2.5, 2.7, 2.8, 2.11 розділу ІІ та пункту 3.2 розділу ІІІ Посадової інструкції.

При цьому письмових пояснень та відповідних доказів в ході проведення службового розслідування позивач не надавав.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначаються Дисциплінарним статутом Збройних сил України, затвердженим Законом України № 551-XIV від 24.03.1999.

Так, ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із ст. 62 Дисциплінарного Статуту на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Статтею 65 Дисциплінарного Статуту передбачено, що командир полку (корабля 1 рангу), бригади має право: а) робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану; б) попереджувати про неповну службову відповідність.

Статтею 66 Дисциплінарного Статуту зазначено, що командир дивізії має право: а) робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану; б) попереджувати про неповну службову відповідність; в) понижувати у посаді.

У відповідності до ст. 83 та 84 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Як видно з оскаржуваних наказів Чернігівського прикордонного загону від 28.09.2016 № 491-КП, від 08.07.2016 № 319-КП підставою для їх прийняття були матеріали службових розслідувань, якими встановлено вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, відтак останні прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання їх протиправними та скасування судом не встановлено.

Так, наказом від 28.09.2016 № 491-КП позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неприбуття на шикування та відсутність на робочому місці без поважних причин до 15.00 год. 26.09.2016

Обґрунтовуючи свою відсутність та неприбуття на шикування позивач зазначив, що знаходився у військовій прокуратурі Чернігівського гарнізону на підтвердження чого надав лист від 27.12.2016 № 14-4492 вих-16, в якому зазначено, що ОСОБА_2 26.09.2016 звертався до військової прокуратури Чернігівського гарнізону із заявою.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що вказані у листі від 27.12.2016 № 14-4492 вих-16 обставини не свідчать про знаходження позивача до 15.00 год. 26.09.2016 у військовій прокуратурі Чернігівського гарнізону.

З аналізу всього вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при видачі наказів від 28.09.2016 № 491-КП, від 08.07.2016 № 319-КП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Чернігівського прикордонного загону військової частини 2253 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.