Рішення № 65897999, 05.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1241/15-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.Провадження № 22-ц/780/532/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 05.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого Мережко М.В.

Суддів-ДаніловаО.М.,ОСОБА_2.

Секретар Бобко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним , відшкодування вартості майна .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

В с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим , що їй на праві власності належав автомобіль марки «Toyota RAV4», 2002 року випуску.

Позивач зазначає ,що 07 березня 2008 року нею було надано довіреність ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_6, якою вона уповноважила подружжя керувати своїм автомобілем. Надалі вона дізналася про те, що від її імені оформлено нотаріально посвідчену довіреність від 11 листопада 2011 року на право розпорядження її автомобілем на ім'я ОСОБА_3, однак вказану довіреність вона не підписувала. У листопаді 2015 року вона дізналася, що її автомобіль був знятий з реєстраційного обліку для реалізації. Позивачка зазначала, що відповідач неправомірно розпорядилася її транспортним засобом.

З урахуванням зазначеного, позивач просила визнати недійсною довіреність від 11 листопада 2011 року та стягнути з відповідача на її користь вартість вказаного автомобіля у розмірі 199 469 ,80 грн та судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року позов ОСОБА_4Л.І. задоволено.

Визнано недійсною довіреність від 11 листопада 2011 року за реєстровим № 164, текст викладений на спеціальному бланку № ВНР 79603, яка посвідчена приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатись транспортним засобом марки «Toyota RAV4», 2002 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у порядку відшкодування вартості автомобіля кошти у сумі 199 469 ,80 грн

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права , просила скасувати рішення , ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначала ,що в рішенні суду невірно зазначено дату видачі довіреності, крім того як зазначено в рішенні суду, позивачу про порушення її права стало відомо у листопаді 2011 року , тоді як позов поданий у березні 2015 року . Що стосується висновку експертизи , на який посилається суд, то він не доводить вини відповідача .

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ринкової вартості автомобіля скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року скасовано , справу направлено для розгляду до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Відповідно до ст.ст.74,76,77 ЦПК України сторони були повідомлені про день та час розгляду справи за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місяця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. ОСОБА_4 21 лютого 2017 року повідомлена про слухання справи 05 квітня 2017 року. За клопотанням ОСОБА_4 від 19 січня 2017 року ( т.2 а.с. 1-2 ) слухання справи було перенесено із 15 лютого 2017 року на 05 квітня 2017 року . До канцелярії суду електронною поштою 05 квітня 2017 року надійшло клопотання представника ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи , у зв»язку із його зайнятістю в іншому процесі.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи,що сторони були завчасно повідомлені про день та час розгляду( більше ніж за місяць) , мали змогу підготувати і надати заперечення на апеляційну скаргу , вирішити питання про участь своїх представників в судовому засіданні , а тому підстави, вважати причини неявки сторін до суду поважними , відсутні.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4. ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , скасовуючи рішення апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2016 року , зазначала , що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не звернув уваги на положення статей щодо застосування строку позовної давності, не перевірив законність ухваленого судом першої інстанції рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги та у межах своїх повноважень не усунув допущених районним судом недоліків , не врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності , подану під час розгляду справи районному суді .

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків .

Відповідно до ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення , в якому одна сторона ( представник) зобов»язана або має право вчинити право чин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин , вчинений представником , створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи , яку він представляє.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч.2 ст. 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу на праві власності належав автомобіль марки «Toyota RAV4», 2002 року випуску. ( т.1 а.с.7)

Позивач зазначає ,що 07 березня 2008 року нею було надано довіреність ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_6, якою вона уповноважила подружжя керувати своїм автомобілем.( т.1 а.с. 8)

Пізніше позивач дізналася про те, що від її імені оформлено нотаріально посвідчену довіреність від 11 листопада 2011 року на право розпорядження її автомобілем на ім'я ОСОБА_3Г.( т.1 а.с. 14) , однак, як зазначає позивач вказану довіреність вона не підписувала. У листопаді 2015 року вона дізналася, що її автомобіль був знятий з реєстраційного обліку для реалізації. а

ОСОБА_6 28 листопада 2011 року звернувся із заявою про заволодіння невстановленою особою ,шляхом обману ,автомобілем « «Toyota RAV4», 2002 року випуску , д\з 888-72 КІ , за наслідками якої порушено кримінальну справу ( т.1 а.с. 15-16) .

Згідно висновку експерта № 884 від 20 грудня 2012 року , рукописні записи в довіреності ВРН № 796031 від 11 листопада 2011 року в графі «підпис» , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.( т.1 а.с. 102-115) . Разом з тим , будь -яких доказів, щодо винних дій відповідачів при укладенні цієї довіреності, позивач суду відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України не надала.

За змістом процесуальних норм ( ст.ст.3 ,15 ЦПК України ) об»єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту . Аналогічні роз»яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як видно із матеріалів справи , ОСОБА_4 , 18 листопада 2011 року зверталася із зверненням до Головного Управління юстиції у Київській області з приводу оформлення довіреності від 11 листопада 2011 року ( т.1 а.с. 17) , на що отримала відповідь із роз»ясненнями щодо вчинення нотаріальної дії , що свідчить про обізнаність позивача про наявність довіреності від 11 листопада 2011 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ст. 267 ч.4 ЦПК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності : загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила ( ст. 261 ч.1 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов»язується не скільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами ( фактами ) , які свідчать про порушення прав особи ( ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на зміст статей , право реалізувати своє право в примусовому порядку у ОСОБА_4 виникло 18 листопада 2011 року , натомість як видно із матеріалів справи , позивач звернулась із позовом 24 березня 2015 року( т.1 а.с. 2), при цьому будь- яких доказів поважності пропуску строку позовної давності позивач не надала.

Згідно вимог закону відповідач ОСОБА_3 подала заяву про застосування строків позовної давності ( т.1 а.с. 65) .Закон не вимагає певної форми подання заяви про застосування строку позовної давності письмової чи усної,зробленої в ході судового засідання ( ухвали ВССУ від 18 лютого 2015 року , 17 червня 2015 року ) .

Частину четверту статті 258 ЦК України( щодо позовної давності у десять років до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину) виключено на підставі Закон України № 4176-У1 від 20 грудня 2011 року ( закон набрав чинності 14 січня 2012 року ), а відтак строк подачі заяв з такими вимогами сплив 14 січня 2015 року , а відтак висновок суду про те ,що позивач не пропустив строк позовної давності є помилковим .

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції , відповідно до ст. 303 ЦПК України , колегія суддів вважає ,що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити .

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення .

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним , відшкодування вартості майна - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді