Вирок № 65897997, 11.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1184/16-к Головуючий у І інстанції Потеряйко С. А.Провадження № 11-кп/780/389/17 Доповідач у 2 інстанції Дрига А. М.Категорія 34 11.04.2017

ВИРОК

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Дриги А.М.,

суддів: - Миколюка О.В., Семенцова Ю.В.,

при секретарі - Коломиченко А.С.,

за участю:

прокурора - Сагей Л.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисника - адвоката Кашпура В.М.,

потерпілого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами начальника Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Нечепоренка Р.Л. та потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, їх представника адвоката Чорненької О.І. на вирок Таращанського районного суду Київської області від 31 січня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Острови Червенського району, Мінської області, Республіки Білорусь, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, з базовою загальною середньою освітою, працюючого ТОВ «Мірамокс» м.Київ виконробом, не військовозобов'язаного, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Застосовано до призначеного покарання ст. 75 КК України та звільнено його від відбування призначеного основного покарання, встановивши іспитовий строк три роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, завдану злочином в розмірі 54 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, завдану злочином в розмірі 72 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану злочином в розмірі 54 000 грн.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. Так, 19.09.2015 року близько 17 год. ОСОБА_4, в порушення вимог п.2.1 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2013 № 1306 зі змінами (далі - ПДР України), згідно з яким «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії» та вимог п.2.9(а). ПДР, згідно з яким «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки VOLKSWAGEN POLO, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі в населеному пункті в с. Бушево Рокитнянського району Київської області по вул. Центральна (Леніна) в напрямку центру села зі швидкістю 40 км/год.

Рухаючись автодорогою по вул. Леніна в с. Бушево Рокитнянського району Київської області, що має по одній смузі для руху транспортних засобів в кожному напрямку, в порушення вимог ПДР України, а саме:

вимог п.1.3 ПДР України, згідно з яким «учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;

вимог п.1.5. ПДР України, згідно з яким «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

вимог п.2.3. (б) ПДР України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

вимог п.12.3. ПДР України, згідно яким «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав правими колесами автомобіля на тротуарну доріжку, відносно напрямку свого руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11, яка в цей час рухалася попереду в попутному напрямку по краю автодороги біля будинку № 9 по вул. Центральна (Леніна). Після зупинки автомобіля ОСОБА_4 залишив місце пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 померла на місці пригоди.

Згідно з висновком експерта № 165 від 30.10.2015 року, складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи, встановлено, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок множинних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів, про що свідчить результати дослідження трупа. При дослідженні трупа було виявлено пошкодження: розрив хребта в грудному і шийному відділі; забій легень; розриви «куполів діафрагми» множинні переломи ребер; чрез капсулярні розриви печінки; роздавлення селезінки та правої нирки; смужчаті крововиливи під єндокард, кров в плевральних і черевній порожнині. Травма, що призвела до смерті ОСОБА_11, утворилася від дії тупого предмету (предметів), могла утворитися в результаті ДТП, при наїзді легкового автомобіля на пішохода, в момент наїзду потерпіла знаходилася в вертикальному чи близькому до нього положенні, місцем первинного контакту явилася задня поверхня тулубу. Смерть потерпілої настала ІНФОРМАЦІЯ_2. близько 17 години, про що свідчить достовірні ознаки смерті. Вище описана травма, що спричинила смерть ОСОБА_11, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Згідно з висновком експерта № 5-02/494 від 28.10.2015 року, складеним за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи: система робочого гальма автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», р.н. НОМЕР_1, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», р.н. НОМЕР_1, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски наданого на дослідження автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», р.н. НОМЕР_1, на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей підвіски, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

Згідно з висновком експерта № 5-02/545 від 06.11.2015 року, складеним за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи: водій автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 у дорожній ситуації, що склалася, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.12.3. ПДР України. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 знаходився в такій дорожній обстановці, що при своєчасному виконанні технічних вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, він мав технічні можливості попередити наїзд на пішохода, як шляхом своєчасного застосування гальмування так і шляхом безпечного об'їзду пішохода, в заданий момент виникнення перешкоди для його руху, для чого у нього не було перешкод технічного характеру відомих експертові.

Не погоджуючись з вироком суду, начальник Рокитнянського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Нечепоренко Р.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. В решті вирок залишити без зміни.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Зазначає, що судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та його суспільну небезпечність. Судом не надано оцінки тому, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, після вчиненого злочину покинув місце події. Крім того обвинуваченим не відшкодовано завданих злочином збитків потерпілим.

Не погоджуючись з вироком суду, потерпілі подали апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просять вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.

В запереченнях захисник Кашпур В.М. наводячи обґрунтування, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілих, думки обвинуваченого та його захисника, які проти задоволення апеляційних скарг заперечували, думку потерпілого ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу потерпілих та апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені і є обґрунтованими. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, що не оспорюється в апеляційних скаргах, тому судова колегія визнає ці висновки правильними.

Разом із тим, при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції припустився помилки.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 вказаних вимог закону в повному обсязі не дотримався і в порушення даних вимог закону без достатніх обґрунтованих підстав звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, що є не конкретним та таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_4 суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, не є соціально небезпечним, на обліку у лікарня психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався, його відношення до вчиненого, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне часткове відшкодування моральної шкоди потерпілим та обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 6 листопада 2009 р.) … призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Разом з цим, відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Щодо доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілих про необґрунтоване звільнення обвинуваченого від призначеного судом покарання, то вони, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Так, при призначенні покарання судом першої інстанції не достатньо враховано всіх обставин кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, після вчиненого злочину покинув місце події, тобто намагався ухилитись від кримінальної відповідальності. Крім того, судом не враховано того, що ОСОБА_4 з часу вчинення злочину до часу розгляду кримінального провадження не вжив заходів щодо відшкодування потерпілим завданих злочином збитків, навіть не намагався попросити вибачення у потерпілих.

На думку колегії суддів, відшкодування ОСОБА_4 1/10 суми, заявленої потерпілими у відшкодування заподіяної моральної шкоди є намаганнямобвинуваченого уникнути відповідальності за скоєне та свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить за неможливе застосування до призначеного ОСОБА_4 покарання положень ст. 75 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання на даний час можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Саме таке покарання буде відповідати вимогам кримінального закону і є необхідним та достатнім для досягнення його мети.

За змістом ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а вирок суду скасувати в частині призначення покарання з постановленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 31 січня 2017 року в частині призначеного ОСОБА_4 покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу затримання для подальшого відбуття покарання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Суддя: Суддя: Суддя: