Постанова № 65896401, 27.02.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6613/16-а

2-а/296/31/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про визнання незаконною відмову призначення житлової субсидії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира (далі також УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира), в якому просив: визнати грубо протиправним ненадання відповідачем відповіді на звернення; визнати незаконною відмову у призначенні позивачу житлової субсидії, зобов'язати відповідача призначити субсидію з грудня 2015 року згідно з чинним на 17.12.2015 року Положенням про житлові субсидії.

Поданий позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_1 з 1996 року є власником квартири АДРЕСА_1 у Житомирі (за спадщиною), де проживав з народження. У вересні 2003 році позивач виїхав у США на постійне проживання до своєї родини і там у 2004 став на облік у Генконсульстві України в Нью-Йорку. У квітні 2013 році повернувся до Житомира. Проживаючи у своїй квартирі, позивач користується комунальними послугами газо-, електро-, водо- постачання та оплачує їх за особовими рахунками, відкритими на його ім'я. 17.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира з заявою про призначення житлової субсидії та декларації про доходи та витрати. Не отримавши відповідь впродовж двох місяців після звернення, позивач особисто звернувся до відповідача, та дізнався про необхідність додаткового подання документів на підтвердження його реєстрації у житловому приміщенні. 14.03.2016 року відповідач направив ОСОБА_1 лист про відмову у призначенні субсидії, мотивовану відсутністю у позивача реєстрації у житловому приміщенні.

Посилаючись на те, що відмова УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії винесена з порушенням положень Конституції України, Положення про житлові субсидії, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 76/100 частки житлового будинку №90-а по вул. В.Бердичівській у Житомирі з 1 грудня 1998 року (а.с. 8, 45).

17 грудня 2015 року та 7 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звертався до УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира із заявами про призначення житлової субсидії й одночасним поданням декларацій про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с. 27, 38).

29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира із заявою, в якій вказував про втрату домової книги, у звязку із перебуванням з 2003 р. по квітень 2013 р. за межі України, а також додав до заяви акт ТОВ «КомЕнерго» №312 від 22.02.2016 р. про проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 у Житомирі з квітня 2013 р. та довідку ТОВ «КомЕнерго» №712 від 26.06.2016 р.

В подальшому, листом за підписом голови виконкому Корольовської районної ради м. Житомира ОСОБА_3 №25/к-108 від 25.03.2016 р. ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні субсидії з грудня 2015 року у звязку із відсутністю реєстрації у житловому приміщенні (а.с.17).

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спірні правовідносини врегульовано, постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», якою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі Положення).

Відповідно до п. 3 Положення призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Згідно із п. 2 Положення, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послу, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія - це безповоротна цільова адресна допомога малозабезпеченим сім'ям, що надається державою за рахунок коштів бюджету.

Відповідно пункту 3 Положення призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, у містах Києві. Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Пунктом 6 Положення передбачено, що субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

Відповідно до абз. 5, 11 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 (далі - Закон № 1382-IV) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З системного аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що право на отримання субсидії мають як громадяни, які як зареєстровані у житлових приміщеннях (будинках), так і ті особи, що не зареєстровані у житлових приміщеннях, однак фактично у них проживають на відповідній правовій підставі (договір найму, тощо).

Таким чином, сама по собі відсутність реєстрації місця проживання у відповідному житловому приміщенні (будинку) не може бути підставою для відмови у отриманні субсидії особою, яка цього насправді потребує.

Інше розуміння даних правових норм щодо можливості отримання субсидії лише тим особам, які зареєстровані у житловому приміщенні, та виключення з такого переліку інших осіб, які фактично проживають у житловому приміщенні на достатніх правових підставах (власність, оренда тощо), зводило би нанівець саму суть гарантованого права особи на призначення субсидії, та прямо вказувало на наявність ознак дискримінації в залежності від наявності місця реєстрації.

З цього приводу Суд вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пічкур проти України»від 7 листопада 2013 року (заява 10441/06, п. 47-49), де у Європейського Суду зазначає, що заявник скаржився на відмінність у ставленні на основі місця його проживання, що для цілей статті 14 Конвенції становить аспект його особистого статусу (див. рішення у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» (Carson and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява № 42184/05, пп. 70 та 71, ECHR 2010 ....).

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без обєктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, § 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має обєктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «ОСОБА_4 пороти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), § 39, Reports 1997 I).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 02.12.1998 року є власником частини житлового будинку №90-а по вул. В.Бердичівській у Житомирі.

В свою чергу, згідно комісійного акту ТОВ «КомЕнерго» №312 від 22.02.2016 р. Та довідки №712 від 26.06.2016 р. ОСОБА_1 з квітня 2013 року фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 у Житомирі (а.с. 11,12).

Відповідачем подані позивачем докази не спростовані, хоча органи праці та соціального захисту населення мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією, отриманою від органів державної міграційної служби, реєстру прав власності на нерухоме майно тощо.

Як вбачається з листа виконкому Корольовської районної ради м. Житомира №25/к-108 від 25.03.2016 р. єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 призначенні субсидії з грудня 2015 року була відсутність реєстрації у житловому приміщенні (а.с.17).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача вказаним критеріям не відповідає.

Заперечуючи проти позову відповідач не довів правомірності своїх рішень та дій, доказів які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав, як і не надав суду доказів того, що позивач як єдиний власник житлового приміщення, який фактично у ньому проживає тривалий час, не має права на отримання житлової субсидії, хоча її дійсно її потребує.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 субсидії на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг є протиправним та таким, що винесено у результаті невірного розуміння та тлумачення норм Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 р.

Суд вважає, що належним та адекватним способом захисту порушеного права позивача на отримання субсидії є зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 01 грудня 2015 року відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 р. в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною ненадання відповідачем відповіді на звернення про призначення субсидії, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 17.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира із заявою про призначення житлової субсидії та декларації про доходи та витрати від 16.12.2015 року.

Позивач вказував на те, що протягом більше двох місяців з дня направлення до УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира відповідної заяви про призначення житлової субсидії, жодної відповіді від відповідача не отримував.

У позовній заяві ОСОБА_1 також посилався на те, що про необхідність подання додаткових документів для призначення субсидії, а саме - довідки з жека ф. 204, він дізнався лише після особистого звернення до відповідача 15.02.2016 року.

Абзацом 11 пункт 13 Положення передбачено, що рішення про призначення (непризначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, визначених абзацами 8 - 12 цього пункту.

Суд вважає, що вказана норма права втратила б свій сенс, якби на субєкта владних повноважень не покладався б позитивний обовязок щодо належного та своєчасного повідомлення (сповіщення) особа про результати прийнятого відносно неї рішення про призначення (непризначення) субсидії.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що після подання заяви про призначення субсидії від 16.12.2015 року, на адресу останнього було направлено лист №5956/06-13 від 28.12.2015 про необхідність зявитися в УПСЗН та мати при собі довідку з жека ф. 204, технічний паспорт на будинок, оскільки жодних належних та допустимих доказів направлення позивачу вказаного листа, відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що про необхідність ОСОБА_1 зявитися до відповідача та мати при собі довідку з жека ф. 204, технічний паспорт на будинок, позивач був повідомлений листом від 09.03.2016 р. №1045/06/13, що був направлений простим поштовим відправленням лише 14.03.2016 р.

При цьому, про відмову у призначенні субсидії з грудня 2015 року, ОСОБА_1 було повідомлено лише листом виконкому Корольовської районної ради м. Житомира №25/к-108 від 25.03.2016 р., отриманим ним 28.03.2016 року.

Таким чином, неповідомлення позивача ОСОБА_1 протягом більш ніж трьох місяців (до 28.203.2016) про результати розгляду поданої ним заяви про призначення субсидії від 16.12.2015 року не може вважатися правомірним.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про обґрунтування позовних вимог, а отже позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 8-11, 17, 69 - 72, 86, 87, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Корольовський районний суд м. Житомира, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21 жовтня 1995 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), починаючи з 01 грудня 2015 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Cуддя К. В. Шалота