Ухвала суду № 65893871, 21.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/150/16 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 22-ц/783/453/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія: 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Старосамбірський районний сектор Головного управління державної міграційної служби у Львівській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: с.Спас, вул. Підлісна №19, Старосамбірського району Львівської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 551грн.20 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що процесуальні порушення полягали у тому, що суд належним чином не повідомв відповідача про розгляд справи. Крім цього, в основу рішення суд поклав пояснення свідків, однак такі є сусідами позивачки та неодноразово чинили відповідачу перешкоди для користування житлом, а тому є зацікавленими у її позитивному вирішенні. Судом не взято до уваги, що умовою добровільного зняття з реєстрації у житловому приміщенні було відшкодування позивачем грошових коштів, однак остання жодних відшкодувань не провела. Просить ршення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 4 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи та судом встановлено, що житловий будинок №19 на вул. Підлісна, в с. Спас, Старосамбірського району, Львівської області належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с .5).

У вказаному будинку зареєстровані позивач та відповідач (а.с.12).

З довідки виданої Виконкомом Тершівської сільської ради від 24.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_2, 21.03.1950 року дійсно зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, однак за місцем реєстрації не проживає з 17.07.2015 року (а.с.14).

Звертаючись з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, позивач посилалась на те, що вона є власником житлового будинку. Відповідач з 17.07.2015 року фактично не проживає в даному житловому будинку, хоча є зареєстрованим в ньому, в добровільному порядку зніматися з реєстрації не бажає. Договір найму на проживання у даному житловому приміщенні між ними в письмовій формі не укладався. Він не є членом її сім»ї, а тому просила позов задовольнити.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази достовірно підтверджують відсутність відповідача без поважних причин понад шість місяців за місцем реєстрації, відповідач не веде спільного господарства з позивачкою, будь-яку угоду з позивачкою про порядок користування житловим приміщенням не укладав. Доказів про те, що позивач створює перешкоди для проживання у даному будинку, відповідач суду не представив.

Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду, оскільки такий є законним та обґрунтованим.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним(нею)дляособистого проживання і проживання членівїхсімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сімї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сімї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сімї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з ч.1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою статті 71 ЖК України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Житлового кодексу України вбачається, що член сім'ї втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад шість місяців.

Згідно зі ст.ст. 11, 60 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відсутність відповідача за місцем реєстрації з липня 2015 року підтверджується поясненнями свідків та довідкою сільської ради, які у відповідності до ст.ст.57-59 ЦПК України є належними та допустимими доказами.

Натомість відповідач ОСОБА_2 не подав суду жодного доказу поважності причин не проживання в спірному будинку з липня 2015 року, в тому числі про створення йому перешкод в користуванні житлом.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідач не представив суду жодних доказів, які б давали можливість сумніватися в поясненнях свідків, які дані під присягою та були попереджені про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він був позбавлений права подавати докази, оскільки належним чином не був повідомлений про судове засідання, однак до апеляційної інстанції відповідач не подав жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо здійснення йому перешкод у користуванні спірним житлом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд визнає голослівними.

Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідач особисто пояснив, що дійсно з липня 2015 року не проживає у будинку позивачки, однак не бажає знятися з реєстрації, оскільки за час спільного проживання з позивачкою він вклав немалі грошові кошти у покращення будинку, які позивачка обіцяла йому повернути та не повернула у зв»язку з чим він звертався в суд з зустрічною позовною заявою про визнання права спільної сумісної власності.

Відтак, враховуючи надані пояснення, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи та ухвалене з дотриманням норм матеріального права, оскільки предметом позову є визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а відповідач підтвердив, що не проживає в будинку, однак не бажає знятися з реєстрації через майнові претензії до позивача, що не є предметом даного спору.

У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57 цс 11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

При цьому, у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», роз»яснено, що наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

З приводу доводів про неналежне повідомлення відповідача про судові засідання, то слід зазначити, що в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (судових повісток) за двома адресами відповідача, однак за жодною з них відповідач не отримував кореспонденцію, що свідчить про недобросовісне користування ним своїми процесуальними обовязками, оскільки останньому було відомо про наявність справи в суді, однак її розглядом він не цікавився.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в і д х и л и т и.

Рішення Старосамбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_5