Ухвала суду № 65892793, 10.04.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 466/6286/14-к

Провадження № 1-кп/461/157/17

УХВАЛА

10.04.2017

Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.

при секретарі Коружинець Н.В.,

з участю: прокурора Фуклєва М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, оскільки такий закінчується 07 травня 2017 року.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, покликаючись на те, що відсутні ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, тривалий час перебування під вартою, міцні соціальні звязки.

Заслухавши клопотання прокурора та думки учасників процесу з приводу такого, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Наявність підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що належить до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ Калашников проти Росії від 15 липня 2002 року).

Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд при вирішенні клопотання враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1, а саме те, що такий одружений, має постійне місце проживання та прописки, що свідчить про міцні соціальні звязки.

Крім цього, ОСОБА_1 перебуває під вартою тривалий час, а саме згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2014 року.

Відповідно до ч.5ст.72 КК України, викладеної в редакціїЗакону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання», який набрав чинності 24 грудня 2015 року, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності до ч.1ст.4 Закону України «Про попереднє увязнення», ізолятори тимчасового тримання та слідчі ізолятори є місцями попереднього увязнення.

Санкція ч.2 ст.307 КК України, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_1 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Таким чином, суд приходить до висновку про невиправдано тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Також, в матеріалах справи наявна довідка від 30 березня 2017 року, видана фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_1 працював з вересня 2012 року по липень 2014 року майстром по ремонту галантерейних виробів і робоче місце за ним зберігається.

В судовому засіданні також встановлено, що відсутній ризик впливу обвинуваченого на свідків, оскільки такі на виклики суду не зявляються, один із свідків перебуває в місцях позбавлення волі.

Прокурором в судовому засіданні не доведено, що ризики невиконання обвинуваченим процесуальних обовязків під час судового розгляду відповідають важкості виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що достатнім для запобігання ризикам невиконання покладених на обвинуваченого процесуальних обовязків та з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

ОСОБА_4 Леонідовичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обовязки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання квартиру №13 у будинку №6 на вул. Черемшини у м. Львові без дозволу суду в період часу з 20.00 год. до 08.00 год.

ОСОБА_1 звільнити з під варти з залу суду.

Строк дії ухвали 2 місяці - до 10 червня 2017 року включно.

Виконання ухвали покласти на Личаківський відділ поліції ГУНП у Львівській області.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на Львівську місцеву прокуратуру №2.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Х.М. Мисько