Ухвала суду № 65892477, 06.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/6890/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1539/17 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України в особі представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він проходив службу у складі обмеженого контингенту Радянських військ у Демократичній республіці Афганістан з 13.03.1985 року по 28.11.1985 рік.

Під час виконання службових обовязків в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій він отримав множинні вогнепальні поранення голови, лівої руки (ЗЧМТ контузія головного мозку 1985 р.) наслідками яких рубці шкіри у зазначених анатомічних областях які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, контузії головного мозку у вигляді постконтузіонного та дисциркулярної енцефалопатії II ст., прогресуючий перебіг, двобічною пірамідною недостатністю, вираженими цереюростенічним, вести булоатактичним, астенно-невротичним та цефалічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією з судинними кризами змішаного характеру мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю».

Зазначає, що внаслідок контузії, його турбують головні болі, у звязку із чим він систематично проходив стаціонарні лікування і внаслідок цієї травми він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Вказує, що у звязку з контузією, отриманою при виконанні обовязків військової служби та її наслідками він зазнав душевних страждань, викликаних дискомфортом повязаними з постійними головними болями, порушенням сну, неможливістю відновити стан свого здоровя, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя, медичними обмеженнями, у звязку з отриманням контузії він став людиною з обмеженою можливістю, з безповоротними наслідками що призвело до моральних страждань, які оцінюються позивачем в 100 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просив судстягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Судові витрати покладено на рахунок держави.

У апеляційній скарзі Міністерство оборони України в особі представника ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що позивач у період часу з 13 березня 1985 року по 28 листопада 1985 року проходив службу у складі обмеженого контингенту Радянських військ у Демократичній республіці Афганістан.

Під час виконання службових обовязків в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій позивач отримав множинні вогнепальні поранення голови, лівої руки (ЗЧМТ контузія головного мозку 1985 р.) наслідками яких рубці шкіри у зазначених анатомічних областях які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, контузії головного мозку у вигляді постконтузіонного та дисциркулярної енцефалопатії II ст., прогресуючий перебіг, двобічною пірамідною недостатністю, вираженими цереюростенічним, вести булоатактичним, астенно-невротичним та цефалічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією з судинними кризами змішаного характеру мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю»

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачу встановлена третя група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_4 виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: