Ухвала суду № 65886326, 06.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/991/15-ц 06.04.2017 06.04.2017 06.04.2017

Провадження №22-ц/784/865/17

Справа № 477/991/15-ц Головуючий першої інстанції: Саукова А.А.,

Провадження № 22-ц/784/865/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі ПАТ «Кредитпромбанк»), треті особи Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_4, про скасування договорів, захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до ПАТ «Кредитпромбанк», який обґрунтовувала тим, що 13 серпня 2007 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № 03/1/260/07-Z, за яким їй були надані Банком кредитні кошти в сумі 400000 грн. В забезпечення вказаного договору між тими ж сторонами 30 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку Банку нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Фрунзе, № 111 с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області. Як зазначала позивачка, вказане нерухоме майно також було нею передано в іпотеку ПАТ «Кредитпромбанк» в якості забезпечення кредитного договору № 03/1/033/07-Z, що був укладений 09 лютого 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4, за яким останній надані кредитні кошти в сумі 300000 грн. Крім того, у забезпечення цього кредитного договору 29 жовтня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачкою був укладений договір поруки.

Позивач вказувала, що в порушення п.7.5 кредитних договорів, яким передбачена дійсність змін і доповнень до договору тільки у разі їх здійснення у письмовій формі та підписанні уповноваженими представниками сторін, відповідач ПАТ «Кредитпромбанк» 26 червня 2013 року уклав з ПАТ «Дельта-банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за вищевказаними договорами без належного повідомлення боржників та без укладення з ними відповідної додаткової угоди. Крім того, на думку ОСОБА_2, укладаючи без її письмової згоди договір купівлі-продажу права вимоги, ПАТ «Кредитпромбанк» порушило порядок використання її персональних даних та розкрила банківську таємницю. За такого, укладання такого договору є протиправним та порушує її права.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, просила:

- повернути сторони до первісного стану;

- скасувати договір купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-банк», в частині продажу прав вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

- скасувати забезпечення за кредитними договорами - договора іпотеки від 09 лютого 2007 року та від 30 серпня 2007 року;

- скасувати арешт, накладений ПАТ «Дельта-банк» на особисте майно ОСОБА_2 та зобовязати державного реєстратора внести відомості про припинення арешту особистого майна ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру;

- зобовязати третю особу ПАТ «Дельта-банк» - повернути незаконно отримані від ПАТ «Кредитпромбанк» оригінали правовстановлюючих документів (свідоцтво на право власності та технічний паспорт) на майновий комплекс, розташований за адресою вул. Фрунзе № 111 с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2015 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09 лютого 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 03/1/033/07-Z, за яким остання отримала кредит в сумі 300000 грн. з кінцевим строком повернення по 8 лютого 2012 року. В забезпечення вказаного договору між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачкою ОСОБА_2 09 лютого 2007 року був укладений договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку Банку нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Фрунзе, № 111 с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області. Крім того, у забезпечення цього кредитного договору 29 жовтня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачкою був укладений договір поруки (т. 1 а.с. 19-23, т. 2 а.с. 33-36).

13 серпня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 03/1/260/07-Z, за яким остання отримала кредит в сумі 400000 грн. з кінцевим строком повернення по 29 серпня 2015 року В забезпечення вказаного договору між тими ж сторонами 30 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку нерухоме майно, що розташоване за адресою: вул. Фрунзе, № 111 с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області (т. 1 а.с. 11-18).

26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ПАТ «Дельта-банк» нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ «Кредитпромбанк» продав ПАТ «Дельта-банк» всі свої права у якості кредитора до позичальників за Кредитними договорами, а також всі свої права вимоги до Осіб, які надали забезпечення, за Договорами забезпечення. Фактична передача Прав вимоги від Продавця до Покупця оформлюється Актом приймання-передачі Прав вимоги, у Додатку до якого зазначаються договори, права вимоги за якими є предметом купівлі-продажу за даним Договором. Згідно з Витягами з цього Додатку права вимоги за укладеними між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 кредитними договорами та укладеними у їх забезпечення договорами були передані відповідачем ПАТ «Кредитпромбанк» покупцю ПАТ «Дельта-банк» (т. 1 а.с. 135-141).

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови укладених позивачкою та ОСОБА_4 кредитних договорів не містять заборони щодо заміни кредитора у даних зобовязаннях без згоди боржників. Крім того, пунктами 3.2.5. укладених між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 спірних договорів іпотеки передбачено право Іпотекодержателя здійснити відступлення прав за цими договорами без отримання згоди Іпотекодержателя за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за Кредитними договорами.

Правові наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобовязанні передбачені ст.ст. 515-518 ЦК України і за їх змістом, такі обставини не є підставою для визнання договору відступлення прав вимоги недійсним.

За такого, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2. про скасування укладеного 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-банк» договору купівлі-продажу прав вимоги.

Також судом вірно зазначено, що укладання ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-банк» вищевказаного договору не суперечить п.7.5 кредитних договорів щодо дійсності змін і доповнень до договору тільки у разі їх здійснення у письмовій формі та підписанні уповноваженими представниками сторін, оскільки спірний договір не змінює обсягу прав та обовязків Позичальника і Позикодавця за кредитними договорами та не є змінами та доповненнями до кредитних договорів.

З огляду на викладене, не можна вважати обґрунтованими посилання апеляційної скарги на порушення відповідачем п.7.5 кредитних договорів як на підставу для скасування укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-банк» договору.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у скасуванні вищевказаного договору судом безпідставно не враховано порушення відповідачем банківської таємниці клієнта та правила використання персональних даних в звязку із розголошенням цих відомостей ПАТ «Дельта-банк».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На виконання таких приписів закону при укладанні спірного договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» передав ПАТ «Дельта-банк» усі документи на підтвердження зобовязань позивачки, у т. ч. її персональні дані, необхідні для виконання взятих на себе зобовязань.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 6 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. За положеннями ч.1 ст.11 Закону України "Про захист персональних даних" підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є субєкт персональних даних або який укладено на користь субєкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу субєкта персональних даних.

Статтею 1076 ЦК України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

З огляду на вищевикладене, у разі поширення персональних даних чи розголошення банківської таємниці із порушенням передбаченого законом порядку способом захисту порушених прав особи може бути відшкодування винною особою завданих збитків та (або) моральної шкоди, а не скасування (чи визнання недійсним) правочину.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою обґрунтованості її позовних вимог про скасування договірів купівлі-продажу прав вимоги та договорів іпотеки та про відсутність підстав для задоволення її похідних позовних вимог про повернення сторін до первісного стану та скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_2, обтяжувачем за яким є ПАТ «Дельта-банк».

Також судом вірно відмовлено у задоволенні вимог позивачки про зобовязання ПАТ «Дельта-банк» повернути отримані від ПАТ «Кредитпромбанк» оригінали правовстановлюючих документів (свідоцтво на право власності на технічний паспорт) на майновий комплекс, розташований за адресою вул. Фрунзе № 111 с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області, що є предметом іпотеки.

Так, згідно пункту 2.6. укладених між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредитпромбанк» договорів іпотеки сторони погодили, що на період дії договорів іпотеки Іпотекодавець передає Іпотекодержателю оригінали правовстановлюючих документів та технічний паспорт на іпотечне майно. Отже, враховуючи умови укладених сторонами договорів іпотеки, що є чинними, та те, що вказані документи були передані ПАТ «Дельта-банк» на виконання вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України, суд обґрунтовано вважав зазначені вимоги ОСОБА_2 безпідставними. Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, ПАТ «Дельта-банк», не є відповідачем у даній цивільній справі.

При цьому, з пояснень ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вбачається, що вона не бажала притягнення до участі у даній справі ПАТ «Дельта-банк» в якості другого відповідача, оскільки вважає, що її права порушені саме ПАТ «Кредитпромбанк».

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За такого, суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно їх змінювати.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 ст. 16 ЦК України, проте, цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Між тим, обраний позивачкою спосіб захисту скасування договорів купівлі-продажу прав вимоги та договорів іпотеки ані законом, ані договорами не передбачений.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При цьому, враховуючи встановлений статтею 58 ЦПК України принцип належності доказів, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Отже, суд зясовує обставини справи, які необхідно встановити для вирішення спору, з огляду на зміст та обґрунтування позовних вимог.

За такого, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не повно зясовані обставини справи, а саме, не встановлені розмір заборгованості за кредитними договорами і ціна спірного договору купівлі-продажу права вимоги та не перевірений факт отримання відповідачем коштів від ПАТ «Дельта-банк» за даним договором, - оскільки вказанні обставини не мають правового значення для вирішення даної справи з огляду на предмет та підстави позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими та повязані із помилковим тлумачення апелянтом законодавчих норм.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на фактичну відмову іпотекодержателя від іпотечного майна в звязку із тим, що ПАТ «Кредитпромбанк» не скористався своїм правом на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, які відповідають обставинам справи, а посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Отже, рішення суду першій інстанції є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.С. Довжук

ОСОБА_5