Ухвала суду № 65884480, 06.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 р.Справа № 591/6563/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2017р. по справі № 591/6563/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Сумської міської ради

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1О.), звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Сумської міської ради (далі - відповідач, СМР), в якому просив зобов'язати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Суми по провулку Дачному, 13, а також стягнути з відповідача понесений позивачем судовий збір.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2017 р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по вказаній справі з огляду на положення ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

05.04.2017 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням позивача за межами України.

Проте, зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених фактів не надано, як і не надано доказів неможливості прибуття в судове засідання представника позивача, яким подано зазначене клопотання.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 06.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.03.2004 року № 471 та державного акту серії СМ № 116826 від 16.04.2004р. ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована в м. Суми по пров. Дачному, 13, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 12, 13).

Право власності на цю земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з державного реєстру.

На цій земельній ділянці позивачем збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, власником якого є позивач (а.с. 13, 14).

Між фасадною частиною цієї земельної ділянки та лінією, по якій проходять фасадні паркани сусідніх домоволодінь (червона лінія), розташована земельна ділянка орієнтованою площею 0,0213 га відповідно до графічної схеми розташування земельної ділянки (а.с.16).

10.01.2014 року ОСОБА_1 до Сумської міської ради подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, яка відповідно до Генерального плану міста Суми та Плану зонування території міста Суми відноситься до садибної житлової забудови (а.с. 15).

Рішенням Сумської міської ради від 27.03.2013 року № 2224-МР Про заходи щодо впорядкування роботи деяких управлінь міської ради в період розробки детальних планів територій житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради до моменту затвердження детальних планів територій основних житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми призупинено підготовку проектів рішень про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі (надання) у власність (оренду) вільних від забудови земельних ділянок комунальної власності для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (підпункт 2.2 пункту 2): суб'єктам нормотворчої ініціативи призупинити внесення на розгляд Сумської міської ради проектів рішень, зазначених у підпункті 2.2 пункті 2 даного рішення, до затвердження детальних планів територій основних житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови міста Суми.

З огляду на викладене, Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради листом від 08.02.2014 року № 41/02.02.01-01 повідомив позивача, що відповідно до підпункту 2.2 вказаного рішення, до моменту затвердження детальних планів території, йому заборонено готувати відповідні проекти рішення на розгляд сесії міської ради (а.с.17).

У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 22.07.2014 року у справі № 591/2503/14-а задовольнив позов та зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії винести на розгляд питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Суми по пров. Дачному, 13, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.18, 19).

Вказана постанова набрала законної сили і на її виконання Сумською міською радою було прийняте рішення від 24.02.2016 року № 417-МР про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.20).

ОСОБА_1 повторно звернулась із адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 15.04.2016 року у справі № 591/1061/16-а задовольнив позов, визнав протиправним та скасував рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 року №в 417-МР про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0213 га ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Суми, пров. Дачному, 13. Зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Суми, пров. Дачному, 13, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Дана постанова набрала законної сили 05.05.2016 року (а.с.21, 22).

Однак, вказана постанова суду не виконана, відповідне рішення Сумською міською радою не прийнято.

Позивач декілька разів зверталась до Сумської міської ради з листами про виконання рішення суду (а.с.23-26), однак на теперішній час відповідне рішення міською радою не прийнято.

Не погоджуючись з такими діями (бездіяльністю) відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача в частині неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 2 КАС України та з порушенням рішень Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР зі змінами, внесеними рішенням від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 року № 2180-МР про затвердження Генерального плану міста Суми і План зонування території міста Суми, тому така бездіяльність є протиправною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

В частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до містобудівної документації - Генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та містобудівної документації - Плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР, земельна ділянка, яку ОСОБА_1 просить надати у власність, відноситься до земель садибної житлової забудови, тобто земель, які використовуються для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З рішення Сумської міської ради від 24.02.2016р. № 417-МР також слідує, що земельна ділянка, щодо якої позивачка просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, відноситься до земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради, і відповідач цю обставину не заперечує.

З огляду на викладене, у відповідача, в силу вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, не було жодних підстав для відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Суми по провулку Дачному, 13.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідач, відповідно до вимог зазначеної норми, не довів правомірності своєї бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Окрім того, ані в ході судового розгляду справи, ані з апеляційної скарги не встановлено, з яких підстав Сумська міська рада не приймає рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою або з яких підстав відмовляє в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що бездіяльність відповідача в частині неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 2 КАС України та з порушенням рішень Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР зі змінами, внесеними рішенням від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 року № 2180-МР про затвердження Генерального плану міста Суми і План зонування території міста Суми, тому така бездіяльність є протиправною, а тому необхідно зобов'язати відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в м. Суми по пров. Дачному, 13.

Доводи відповідача про те, що прийняття рішення про зобов'язання надати вказаний дозвіл буде втручанням у виключну компетенцію та у дискреційні повноваження Сумської міської ради, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що протиправність дій відповідача із зазначеного питання вже була предметом судового розгляду. Порушення прав позивача допускається самим відповідачем, тому вирішити спірне питання в інший спосіб, ніж як зобов'язати Сумську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою немає можливості.

Положеннями ч.4 ст.105, 162 КАС України передбачена можливість вирішення вимог позивача саме у такий спосіб та не суперечить приписам ч.3 ст.152 ЗК України.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, в якому зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово зверталася до Сумської міської ради з одного і того ж питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення цієї земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку та отримувала відмови в наданні дозволу, без мотивування такої відмови, на думку колегії суддів, правильним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією ВАСУ, викладену в ухвалі від 05.04.2016р. по справі №К/800/54442/15.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач має право замовити розроблення проекту землеустрою без рішення Сумської міської ради.

Так, законодавцем запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки в випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Проте, як вбачається зі статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання в місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні.

При цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, навіть використання позивачем права, регламентованого пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Вимоги апеляційної скарги про закриття провадження по вказаній справі на підставі ст. 157 КАС України колегія суддів також вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідач в обґрунтування зазначеної вимоги посилається на те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Постановами Зарічного районного суду м. Суми від 22.07.2014 року у справі № 591/2503/14-а та від 15.04.2016 року по справі № 591/1061/16-а задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Суми, пров. Дачному, 13, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Отже, на думку відповідача, судом прийнято рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, з якого є постанови, що набрали законної сили.

Колегія суддів зауважує на те, що в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження по вказаній справі, оскільки предмети позовів по справам № 591/2503/14-а та № 591/1061/16-а відмінні від предмету позову по вказаній справі.

Так, у цій справі позивач звернувся до суду з позовом про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а у справах № 591/2503/14-а та № 591/1061/16-а - про зобов'язання розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що виключає можливість для застосування ст. 157 КАС України.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Частиною 9 ст. 267 КАС України встановлено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою.

Щодо неможливості звернення ОСОБА_1 до суду в порядку вказаної норми, необхідно зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, за судовим рішенням, яке набрало законної сили, в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається виконавчий лист.

На примусове виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 15.04.2016 р. у справі № 591/1061/16-а виданий виконавчий лист, який був пред'явлений на виконання до відповідного відділу ДВС.

У ч. 9 ст. 267 КАС України встановлені вимоги до заяви, яка подається в порядку цієї норми. У такій заяві, зокрема, вказується інформація про день отримання виконавчого листа та предявлення його до виконання, інформація про хід виконавчого провадження.

Отже, з наведених приписів слідує, що подання заяви в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України повязується із здійсненням виконавчого провадження з примусового виконання постанови суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. № 606-XIV, в редакції Закону України від 04.11.2010 р. № 2677-VI, яка діяла на час здійснення вказаного виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, із цього законодавчого визначення поняття виконавчого провадження чітко вбачається, що воно є завершальною стадією судового провадження.

Постановою державного виконавця від 22.09.2016 р. виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого на виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 15.04.2016р. у справі № 591/1061/16-а, закінчено.

Отже, відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження завершена стадія судового провадження в адміністративній справі №591/1061/16-а, яка розглядалась Зарічним районним судом м. Суми, і в якій було прийнято постанову від 15.04.2016 р.

Таким чином, відсутні підстави для звернення до Зарічного районного суду м. Суми в межах вказаної адміністративної справи в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України.

Окрім того, з вищенаведеної правової позиції Верховною Суду України, що викладена у постанові від 16.09.2015 р., вбачається, що можливі неодноразові звернення з адміністративними позовами у зв'язку із чисельними, систематичними, протиправними діями субєктів владних повноважень із одного і того ж питання, якщо попередні судові рішення з цього питання не виконуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Клопотання позивача, подане до суду апеляційної інстанції, про зобов'язання відповідача протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення Харківським апеляційним адміністративним судом подати до Зарічного районного суду м. Суми звіт про виконання його постанови, задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Згідно з абзацом 4 п. 4 ч. 1 статті 207 вказаного Кодексу в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В свою чергу, в даному випадку, за наслідками апеляційного перегляду постанову суду першої інстанції залишено без змін, отже суд апеляційної інстанції не приймав постанову, а підтвердив рішення суду першої інстанції та відповідно виніс по справі ухвалу.

Крім того, відповідно до положень статті 267 КАС України встановлення судового контролю є правом суду.

Також слід зауважити на те, що судом першої інстанції при прийнятті постанови від 08.02.2017 року по справі № 591/6563/16-а вже було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Позивачем постанова суду першої інстанції від 08.02.2017 року в зазначеній частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2017р. по справі № 591/6563/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2017 р.