Рішення № 65882321, 03.04.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2017 року Справа № 913/1324/16

Провадження №33/1324/16

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддяДрагнєвіч О.В.,

судді : Іноземцева Л.В.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Дмітрієва К.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, юрисконсульт відділу правового забезпечення Харківської філії ПАТ "Укртелеком", за довіреністю №747 від 12.12.2016;

від відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/1324/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м. Київ

до Луганського обласного військового комісаріату, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 3688 грн 07 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за договором про надання послуг електрозвязку №6400113 від 19.10.2006 в сумі 2190 грн 89 коп., інфляційних втрат у сумі 1401 грн 34 коп., 3% річних у сумі 150 грн 05 коп. (а.с.4-8).

Ухвалою господарського суду Луганської області (у складі судді Драгнєвіч О.В.) від 30.11.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 19.12.2016.

Представник позивача в заяві про уточнення прохальної частини позову від 19.12.2016 №26/15/902 вказав про помилковість зазначення реквізитів структурного підрозділу (поштової адреси та ідентифікаційного коду), оскільки позивачем у справі є саме юридична особа ПАТ Укртелеком, правильною слід вважати його адресу місцезнаходження та ідентифікаційний код. Натомість представник позивача просив надсилати всі процесуальні документи у справі на адресу Харківської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком, що було враховано судом (а.с.96).

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором про надання послуг електрозвязку №6400113 від 19.10.2006 в частині проведення повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем протягом липня 2013 року - червня 2016 року телекомунікаційні послуги, за які відповідач розрахувався частково. Залишок заборгованості складає 2190 грн 89 коп. У звязку з допущенням відповідачем прострочення оплати наданих послуг позивач відповідно до ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 150 грн 05 коп. та інфляційні втрати в сумі 1401 грн 34 коп.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог №26-15/36 від 11.01.2017, яка була прийнята судом до розгляду, позивач у звязку з оплатою відповідачем заборгованості за червень 2016 року в сумі 149 грн 20 коп., просив стягнути з останнього суму основного боргу 2041 грн 69 коп., інфляційні втрати 1401 грн 34 коп., 3% річних у сумі 150 грн 05 коп. (а.с.113-114).

Ухвалами господарського суду Луганської області від 19.12.2016, 12.01.2017, 31.01.2017, розгляд справи відкладався у звязку з не наданням сторонами всіх витребуваних судом документів, необхідних для правильного вирішення справи.

Відповідач у відзиві та додатково наданих поясненнях від 27.01.2017 просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на наступне: пропуск позивачем строку позовної давності та проведення антитерористичної операції на території міста Луганська, де розташована адміністративна будівля, у звязку з чим відсутній доступ до первинної бухгалтерської документації для підтвердження надання позивачем телекомунікаційних послуг за період з липня 2013 року по липень 2014 року. Відповідач вважає, що первинні бухгалтерські документи, які знаходились у будівлі Луганської філії ПАТ "Укртелеком", також втрачені. Щодо наданих телекомунікаційних послуг за 2015 рік та за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, то відповідачем подано докази оплати послуг за вказані періоди на обґрунтування відсутності заборгованості за 2015-2016 роки. Враховуючи викладене, відповідач вважає необґрунтованими заявлені позовні вимоги.

Крім того, у відзиві відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі його представника, з огляду на відсутність належного фінансування та можливості забезпечення явки представника, яке судом було враховано (а.с.74-75, 161-162).

Позивач письмовими поясненнями від 19.12.2016, від 11.01.2017 підтвердив, що послуги надавались одному зі структурних підрозділів відповідача Марківському обєднаному військовому комісаріату, що розташований за адресою: 92400, пл.Соборна, 2а, смт.Марківка, Луганська область. Втрата відповідачем документів та відсутність фінансування не звільняє від належного виконання господарських зобовязань та відповідальності за допущене прострочення; окремі акти приймання-передачі щодо надання послуг не складалися оскільки це не передбачено умовами договору; докази вручення рахунків у позивача відсутні, однак здійснення часткової оплати послуг відповідачем свідчить про їх отримання; відхиляє посилання відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки відсутня заява про застосування строків позовної давності в порядку ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України; позивач вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він звертався до відповідача з вказаним позовом до суду 14.09.2016, який був повернутий позивачу без розгляду відповідно до п. 5 ч. 63 ГПК України; розрахунки між сторонами здійснювалися у відповідності до положень п.4.6. договору (а.с.71; 116-118).

14.02.2017 представником позивача відповідно до ст. 22 ГПК України подана заява про збільшення розміру позовних вимог з новим розрахунком, в якій позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат до 1498 грн 56 коп., в частині стягнення трьох відсотків річних позовні вимоги зменшені до 147 грн 82 коп., розмір вимоги про стягнення основного боргу, залишився незмінним, просив стягнути з відповідача суму 3688 грн 07 коп. з яких: 2041 грн 69 коп. сума основного боргу, 1498 грн 56 коп. інфляційні нарахування, 147 грн 82 коп. 3% річних (а.с.167-173).

Дана заява прийнята судом до розгляду, спір вирішується судом з її урахуванням

Справа №913/1324/16 розглядалась суддею Драгнєвіч О.В. одноособово.

У звязку з подачею позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та закінченням процесуального строку вирішення спору, а також з метою захисту процесуальних прав відповідача, для подальшого розгляду справи згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.02.2017 визначено судову колегію у складі: ОСОБА_3 головуючий, судді - Зюбанова Н.М.., ОСОБА_1

Відповідно до п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розгляд справи у звязку зі зміною складу суду починається спочатку.

Представником позивача надані письмові пояснення від 13.02.2017, в яких зазначено, що станом на 01.07.2013 за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 3196, 11 грн, яка виникла за період до 01.07.2013, та зазначений період не входить до предмету спору. Здійснена 06.12.2013 відповідачем оплата в розмірі 1518,08 грн була зарахована в рахунок погашення вказаної заборгованості, що виникла до спірного періоду. Пунктом 4.6. договору встановлені строки виконання грошового зобов'язання відповідача, встановлені строки оплати, які не залежать від факту отримання рахунків на оплату відповідачем (а.с.177-178).

Ухвалами господарського суду Луганської області від 14.02.2017, 28.02.2017 розгляд справи відкладався.

Письмовими поясненнями від 07.03.2017 відповідач підтримав доводи, викладені у раніше наданих відзиві та письмових запереченнях (а.с.194-195).

У відповідності до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.03.2017, у звязку із перебуванням судді Зюбанової Н.М. у відпустці, для розгляду справи на підставі ст.2-1, 4-6 Господарського процесуального кодесу України визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Драгнєвіч О.В., судді Іноземцева Л.В., Фонова О.С.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.03.2017 розгляд справи відкладено на 03.04.2017 у звязку із зміною складу суду, неявкою представника відповідача та з метою захисту його про процесуальних прав.

В судове засідання 03.04.2017 прибув лише представник позивача, який підтримав раніше заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За висновком суду, неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, з огляду на належне його повідомлення, наявність його відзиву із викладенням власної правової позиції та раніше заявлене клопотання про розгляд справи без участі його представника, відсутність обґрунтованих клопотань від сторін про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", яке у звязку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" позивачем у справі, підприємством звязку за договором, та Луганським обласним військовим комісаріатом відповідачем у справі, споживачем за договором, укладено договір №6400113 про надання послуг електрозвязку (а.с. 18-25).

Відповідно до розділу 2 договору підприємство звязку зобовязалось, зокрема, забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного звязку (пп.2.1.1 п.2.1 договору); проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв та телематичних служб та передавання даних (пп.2.1.2 п.2.1 договору).

За умовами договору підприємство звязку надає послуги електрозвязку, перераховані в додатку 1, а також безоплатні послуги, перераховані в додатку 2 до договору.

Враховуючи положення пп.3.2.8 п.3.2 договору, споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону.

Повідомляти до підприємства звязку дані, які необхідні для розрахункових документів (пп.3.2.9 п.3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору послуги, які надаються підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2 договору споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою авансовою системою оплати.

В п.4.6 договору сторонами погоджено, що у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозвязку проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Договір набирає чинності з дня підписання і діє пять років (п.7.1 договору).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п.7.2).

Таким чином, з огляду на відсутність повідомлень від сторін про припинення дії договору він продовжив свою дію на наступний період і є діючим на момент розгляду справи.

На виконання умов договору №6400113 про надання послуг електрозвязку від 19.10.2006 позивач надавав відповідачеві відповідні послуги, але за надані послуги протягом липня 2013 року червня 2016 року відповідач розрахувався частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 2041 грн 69 коп. (враховуючи, здійснені відповідачем оплати, а також заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 11.01.2017).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносин сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір від 19.10.2006 №6400113, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Загальні положення про послуги визначені главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.5 ст.33 Закону України Про телекомунікації, п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, споживач зобовязаний виконувати умови договору та своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги згідно діючих тарифів.

Статтею 68 Закону України Про телекомунікації встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг звязку протягом липня 2013 року червня 2016 року на суму 4422 грн 49 коп. підтверджений матеріалами справи, зокрема рахунками-актами, розрахунком заборгованості (а.с.26-61; 171).

Матеріали справи свідчать, що договір про надання послуг електрозвязку укладений від імені ПАТ "Укртелеком" Луганською філією; рахунки-акти за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року включно, долучені позивачем, виписані Луганською філією ПАТ "Укртелеком".

Суд враховує, що з 14.04.2014 в Луганській області проводиться антитерористична операція.

Відповідно до Переліку заселених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2015 № 1275-р, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено і м. Луганськ, в якому був зареєстрований в якості юридичної особи відповідач Луганський обласний військовий комісаріат. З грудня 2014 року відповідач переміщений до м. Сєвєродонецьк Луганської області. Із матеріалів справи вбачається, що послуги електрозвязку надавались структурному підприємству відповідача Марківському обєднаному військовому комісаріату.

Внаслідок подій, обумовлених проведенням антитерористичної операції, керівництвом ПАТ "Укртелеком" видано накази від 16.10.2014 № 544 та від 01.12.2014 № 674, згідно яких структурні підрозділи Луганської філії ПАТ "Укртелеком" підпорядкували Харківській філії. З 01.12.2014 змінено територію, саме збільшено територію діяльності Харківської філії та поширено її на частину території Луганської області, територію діяльності Луганської філії відповідно зменшено. Передбачено здійснення організаційних заходів до 31.12.2014 по передачі договорів, дебіторської і кредиторської заборгованості тощо.

Рахунки-акти за період з листопада 2014 року по червень 2016 року включно, долучені позивачем, виписані Харківською філією ПАТ "Укртелеком".

Доказів надіслання рахунків-актів позивачем не надано, втім відповідачем факт отримання рахунків-актів не заперечується та не оспорюється факт надання позивачем послуг електрозвязку.

Крім того, суд враховує, що у відповідності до погодженого сторонами порядку проведення розрахунків, а саме авансової системи оплати (п.4.2, п.4.6. договору), обовязок щомісячного внесення відповідачем платежів не ставиться в залежність від отримання відповідних рахунків.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2. договору сторони погодили авансову ситему оплати.

Згідно п.4.6 договору, у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозвязку проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Наданими сторонами поясненнями, а також наявними у справі матеріалами підтверджується, що відповідач оплату отриманих телекомунікаційних послуг протягом липня 2013 року червня 2016 року здійснив частково, а саме на суму 2380 грн 80 коп., що підтверджується наданими сторонами копіями платіжних доручень та розрахунком основного боргу (а.с. 78-92;144-154; 171).

Господарський суд зауважує про те, що позивачем в позові заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги звязку за період з липня 2013 року - по червень 2016 року, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається зі змісту заяви позивача про зменшення позовних вимог (а.с.113), заборгованість за надані послуги за червень 2016 року на суму 149,20 грн, на момент звернення з даним позовом до суду була сплачена відповідачем в липні 2016 року, що було враховано позивачем під час розгляду спору.

Крім того, здійсненими відповідачем оплатами 30.09.2015, 13.11.2015 та 16.11.2015, була повністю погашена заборгованість, що утворилася за період з липня 2013 року по квітень 2014 року, а також частково за травень 2014 року.

Оплатами, проведеними відповідачем 10.12.2015, 18.12.2015, 24.02.2016, 16.03.2016, 12.04.2016, 23.05.2016, 17.06.2016, 22.07.2016 була погашена заборгованість за надані послуги протягом листопада 2015 року червня 2016 року. Зазначене, зокрема було враховано позивачем у наданому розрахунку боргу до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2017, а тому фактично до стягнення не заявляється (а.с. 78-92;144-154; 171).

Таким чином, позивачем заявляється до стягнення заборгованість за надані послуги звязку за період травень 2014 року жовтень 2015 року, а також частково за грудень 2015 року (враховуючи часткову оплату відповідачем послуг). Сума заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у вказаний період складає 2041 грн 69 коп.

Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а також додатково наданих письмових поясненнях, заперечує проти позовних вимог, зокрема, у звязку зі спливом строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Доводи позивача щодо неподання відповідачем окремої заяви про застосування строків позовної давності в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України визнаються судом безпідставними та до уваги не приймаються, оскільки абз. 7 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" розяснено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із відповідним позовом до суду 30.11.2016 (згідно даних реєстрації позовної заяви канцелярією суду).

У позові зазначено спірний період виникнення заборгованості з липня 2013 року по червень 2016 року включно.

Таким чином, поза межами строку позовної давності є заборгованість, яка утворилася з липня 2013 року до 30 листопада 2013 року.

Однак, наразі суд дійшов висновку про те, що позивачем заявляється до стягнення заборгованість, яка фактично утворилась за період з травня 2014 року по жовтень 2015 року, та частково за грудень 2015 року.

Враховуючи те, що фактично заявлений позивачем до стягнення борг утворився за період з травня 2014 року по жовтень 2015 року включно, та частково за грудень 2015 року, а отже заявлений в межах строку позовної давності, в клопотанні відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення боргу слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2041 грн 69 коп. за надані протягом травня 2014 року жовтня 2015 року, а також частково за грудень 2015 року, послуги за договором про надання послуг електрозвязку №6400113 від 19.10.2006.

Відносно заявлених додаткових вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016 в сумі 147 грн 82 коп. та інфляційних втрат за загальний період з вересня 2013 року по червень 2016 року в сумі 1498 грн 56 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відносно застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення н азаставлене майно, тощо).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016 та інфляційних втрат за загальний період з вересня 2013 року по червень 2016 року.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з даним позовом 30.11.2016, тобто за межами позовної давності, передбаченої ст.257 Цивільного кодексу України, знаходяться вимоги про стягнення 3% річних до 30.11.2013 за надані у липні -жовтні 2013 року послуги звязку та інфляційних втрат за липень-вересень 2013 року.

У відповідності до положень ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Наразі матеріалами справи підтверджено, що відповідачем хоча і з простроченням, однак, був проведений 30.09.2015 розрахунок з позивачем за надані послуги в липні - жовтні 2013 року повністю, що зокрема свідчить про визнання останнім свого зобовязання.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 20.07.2015 №УТВ 56, яким відповідач повідомляв позивача про підстави виникнення заборгованості за послуги звязку, необхідність оформлення особового рахунку на новому місці дислокації у м.Сєвєродонецьк, та гарантував погасити заборгованість за послуги звязку, яка наявна, до кінця серпня 2015 року (а.с.68).

Враховуючи зазначене, проведені відповідачем оплати боргу, суд дійшов висновку про переривання 30.09.2015 перебігу строку позовної давності згідно ст.264 Цивільного кодексу України, а відтак строк позовної давності за вказаними додатковими вимогами за надані позивачем у липні - жовтні 2013 року послуги звязку після переривання розпочався заново, та станом на час подання позову до суду не є пропущеним.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.172), та встановлено наявність в ньому арифметичних помилок (зокрема, неправильне округлення десятих при визначенні суми копійок за окремими рахунками; неправильно визначено суму боргу за зобовязаннями листопада грудня 2014 року, на яку нараховуються відсотки та кількості днів, з огляду на проведене позивачем коригування суми боргу, а саме її зменшення станом на 31.12.2014 на суму -66 грн 63 коп.).

Крім того, позивачем допущено помилку у визначенні загальної суми 3% річних в розмірі 147 грн 82 коп., оскільки перевіривши розрахунок за даними, наведеними позивачем, загальна сума 3% річних має складати 149 грн 68 коп.

За вказаних обставин, господарський суд вважає за необхідне навести власний правильний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство в межах заявленого позивачем періоду:

№Зобовязання, дата рахункуПеріод виникнення боргуСума заборгованості Кількість днів прострочення Сума 3% річних, грн1 липень 2013 31.07.201321.08.2013-29.09.2015119,237707,552серпень 2013 31.08.201321.09.2013-29.09.2015119,237397,243вересень 2013 30.09.201321.10.2013-29.09.2015119,237096,954жовтень 2013 31.10.201321.11.2013-29.09.2015119,236786,645листопад 2013 30.11.201321.12.2013-29.09.2015120,436486,416грудень 2013 31.12.201321.01.2014-29.09.2015120,436176,117січень 2014 31.01.201421.02.2014-29.09.2015120,435865,808лютий 2014 28.02.201421.03.2014-29.09.2015 30.09.2015-12.11.2015120,43 35,99558 45,52 0,019березень 2014 31.03.201421.04.2014-12.11.2015 13.11.2015- 15.11.2015 120,43 23,20571 35,65 0,00510квітень 2014 30.04.201421.05.2014- 15.11.2015120,43 5445,3811травень 2014 30.05.201421.06.2014-15.11.2015 16.11.2015-30.06.2016120,43 119,12513 2285,08 2,2312червень 2014 30.06.201421.07.2014- 30.06.2016120,43 7117,0413липень 2014 31.07.201421.08.2014-30.06.2016126,566807,0714серпень 2014 31.08.201421.09.2014-30.06.2016126,086496,7315вересень 2014 30.09.201421.10.2014-30.06.2016125,336196,3816жовтень 2014 31.10.201421.11.2014-30.06.2016130,225886,2917листопад 2014 30.11.201421.12.2014-30.12.2014 31.12.2014-30.06.2016132,28 65,6510 5480,11 2,9518грудень 2014 31.12.201421.01.2015-30.06.2016 (враховано в листопаді)31.12.2014 -66,6300,0019січень 2015 31.01.201521.02.2015-30.06.2016134,464965,4820лютий 2015 28.02.201521.03.2015-30.06.2016130,224685,0021березень 2015 31.03.201521.04.2015-30.06.2016130,224374,6722квітень 2015 30.04.201521.05.2015-30.06.2016131,334074,3923травень 2015 31.05.201521.06.2015-30.06.2016132,203764,0824червень 2015 30.06.201521.07.2015-30.06.20161313463,7225липень 2015 31.07.201521.08.2015-30.06.201625,243153,6526серпень 2015 31.08.201521.09.2015- 30.06.2016133,222843,1127вересень 2015 30.09.201521.10.2015- 30.06.2016133,222542,7828жовтень 2015 31.10.201521.11.2015- 30.06.2016144,94223 2,66 Всього:146 грн 69 коп.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є 3% річних, розраховані за загальний період з 21.08.2013 по 30.06.2016 на загальну суму 146 грн 69 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.173), господарський суд дійшов висновку про наявність в ньому арифметичних помилок, оскільки позивачем невірно визначено індекси інфляції по окремим рахункам, а також неправильно визначено суму боргу за зобовязаннями листопада грудня 2014 року, на яку нараховуються інфляційні, та період їх нарахування, з огляду на проведене позивачем коригування суми боргу, а саме її зменшення станом на 31.12.2014 на суму -66 грн 63 коп.).

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство

Зобовязання Дата рахункуСума рахунку, грнСума оплати, грн Дата оплатиСума боргуПеріод нарахуванняІндекс інфляціїСума інфляціїлипень 2013 31.07.2013119,23119,2330.09.2015119,23вересень 2013-серпень 2015170,70 174,4584,30 88,77серпень 2013 31.08.2013119,23119,2330.09.2015119,23жовтень2013-серпень 2015170,70 174,4584,30 88,77вересень 2013 30.09.2013119,23119,2330.09.2015119,23листопад 2013-серпень 2015170,02 173,7683,48 87,95жовтень 2013 31.10.2013119,23119,2330.09.2015119,23грудень 2013-серпень 2015169,68 173,41 83,08 87,53 листопад 2013 30.11.2013120,43120,4330.09.2015120,43січень 2014-серпень 2015168,84 172,55 82,90 87,37грудень 2013 31.12.2013120,43120,4330.09.2015120,43лютий 2014-серпень 2015172,2186,96січень 2014 31.01.2014120,43120,4330.09.2015120,43березень 2014 серпень 2015171,1885,72лютий 2014 28.02.2014120,4384,44 35,9930.09.2015 13.11.2015120,43 35,99квітень2014-серпень 2015 вересень 2015-жовтень 2015 167,50 100,9781,29 0,35березень 2014 31.03.2014120,4397,23 23,2013.11.2015 16.11.2015120,43травень 2014- жовтень 2015163,7276,74квітень 2014 30.04.2014120,43120,4316.11.2015120,43 червень 2014- жовтень 2015157,7269,51травень 2014 31.05.2014120,431,31 0 16.11.2015120,43 119,12липень 2014- жовтень 2015 листопад 2015- червень 2016 156,16 107,7967,63 9,29червень 2014 30.06.2014120,430 120,43серпень 2014- червень 2016 159,76 167,6671,97 81,49липень 2014 31.07.2014126,560 126,56вересень 2014- червень 2016 166,3483,96серпень 2014 31.08.2014126,080 126,08жовтень 2014- червень 2016 161,6577,73вересень 2014 30.09.2014125,330 125,33дистопад 2014- червень 2016 157,8672,52жовтень 2014 31.10.2014130,220 130,22грудень 2014- червень 2016 154,9271,52листопад 2014 30.11.2014132,28враховано 31.12.2014коригування на -66,63 65,65січень 2015- червень 2016 150,4133,09грудень 2014 31.12.2014- 66,630 0,00лютий 2015- червень 201600,00січень 2015 31.01.2015134,460 134,46березень 2015- червень 2016 138,5451,82лютий 2015 28.02.2015130,220 130,22квітень 2015- червень 2016 125,0432,61березень 2015 31.03.2015130,220 130,22травень 2015- червень 2016 109,6812,61квітень 2015 30.04.2015131,330 131,33червень 2015- червень 2016 107,329,61травень 2015 31.05.2015132,200 132,20липень 2015- червень 2016 106,899,11червень 2015 30.06.2015131,000 131,00серпень 2015- червень 2016 107,9710,44липень 2015 31.07.201525,240 25,24вересень 2015- червень 2016 108,842,23серпень 2015 31.08.2015133,220 133,22жовтень 2015- червень 2016 106,408,53вересень 2015 30.09.2015133,220 133,22листопад 2015- червень 2016 107,8010,39жовтень 2015 31.10.2015144,940 144,94грудень 2015- червень 2016 105,688,23 Всього:1461 грн 92коп.

Оскільки за правильним розрахунком суду, при застосуванні правильних коефіцієнтів інфляції, за рахунками липня листопада 2013 року, суми втрат від інфляції складають більшу суму, ніж заявлено позивачем, суд, не виходячи за межі позовних вимог, враховує за вказаними рахунками інфляційні, нараховані в розмірі саме позивача.

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, обґрунтованими є інфляційні втрати, заявлені за загальний період з вересня 2013 по червень 2016 на загальну суму 1461 грн 92 коп.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2041 грн 69 коп., 3% річних у сумі 146 грн 69 коп., інфляційні втрати в сумі 1461 грн 92 коп. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1363 грн 89 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення 3688 грн 07 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, вул.Богдана Ліщини, б.38, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 07668758, на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком, бул.Т.Шевченка, б.18, м.Київ, ідентифікаційний код 21560766, заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2041 грн 69 коп., 3% річних у сумі 146 грн 69 коп., інфляційні втрати в сумі 1461 грн 92 коп., судовий збір у сумі 1363 грн 89 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя Л.В. Іноземцева

Суддя О.С. Фонова