Постанова № 65882085, 04.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа№ 910/18431/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання: Каніковського А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Приходько Я.М. (представник за довіреністю)

від відповідача: Ніколова В.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи: Неділько О.С. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016

у справі № 910/18431/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті»

до Міністерства оборони України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Банк Восток»

про зобов'язання вчинити дії та внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (надалі -постачальник, ТОВ «Трейд Коммодіті») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - замовник) про:

- зобов'язання Міністерства оборони України повернути ТОВ «Трейд Коммодіті» гарантію виконання зобов'язань від 16.05.2016 № ДГ2016-0054, видану Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» (надалі - ПАТ «Банк Восток») на суму 4 477 491, 00 грн.;

- визнання укладеною Додаткову угоду №1 до Договору від 18 травня 2016 року №286/1/6/13 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення, виклавши останню у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміна вартості одиниці продукції на ринку нафтопродуктів в бік збільшення на світових ринках протягом квітня-червня 2016 року, обумовила неможливість виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором у строк до 31.08.2016 включно та стала підставою підвищення вартості палива за договором. При цьому, процес узгодження та укладання Додаткової угоди в частині збільшення ціни тривав майже три місяці і на момент досягнення згоди щодо ціни товару строк поставки майже настав, у зв'язку з чим виникла необхідність в продовженні термінів поставки, про що позивач зазначив у листі №25-08/16-02МО від 25.08.2016, в якому просив підписати Додаткову угоду, в редакції, яка додавалась до листа від 25.08.2016.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Банк Восток» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Трейд Коммодіті» до Міністерства оборони України про зміну умов договору № 286/1/16/13 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення від 18.05.2016 та зобов'язати Міністерство оборони України повернути ТОВ «Трейд Коммодіті» гарантію виконання зобов'язань від 16.05.2016 №ДГ2016-0057, видану ПАТ «Банк Восток» на суму 4477491,00 гривень - задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) від 16.01.2017 у справі №910/18431/16 (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017) прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 до провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.03.2017.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Трейд Коммодіті» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 про відмову в задоволенні позову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) від 16.01.2017 у справі №910/18431/16 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Трейд Коммодіті» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 до провадження та сумісного розгляду з апеляційною скаргою ПАТ «Банк Восток».

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі №910/18431/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого, справу №910/18431/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.) від 07.03.2017 прийнято апеляційні скарги ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Трейд Коммодіті» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 до провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено на 28.03.2017.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №910/18431/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого, справу №910/18431/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Хрипун О.О.) від 28.03.2017 прийнято апеляційні скарги ПАТ «Банк Восток» та ТОВ «Трейд Коммодіті» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 до провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено на 28.03.2017.

В судовому засіданні 28.03.2017, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні на 04.04.2017, зобов'язано позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надати докази направлення листа від 06.06.2016, письмові пояснення щодо застосування спеціального Закону України «Про здійснення державних закупівель». У випадку неможливості надання вказаних документів, надати письмові обґрунтовані пояснення щодо неможливості надання документів. Зобов'язано відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надати відзив на апеляційну скаргу, оригінал листа від 06.06.2016 та книгу реєстрації вхідної кореспонденції для огляду в судовому засіданні. У випадку неможливості надання вказаних документів, надати письмові обґрунтовані пояснення щодо неможливості надання документів.

30.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

04.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від позивача надішли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 04.04.2017 представник позивача апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник третьої особи також підтримав апеляційні скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.05.2016 між Міністерством оборони України та ТОВ «Трейд Коммодіті» було укладено договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/16/13 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (лот 2 - бензин автомобільний А-80-А-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією: найменування продукції: паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ, ТУ У 24.6-32869581-003:2012; строк постачання - до 31.08.2016 включно, в загальній кількості 4 500,00 тонн; загальна вартість продукції з ПДВ - 89 549 820,00 грн.

Сторонами було узгоджено рознарядку до Договору, яка є Додатком № 2 до Договору, в якій передбачено, що позивач зобов'язаний поставити 4 500,00 тонн продукції до 31.08.2016 включно. Рознарядка підписана та скріплена печатками сторін.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів з дати надання позивачем до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Згідно п. 4.6. Договору ціна за договором коригується за погодженням сторін у порядку, визначеному статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі» у тому числі у зв'язку із зміною ринкової ціни на продукцію (зміна кон'юнктури ринку) та/або прийняття нормативно-правових актів, що впливають на формування рівня цін та/або пропорційної зміни ціни, залежно від зміни курсу іноземної валюти.

Договором також встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (п. 7.1. Договору).

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що 16.05.2016 між ПАТ «Банк Восток» та позивачем було укладено договір про надання гарантії № ДГ2016-0054 (далі - Договір гарантії), відповідно до умов п. 1.1. якого банк зобов'язався за проханням принципала (позивача) надати безвідкличну непокриту гарантію в сумі 4 477 491,00 грн строком дії до 02.02.2017 (далі - Гарантія) на користь наступної особи, іменованої далі - «Бенефіціар»: Міністерство оборони України.

Згідно п. 1.2. Договору гарантії, гарантія надається у забезпечення зобов'язань принципала за договором, що буде укладений відповідно до Повідомлення №286/2/3316 від 26.04.2016 про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції щодо закупівлі товарів: код за ДК016:2010-19.20.2, за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09100, паливо рідинне та газ; оливи мастильні: Лот - бензин автомобільний А-80-ДЗ або еквівалент з бенефіціаром.

Пунктом 11.1.1. Договору встановлено, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу забезпечення виконання договору не пізніше 3 банківських днів після документального підтвердження виконання останнім не менше 99% від загального обсягу за договором.

Підставою для повернення забезпечення виконання цього Договору є виконання позивачем всіх умов Договору, та у визначені строки (терміни) (п.11.1.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1.3. Договору, якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, або поставлено продукції менше 99% від загального обсягу, забезпечення виконання договору не повертається.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що третя особа зобов'язалась виплатити бенефіціару будь-яку суму, що не перевищує 4477491,00 грн після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал не виконав свої зобов'язання щодо постачання товару відповідно до Договору. Термін дії Гарантії - по 02.02.2017 включно і будь-яка вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою: Україна, 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24, не пізніше цієї дати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач з листом 06-06/16-17 від 06.06.2016 звернувся до відповідача з питанням корегування договірних цін в бік збільшення у зв'язку з тим, що станом на 06.06.2016 вартість нафти марки Brent коливалась біля відмітки 50 доларів США за барель, і станом на 02.06.2016 складала 50,04 доларів США за барель. Тобто, з моменту подання пропозиції ТОВ «Трейд Коммодіті» на конкурсні торги, а саме - з 19.04.2016, ціна на нафту марки «Brent» зросла на 13,65%. Середнє котирування на «Diesel 10 ppm», опубліковане в «Platt'sEuropeanMarketscan» під заголовком «FOB MED (Italy)», станом на 19.04.2016 дорівнювало 464,50 доларів США. Станом на 02.06.2016 показник середнього котирування на «Premium gasoline 10 ppm», опубліковане в «Platt'sEuropeanMarketscan» під заголовком «FOB MED (Italy)», складав 509,50 доларів США, тобто, порівняно з 19.04.2016, зріс на 9,69%.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав суду повідомлення Дніпропетровської торгово-промислової палати № 938/07-24 від 06.06.2016.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за результатами проведених переговорів між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 11.08.2016 до Договору, у відповідності до якої було збільшено вартість одиниці палива за Договором та викладено специфікацію до Договору в наступній редакції: паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ, строк постачання - до 31.08.2016 включно, кількістю 4 370,415 тон, загальною вартістю 89 549 803,35 грн з ПДВ.

Оскільки процес узгодження та укладання Додаткової угоди тривав майже три місяці, та на момент досягнення згоди щодо ціни товару строк поставки майже настав, виникла необхідність продовжити терміни поставки. Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до відповідача листом № 25-08/16-02МО від 25.08.2016, в якому просив підписати Додаткову угоду до Договору в редакції, що додавалася до листа, проте відповідачем запропоновану додаткову угоду не підписано.

Сторонами під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку не спростовано той факт, що підставою для укладення між сторонами Додаткової угоди №1 став факт неможливості позивача приступити до виконання зобов`язань через збільшення цін на нафту та нафтопродукти на світових ринках за період часу, коли формувалася та подавалася цінова пропозиція позивача до часу підписання Договору.

Підписанням вказаної додаткової угоди відповідач фактично погодився із вказаними обставинами, тобто з неможливістю приступити позивачем до виконання зобов`язань з 18.05.2016, а всі істотні умови зобов`язань за Договором остаточно були погоджені між сторонами лише з підписанням 11.08.2016 Додаткової угоди №1, після чого позивач і приступив до виконання зобов`язань.

Судом першої інстанції було цілком вірно зазначено, що через зростання цін на нафтопродукти, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою зменшено обсяг палива, яке має бути поставлено.

З матеріалів справи вбачається, а судом першої інстанції підтверджено, що позивачем було поставлено продукцію за кількістю, асортиментом та адресою, що встановлена відповідачем у Додатковій угоді №1 від 11.08.2016, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем проведено поставку товару у необхідній кількості згідно видаткових накладних, що також не заперечувалося і самим відповідачем як на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови Договору на загальну суму 89 437 641,18 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 11886 від 24.08.2016 на суму 8 797 750,32 грн;

- № 11887 від 25.08.2016 на суму 23 810 076,66 грн;

- № 11980 від 29.08.2016 на суму 5 656 940,68 грн;

- № 11979 від 29.08.2016 на суму 10 840 582,84 грн;

- № 12043 від 29.08.2016 на суму 9 215 418,48 грн;

- № 12006 від 29.08.2016 на суму 1 082 732,58 грн;

- № 12007 від 30.08.2016 на суму 5 900 505,30 грн;

- № 12044 від 30.08.2016 на суму 2 803 462,30 грн;

- № 12008 від 31.08.2016 на суму 6 062 089,44 грн;

- № 12009 від 31.08.2016 на суму 3 417 178,78 грн;

- № 12045 від 07.09.2016 на суму 1 874 240,80 грн;

- № 12046 від 08.09.2016 на суму 2 325 266,68 грн;

- № 12047 від 09.09.2016 на суму 463 668,22 грн;

- № 12078 від 12.09.2016 на суму 1 433 644,32 грн;

- № 12079 від 14.09.2016 на суму 1 872 786,00 грн;

- № 12089 від 15.09.2016 на суму 958 665,64 грн.;

- № 12092 від 17.09.2016 на суму 2 922 632, 14 грн.

Отже, станом на 17.09.2016 позивачем було виконано свої зобов'язання на 99,9% від загального обсягу за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, суд першої інстанції, не врахував, що остаточна специфікація продукції була встановлена за погодженням сторін не після підписання Договору, а саме з моменту підписання Додаткової угоди №1 від 11.08.2016.

Таким чином до остаточного узгодження ціни поставка продукції фактично не могла відбутися.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі зволіканням відповідача підписати Додаткову угоду до Договору та підписання її лише 11.08.2016, коли строк поставки майже настав, виникла необхідність продовжити термін поставки, у зв'язку з чим позивач звернувся листом до Міністерства оборони України з проханням підписати додаткову угоду щодо встановлення строку виконання зобов'язання за Договором до 26.09.2016 включно, який отримано відповідачем 30.08.2016, що підтверджується роздруківкою з сайту Українського державного підприємства «Укрпошта» (а.с. 65).

Однак, Міністерство оборони України відповідь на даний лист позивача так і не надіслало, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції не заперечується сторонами.

Разом з тим, суд першої інстанції неправомірно вказав у рішенні, що підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу гарантію виконання зобов'язань від 16.05.2016 № ДГ2016-0054, видану ПАТ «Банк Восток» на суму 4 477 491,00 грн, відсутні, оскільки позивач прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором.

Зі змісту п. 5.4. Договору вбачається, що продукція, яка буде поставлена без згоди відповідача, з порушенням положень договору приймається одержувачем відповідача на відповідальне зберігання. Постачальник зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від відповідача (одержувачів відповідача) про прийняття продукції на відповідальне зберігання, розпорядитися не прийнятою до використання одержувачем відповідача продукцією.

Судом першої інстанції не зазначено будь-які докази того, що хоча б частина товару чи партія товару поставлена позивачем була прийнята одержувачами відповідача на відповідальне зберігання, доказів зворотного з матеріалів справи не вбачається, що також додатково свідчить про проведення поставки товару позивачем у відповідності з положеннями Договору та без жодних порушень його умов.

Таким чином, з урахуванням тієї обставини, що позивачем було належним чином виконано (на 99,9 %) взяті на себе зобов`язання за умовами Договору (зокрема, на підставі п. 11.1.1. Договору), відповідач був зобов`язаний протягом 3-х банківських днів повернути позивачеві забезпечення виконання договору, тобто гарантію № ДГ2016-0054, видану ПАТ «Банк Восток» на суму 4 477 491,00 грн від 16.05.2016. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача та третьої особи.

Водночас, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про внесення змін до Договору, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору у запропонованій позивачем редакції у позовній заяві не підлягає задоволенню, оскільки відсутні одночасно чотири умови, які визначені статтею 652 ЦК України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду також з урахуванням наступного.

Згідно з положенням ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України)

Крім того, частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться докази, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов після настання істотної зміни обставин у момент підписання Додаткової угоди №1 (11.08.2016), а позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання, що спростовує наявність у даному спорі такої обставини, як «виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору».

Таким чином, відсутні одночасно чотири умови, які визначені статтею 652 ЦК України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору, тому судом першої інстанції правомірно визнано необґрунтованою та відмовлено у задоволенні вимоги про внесення змін до Договору, виклавши Додаткову угоду до Договору у редакції, наведеній у позовній заяві.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 509 цього Кодексу зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, ретельно проаналізувавши всі обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем було добросовісно та в повній мірі виконано умови Договору в частині поставлення продукції. З огляду на вищезазначене, неповернення гарантії позивачу за умови належного виконання своїх обов'язків саме позивачем, є порушенням принципу справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 200 ГК України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ч. 1 статті 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Зі змісту гарантії №ДГ2016-0054 від 16.05.2016, виданої ПАТ «Банк Восток» на суму 4 477 491,00 грн. вбачається, що банк гарантував оплату суми коштів після одержання письмової вимоги відповідача, в якій би стверджувалося про те, що позивач не виконав свої зобов`язання щодо постачання товару відповідно до договору.

Тобто, позивач вірно зазначає в апеляційній скарзі, що вказана гарантія підлягає застосуванню виключно у разі порушення останнім свого зобов`язання з поставки товару у визначених сторонами обсягах. Однак, у разі виконання позивачем свого зобов'язання з порушенням визначених строків поставки, замовник не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення штрафних санкцій за такі порушення.

Отже, вказана гарантія підлягає застосуванню виключно у разі порушення позивачем свого зобов'язання з поставки товару та не може бути застосована за порушення строків виконання зобов'язань за Договором.

Водночас, судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару відповідачеві належним чином, відповідно підстави для реалізації відповідачем інструменту банківської гарантії відсутні, так як основне зобов`язання - поставка товару позивачем виконано, а тому відсутні правові підстави перебування такої гарантії у відповідача.

Таким чином, враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про зобов`язання відповідача повернути ТОВ «Трейд Коммодіті» гарантію виконання зобов'язань №ДГ2016-0054 від 16.05.2016, видану ПАТ «Банк Восток» на суму 4 477 491,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 ГПК розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України повернути ТОВ «Трейд Коммодіті» гарантію виконання зобов'язань від 16.05.2016 № ДГ2016-0054, видану ПАТ «Банк Восток» на суму 4 477 491, 00 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» та Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі № 910/18431/16 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2016 у справі №910/18431/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код - 00034022) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (51934, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24,41,42, ідентифікаційний код - 30536344) гарантію виконання зобов'язань №ДГ2016-0054 від 16.05.2016, видану Публічним акціонерним товариством «Банк Восток» на суму 4 477 491, 00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код - 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (51934, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24,41,42, ідентифікаційний код - 30536344) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.»

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код - 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (51934, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24,41,42, ідентифікаційний код - 30536344) 1515, 80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код - 00034022) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Курсантська, будинок 24, ідентифікаційний код - 26237202) 1515, 80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №910/18431/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.О. Хрипун