Постанова № 65882067, 03.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа№ 910/10297/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Агрикової О.В.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Потрохов А.О. за довіреністю б/н від 21.12.2016; Герасимов Д.О. за довіреністю б/н від 21.12.2016;

від відповідача : Пилипець А.Ю. за довіреністю №27 від 16.01.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2017

у справі № 910/10297/16 (головуючий суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

про зобов'язання виконати умови договору від 13.05.2015

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про зобов'язання, у відповідності до умов договору страхування від 13.05.15 №375001/4091/0000101, визнати подію, а саме - незаконне заволодіння транспортним засобом Toyota Camry, д/з АА9663МТ, страховим випадком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.16 по справі №910/10297/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.16, у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту настання страхового випадку, внаслідок якого згідно з договором страхування у відповідача виникло зобов'язання виплатити позивачу страхову виплату.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.16 у справі №910/10297/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення Вищий господарський суд України вказав на те, що попередніми судовими інстанціями, хоча і встановлені обставини незаконного заволодіння вказаним ТЗ третіми особами, проте не надано належного правового аналізу положенням договору (п.3.2.), щодо втрати застрахованого ТЗ у контексті кваліфікації даної події у якості страхового випадку.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 31.01.2017, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі №910/10297/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовані норми матеріального права, оскільки матеріалами справи підтверджується факт незаконного заволодіння транспортним засобом, що є страховим випадком за договором страхування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Агрикової О.В., Шапрана В.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 03.04.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.04.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Шапрана В.В. у відрядженні для роботи до Вищої ради правосуддя, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10297/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Агрикової О.В., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що заволодіння транспортним засобом відбулося шляхом шахрайства і за умовами договору це не є страховим випадком.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

13.05.2015 між відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка", як страховиком, та товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", як страхувальником та вигодонабувачем, було укладено Договір №375001/4091/0000101 добровільного страхування на транспорті (далі - Договір), яким застраховано транспортний засіб - автомобіль "Toyota Camry", рік випуску - 2013; реєстраційний номер - НОМЕР_1; кузов (шасі) НОМЕР_2; дійсна вартість ТЗ - 550 000 грн. (пункт 1.1 Договору).

У пункті 1.3 Договору зазначені страхові ризики, зокрема "Незаконне заволодіння".

Згідно пункту 1.4 Договору строк дії Договору встановлений з 05.06.2015 по 04.06.2016.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що його предметом є майнові інтереси страхувальника/ вигодонабувача, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням транспортними засобами, які зазначені у страхових сертифікатах, що становлять невід'ємну частину Договору (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору - незаконне заволодіння транспортним засобом - це вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення способом грабежу, крадіжки, розбою транспортного засобу у власника чи користувача транспортного засобу всупереч їх волі; Страховий випадок - це подія, передбачена Договором, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з Договором.

У пункті 3.1 Договору зазначено, що страховими ризиками вважаються:

- незаконне заволодіння транспортним засобом ("Незаконне заволодіння");

- дорожньо-транспортна пригода, в тому числі викид каменів чи інших твердих фракцій з-під коліс транспорту ("ДТП");

- протиправні дії третіх осіб, за виключенням "Незаконного заволодіння" ("Протиправні дії третіх осіб");

- стихійне лихо (повінь, буря, ураган, смерч, шторм, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід ґрунтових вод, сель, удар блискавки, осідання ґрунту, землетрус тощо) ("Стихійне лихо");

- пожежа, вибух або самозаймання ("Пожежа").

Згідно з п. 3.2. Договору страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п.3.1. Договору.

У пункті 4.1 Договору встановлено, що страховими випадками не є пошкодження або знищення транспортного засобу, якщо вони сталися внаслідок, зокрема, незаконного заволодіння транспортним засобом та/або набуття права власності на транспортний засіб шляхом обману, шахрайства, зловживанням довірою тощо, включаючи випадки неповернення транспортного засобу, що був переданий іншій особі, згідно з відповідним договором, довіреністю або іншим чином в користування, на збереження, для ремонту, для продажу, в оренду, прокат, сублізинг чи з іншою метою.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер - НОМЕР_1; кузов (шасі) НОМЕР_2 є ТОВ "Український лізинговий фонд".

Відповідно до інформаційної довідки Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 09.11.2015 до відділу звернувся ОСОБА_5 із повідомлення про неповернення із прокату автомобіля "Toyota Camry". В ході перевірки відділом було встановлено, що малознайомі особи на ім'я ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в період з 07.11.2015 по 09.11.2015 шахрайським шляхом під приводом оренди транспортного засобу заволоділи автомобілем "Toyota Camry".

Московським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 09.11.2015 було відкрито досудове розслідування за кваліфікацією незаконне заволодіння транспортним засобом (частина друга статті 289 Кримінального кодексу України).

10.11.2015 ТОВ "Український лізинговий фонд" та позивач звернулись до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування. Згідно з поясненнями, доданими до вказаних заяви, автомобіль "Toyota Camry" було передано в оренду за договором прокату.

Листом від 30.12.2015 №8442 відповідач повідомив ТОВ "Український лізинговий фонд" та позивачу про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки заволодіння транспортним засобом відбулося шахрайським шляхом, що є виключенням із страхових випадків, передбачених Договором.

15.03.2016 між ТОВ "Український лізинговий фонд", як первісним кредитором, та позивачем - ТОВ "ОЛ-Лізинг", як новим кредитором, було укладено договір №15/03 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором страхування.

21.03.2016 позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за договором добровільного страхування на транспорті №375001/4091/0000101 від 13.05.2015.

Враховуючи викладене, позивач вказує на те, що оскільки застрахований транспортний засіб було викрадено в м. Харків, дана подія у відповідності до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 Договору є страховим випадком - "Незаконне заволодіння", у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте, відповідач необгрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування с посиланням на те, що вказана подія у відповідності до пункту 4.1 Договору не є страховим випадком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що страховим випадком за договором страхування є виключно незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене: способами грабежу, крадіжки, розбою. Позивачем не доведено, що втрата застрахованого автомобіля відбулась внаслідок незаконного заволодіння (протиправного вилучення), яке було вчинено одним з таких способів як грабіж, крадіжка, розбій всупереч волі користувача, а тому у відповідача не виникло зобов'язання виплатити позивачу страхову виплату.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору №375001/4091/0000101 добровільного страхування на транспорті від 13.05.2015 та на підставі Договору №15/03 про відступлення права вимоги від 15.03.2016.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 зазначеного Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено в ч.1 ст.787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат", як наймодавцем за договором прокату №6198096206 від 31.10.2015, укладеним з громадянином ОСОБА_5, наймачем за цим договором, передано у користування останньому автомобіль НОМЕР_1, на певний строк. Таким чином, автомобіль "Toyota Camry" від позивача перейшов у користування громадянину ОСОБА_5 на підставі цивільно-правової угоди - договору прокату автомобіля (а.с.125-126).

Згідно інформаційної довідки Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 09.11.2015 звернувся із повідомлення про неповернення із прокату автомобіля "Toyota Camry". В ході перевірки відділом було встановлено, що малознайомі особи на ім'я ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в період з 07.11.2015 по 09.11.2015 шахрайським шляхом під приводом оренди транспортного засобу заволоділи автомобілем "Toyota Camry".

За вказаним фактом органом досудового розслідування відкрито кримінальне провадження №12015220470005573 з правовою кваліфікацією за ст. 289 ч.2 Кримінального кодексу України (а.с.18).

Як зазначено вище, відповідно до п. 2.2 Договору страхування обов'язковою умовою незаконного заволодіння транспортним засобом є вилучення такого транспортного засобу всупереч волі користувача.

Відповідно до п. 3.1. Договору страхування страховими ризиками вважаються незаконне заволодіння (п.3.1.1. Договору); дорожньо-транспортна пригода (п.3.1.2 Договору); протиправні дії третіх осіб, за виключенням "Незаконного заволодіння" (п. 3.1.3. Договору); стихійне лихо (п. 3.1.4 Договору); пожежа, вибух або самозаймання.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що страхування страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п.3.1. Договору.

Частинами 1, 2 ст. 289 Кримінального кодексу України передбачено, що незаконне заволодіння транспортним засобом - карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк (ч.1). Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої (ч.2).

У примітці до вказаної статті зазначено, що під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз'яснено, що незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

У Постанові Верховного Суду України від 21.01.2016 у справі №5-365кс15 надано висновок щодо застосування ст. 289 КК України та зазначено, що відповідно до статті 289 КК та пункту 1 примітки до неї під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Законодавча конструкція "будь-яким" означає, що перелік способів законодавцем не обмежено, і відсутній спосіб, який би не підпадав під цю конструкцію. Одним з таких способів є зловживання довірою.

Крім цього, норми, передбачені статтями 289 КК ("Незаконне заволодіння транспортним засобом") та 190 КК ("Шахрайство"), у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх. Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону - статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону - статтею 190 КК, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону.

При цьому, у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" вказано, що якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що оскільки автомобіль та документи на нього було добровільно передано особам на ім'я Олега і Костянтина, вилучення транспортного засобу не відбулось всупереч волі користувача.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що є неправомірним невизнання відповідачем незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем Toyota Camry (д/з АА9663МТ), страховим випадком, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/10297/16 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені при розгляді справи, а саме: 1378 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви (1 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2016), 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), 1653,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги (120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання другої апеляційної скарги (110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), а всього: 6063,20 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі №910/10297/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, б.70-А, ідентифікаційний код 20033533), у відповідності до умов Договору добровільного страхування на транспорті від 13.05.15 №375001/4091/0000101, визнати подію, а саме - незаконне заволодіння транспортним засобом Toyota Camry, д/з АА9663МТ, страховим випадком.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, б.70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (07400, Київська область, м.Бровари, вул.Димитрова, б.71А, ідентифікаційний код 36301046) - 6063 (шість тисяч шістдесят три) грн. 20 коп. судових витрат.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/10297/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.В. Агрикова

Б.О. Ткаченко