Рішення № 65881094, 03.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017№910/10321/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10321/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг - Дон», м. Миколаїв,

до Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ, та

приватного підприємства «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор», м. Зміїв Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство доходів і зборів України, м. Київ,

про визнання недійсними патентів України №25365 і № 25608 на промислові зразки,

за участю представників сторін:

позивача - Простякова Є.О. (довіреність від 16.06.2016 № б/н);

відповідача-1 - Запорожець Л.Г. (довіреність від 21.11.2014 № 1-8/8566);

відповідача-2 - не з'явився;

третьої особи - Піддубняка А.В. (довіреність від 21.10.16 № 99-99-11-17/117).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недійсним патенту України № 25365 на промисловий зразок «Шина» (заявка від 10.07.2013 № s201301760), володільцем якого є приватне підприємство «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор» (далі - Підприємство);

- зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба) внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки (далі - Реєстр) стосовно визнання недійсним патенту України №25365 на промисловий зразок «Шина» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10321/14.

Товариство звернулося також до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недійсним патенту України № 25608 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу» (заявка від 19.07.2013 № s201301934), володільцем якого є Підприємство;

- зобов'язання Служби внести зміни до Реєстру стосовно визнання недійсним патенту України №25608 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10332/14.

Позови мотивовані тим, що промислові зразки за патентами України №25365 і № 25608 не відповідають умовам патентоздатності, визначеним Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі - Закон), а саме такому критерію як «новизна».

Ухвалою від 16.06.2014 господарський суд міста Києва об'єднав справи №910/10321/14 та №910/10332/14 в одне провадження, присвоївши справі №910/10321/14.

Службою подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що: процедура набуття правової охорони на промислові зразки не передбачає перевірки зразків на відповідність умові патентоспроможності - новизні; під час видачі патентів України № 25365 та № 25608 на промислові зразки за заявками № s 2013 01760, № s 2013 01934 відповідач-1 не порушив жодної з вимог законодавства України, діяв у відповідності із Законом та принципами, встановленими у статті 19 Конституції України, а саме на підставі, в межах та у спосіб, передбаченими чинним законодавством України; у справі не має жодних доказів того, що каталог «Торговый дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года» був дійсно оприлюднений у світі, а не є документом для внутрішнього використання в компанії відповідача (службовим документом), крім того, невідома дата оприлюднення вказаного каталогу (дата публікації і спосіб оприлюднення, тираж, участь у виставці, тощо); таким чином, позивачем не подано належних доказів, які б свідчили про загальнодоступність у світі сукупності суттєвих ознак промислових зразків за патентами України № 25365 та № 25608 до дати подання на них заявок № s 2013 01760 і № s 2013 01934, тобто до 10.07.2013 та 19.07.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство доходів і зборів України (далі - Міністерство) та вжито заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 призначено у справі №910/10321/14 судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручити судовому експерту Дорошенку Олександру Федоровичу (Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України), та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

До господарського суду міста Києва 09.03.2017 надійшли матеріали справи №910/10321/14 з висновком експерта від 27.02.2017 №995 (далі - Висновок).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017 було поновлено провадження у справі.

03.04.2017 Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) подала суд письмові пояснення, в яких вказала таке:

- відповідно до частини другої статті 398 Митного кодексу України (далі - МК України) правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону;

- згідно із частиною п'ятою статті 398 МК України після реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, органи доходів і зборів на підставі даних такого реєстру вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів;

- промисловий зразок «Шина» за патентом України № 25365 внесено до митного реєстру 23.09.2013, а промисловий зразок «Шина до транспортного засобу» за патентом України № 25608 внесено до митного реєстру 18.03.2014;

- реєстрація вказаних патентів у митному реєстрі закінчилась 10.02.2015;

- Висновок не впливає на повноваження ДФС та не стосується сфери її діяльності, оскільки питання правомірності видачі патенту України на промисловий зразок не відноситься до компетенції органів доходів і зборів;

- ДФС просить врахувати Висновок під час розгляду справи на розсуд суду;

- відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» (далі - Постанова КМУ) утворено ДФС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство шляхом перетворення;

- враховуючи вказане та керуючись статтями 22, 25, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ДФС просить суд: допустити заміну третьої особи Міністерства її правонаступником ДФС; у подальшому розглядати справу за відсутності представників ДФС.

Відповідно до частини першої статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно пункту 1 Постанови КМУ було утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

З огляду на перетворення Міністерства у ДФС суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ДФС та замінити Міністерство на його правонаступника -ДФС.

03.04.2017 позивач подав суду пояснення, в яких вказав таке: в межах своїх повноважень судовим експертом Дорошенком О.Ф. було складено Висновок, який містить докладний опис проведених досліджень, а зроблені в результаті зазначених досліджень висновки належним чином обґрунтовані; Товариство підтримує Висновок в повному обсязі та просить суд прийняти його як належний та допустимий доказ по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Служби підтримав доводи, викладені у відзиві на позов; зазначив про те, що відповідно до вимог Закону не перевірялась відповідність промислових зразків умові патентоздатності - новизні.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився; про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином; про причини неявки суд не повідомив.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.04.2017 без участі представників відповідача-2 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Під поняттям «охоронюваний законом інтерес» (рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004) необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в тому, що:

- основним видом господарської діяльності позивача є здійснення оптової торгівлі запасними частинами та шинами до автомобілів і сільськогосподарської техніки;

- 18.03.2014 Товариством і товариством з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Кама» було укладено контракт № 02/2014/4/119 на поставку товару на експорт, за умовами якого позивач як покупець купив для ввезення на територію України та подальшої реалізації шини торговельної марки «КАМА» виробництва відкритого акціонерного товариства «Нижнекамскшина» та/або товариства з обмеженою відповідальністю «Нижнекамский завод шин «ЦМК» та/або товариства з обмеженою відповідальністю «Нижнекамский завод грузовых шин»;

- Товариство дізналося, що Підприємство є володільцем патентів України № 25365 на промисловий зразок «Шина» та № 25608 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу»;

- на думку позивача, промислові зразки не відповідають умовам патентоспроможності, а саме новизні.

Відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини першої статті 420 ЦК України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання є, зокрема, промислові зразки.

Об'єктом промислового зразка відповідно до частини другої статті 461 ЦК України і пункту 2 статті 5 Закону можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Набуття права інтелектуальної власності на промислові зразки засвідчується патентом (частина перша статті 462 ЦК України, пункт 5 статті 5 Закону).

Як встановлено судом, Службою відповідачу-2 було видано такі патенти України:

- № 25365 на промисловий зразок «Шина» (варіант 1.1 ; варіант 1.2 ; варіант 1.3 ; варіант 2.1 ; варіант 2.2 ; варіант 2.3 ; заявка від 10.07.2013 № s201301760; публікація про видачу патенту здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність» від 27.08.2013 № 16);

- № 25608 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу» (варіант 1.1 ; варіант 1.2 ; варіант 1.3 ; заявка від 19.07.2013 № s201301934; публікація про видачу патенту здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність» від 10.10.2013 № 19).

Згідно з частиною другою статті 462 ЦК України і пунктом 6 статті 5 Закону обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру (Державний реєстр патентів України на промислові зразки відповідно до статті 1 Закону) і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

Відповідно до статті 461 ЦК України та статті 6 Закону промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він є новим. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки.

Статтею 18 Закону передбачено, що патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Права інтелектуальної власності, зокрема, на промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (частина перша статті 469 ЦК України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 25 Закону патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 5 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності» зазначено, що згідно з пунктом 6 статті 5 Закону обсяг правової охорони, що надається промисловому зразку, визначається сукупністю суттєвих ознак такого зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Державного реєстру патентів України на промислові зразки (далі - Реєстр) і засвідчується патентом з наведеного у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу; тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

Згаданий опис промислового зразка є документом, що складається заявником та не публікується. Правилами розгляду заявки на промисловий зразок не передбачено при проведенні експертизи заявки обов'язкового приведення переліку суттєвих ознак, зазначених заявником у такому описі, у відповідність із зображенням виробу, яке міститься в матеріалах заявки. Отже, сам лише опис промислового зразка не може вважатися джерелом визначення суттєвих ознак такого зразка та обсягу правової охорони промислового зразка, на який видано патент.

Таким чином, на час подання позову, пов'язаного із захистом права власності на промисловий зразок, не існує правовстановлювального документа, що містив би в словесній формі перелік суттєвих ознак промислового зразка, на який видано патент. Відтак вирішення питань, пов'язаних з визначенням сукупності суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу, внесеному до Реєстру, потребує спеціальних знань, а отже, призначення судової експертизи.

Крім того, перед судовим експертом можуть бути поставлені питання, зокрема, про: наявність новизни промислового зразка на дату подання заявки на видачу патенту або, якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (у порівнянні із протиставленим промисловим зразком); виготовлення конкретного виробу з використанням усіх суттєвих ознак промислового зразка; наявність у складі зображення виробу, внесеного до Реєстру, інших охоронюваних об'єктів права інтелектуальної власності (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення походження товарів, твори образотворчого мистецтва тощо).

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 призначено у справі №910/10321/14 судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовому експерту Дорошенку О.Ф., та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

На вирішення експертизи були поставлені такі питання:

- «Чи містяться в матеріалах справи відомості, які свідчать про те, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Шина» за патентом України № 25365 стала загальнодоступною в світі до дати подання приватним підприємством «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор» заявки № s 201301760, а саме до 10.07.2013 (у тому числі враховуючи каталог «Торговый дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года»)?»;

- «Чи містяться в матеріалах справи відомості, які свідчать про те, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка № 25608 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу» стала загальнодоступною в світі до дати подання приватним підприємством «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор» заявки № s 201301934, а саме до 19.07.2013 (у тому числі враховуючи каталог «Торговый дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года»)?».

До господарського суду міста Києва 09.03.2017 надійшли матеріали справи №910/10321/14 з Висновком, в якому зазначено, що:

- в матеріалах справи, а саме - в копії каталогу «Торговый дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года», містяться відомості, які свідчать про те, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Шина» за патентом України № 25365 стала загальнодоступною в світі до дати подання Підприємством заявки №s201301760 - 10.07.2013;

- в матеріалах справи, а саме - в копії каталогу «Торговый дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года», містяться відомості, які свідчать про те, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка «Шина до транспортного засобу» за патентом України № 25608 стала загальнодоступною в світі до дати подання відповідачем-2 заявки №s201301760 - 19.07.2013.

Отже, судовим експертом встановлено, що на момент подання заявок промислові зразки по суті не відповідали умовам патентоспроможності, а саме новизні.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Частиною п'ятою статті 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що спірні промислові зразки не відповідають такій умові патентоспроможності як новизна.

Що ж до тверджень про те, що каталог «Торговый дом «Кама». Каталог шинной продукции. Модельный ряд 2010 года» не був доступним на час подання заявок, то слід вказати таке.

Вказаний каталог був розміщений в мережі Інтернет на сайті http://td-kama.com/ru/tyre_catalog/ ще в 2010 році, тобто до подання відповідачем-2 відповідних заявок до Служби; доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи, результатів судової експертизи і пояснень сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним повністю патентів України № 25365 та № 25608 на промислові зразки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону Установа (Служба) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на корисні моделі і промислові зразки, для чого, зокрема забезпечує опублікування офіційних відомостей про названі об'єкти права інтелектуальної власності.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені; патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (пункти 3 і 4 статті 25 Закону).

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 № 290 (зі змінами і доповненнями), Державний реєстр патентів України на промислові зразки - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на промислові зразки, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

Пунктом 2.2 статті 2 Положення передбачено, що у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.

Підставою для внесення відомостей до реєстру відповідно до пункту 2.3 статті 2 Положення є, зокрема, рішення судових органів.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, Служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти на об'єкти права інтелектуальної власності, веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності, видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

За таких обставин, зважаючи, що позовні вимоги до Служби є похідними від вимог про визнання недійсними патентів України на промислові зразки, то вони підлягають задоволенню повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на Підприємство.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати патент України № 25365 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу», володільцем якого є приватне підприємство «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор» (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, кім. 316; ідентифікаційний код 38599218), недійсним.

3. Визнати патент України № 25608 на промисловий зразок «Шина», володільцем якого є приватне підприємство «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор» (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, кім. 316; ідентифікаційний код 38599218), недійсним.

4. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03680, вул. В. Липківського, 45; ідентифікаційний код 37552556) внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним патенту України № 25365 на промисловий зразок «Шина до транспортного засобу» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

5. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03680, вул. В. Липківського, 45; ідентифікаційний код 37552556) внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання недійсним патенту України № 25608 на промисловий зразок «Шина» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

6. Стягнути з приватного підприємства «ВІ.ДЖЕЙ.ТАЙРС Протектор» (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, кім. 316; ідентифікаційний код 38599218) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1; ідентифікаційний код 31764816) 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн. судового збору за подання позовних заяв та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

7. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017.

Суддя О. Марченко