Постанова № 65879519, 10.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2017 року № 826/889/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1ДоГолосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києвіпро визнання протиправними дій та скасування постанови, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови від 07.12.2016 про відкриття виконавчого провадження №53061990.

Як на обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, у відповідача були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження оскільки було пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документу до виконання. Також позивач посилається на те, що невідповідність виконавчого документу - постанови № 29940603 виданої 15.05.2012 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ вимогам чинного Закону України "Про виконавче провадження".

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

14.03.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшла копія матеріалів виконавчого провадження № 53061990.

Під час судового розгляду справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 29940603 про стягнення з боржника виконавчого збору, якою в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1051/10 виданого 18.10.2011 Голосіївським районним судом м. Києва стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 2 663 424,44 грн.

30.11.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП №29940603 про повернення виконавчого документу стягувачу, якою виконавчий документ - виконавчий лист № 2-1051/10 виданий 18.10.2011 Голосіївським районним судом м. Києва повернуто стягувачу.

Супровідним листом № 20.1-133/17 від 30.11.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було направлено постанову стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 29940603 від 15.05.2012 на примусове виконання до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

07.12.2016 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № , якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 29940603 виданої 15.05.2012 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ

ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 53061990 від 07.12.2016 та вважаючи протиправними дії щодо її винесення звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного станом на 15.05.2012) відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначається строк пред'явлення рішення до виконання.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного станом на 15.05.2012) у виконавчому документі зазначаються строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 2 частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного станом на 15.05.2012) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки - інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Частинами першою та другою статті 12 зазначеного Закону встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 4 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №29940603 від 15.05.2012 постанова можу бути пред'явлена до виконання один рік, при цьому в пункті 5 вказаної постанови зазначено про те, що вона набирає законної сили з моменту її винесення.

Таким чином, строк встановлений для пред'явлення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №29940603 від 15.05.2012 визначений у самій постанові скінчився 15.05.2013. При цьому, навіть у випадку застосування до вказаної постанови положень пункту 5 розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження", строк пред'явлення її до виконання мав скінчитись 16.05.2015, тобто до набрання чинності вказаним Законом

Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №29940603 від 15.05.2012 була направлена відповідачу супровідним листом № 20.1-133/17 від 30.11.2016, який було отримано 05.12.2016, а отже станом на моменту її подання, строк пред'явлення її до виконання було пропущено.

З огляду на зазначене, враховуючи положення пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідача були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №29940603 від 15.05.2012 та він мав повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 53061990 від 07.12.2016.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП№ 53061990 від 07.12.2016.

4.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДРПОУ 34999976) на користь ОСОБА_1 (03127, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві грн. 40 коп.).

Оригінал квитанції № 58 від 29.12.2016 ГУ Ощадбанку по м. Києву та області на суму 1102 грн. 40 коп. зберігається у матеріалах справи та поверненню не підлягає.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов