Постанова № 65879324, 06.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 квітня 2017 р. Справа № 820/786/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника відповідача - Лук`янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року про нарахування податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на суму 27 994,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6 998,73 грн., та розрахунок пені на суму 5 025,28 грн. на загальну суму 40018,91 грн.;

- стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі акта перевірки №67/20-20-17-09/НОМЕР_2 від 11.11.2015 року, яким встановлено порушення Податкового кодексу України, 05.01.2016 року Нововодолазькою ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області протиправно прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 34 993,63 грн., з яких: 27 994,90 грн. - за основним платежем, 6 998,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Окрім того, податковим органом нараховано на суму грошового зобов'язання пеню у розмірі 5 025,28 грн. Висновки щодо порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються на тому, що позивач нібито отримала дохід у вигляді анульованої (прощеної) суми заборгованості в розмірі 166 108,83 грн. та зобов'язана була задекларувати його в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік і сплатити податкове зобов'язання в сумі 27 994,90 грн. в строк до 01.08.2015 р.

Позивач не погоджується з такими висновками акту перевірки контролюючого органу, вважає їх помилковими та безпідставними, а прийняте на його підставі податкове повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року та здійснення нарахування пені згідно розрахунку є незаконним, оскільки податковий орган не врахував той факт, що анульована (прощена) сума не є доходом платника податків в розумінні положень ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Позивач у судове засідання, призначене на 06.04.2017 року, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, свого уповноваженого представника також не направив, в наданому до суду клопотанні від 23.02.2017 р. просив суд розглядати справу без його участі в порядку письмового провадження (а.с. 16).

Представник відповідача - Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в судовому засіданні проти задоволення вимог адміністративного позову заперечував, при цьому зазначив, що на думку контролюючого органу позивачем порушено положення ПК України, оскільки не задекларовано суму отриманого у серпні 2014 року у вигляді додаткового блага (анульованого банківського боргу), не обчислено та не сплачено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та пені, а тому просив суд відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», судове засідання, призначене на 06.04.2017 року, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Клопотань чи заяв про перенесення розгляду справи представник банку до суду не надав.

Суд зазначає, що ухвалою від 21 березня 2017 року по справі № 820/786/17 з поміж іншого, судом було витребувано у АТ «Райффайзен Банк Аваль» необхідні документи.

Як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32), вказану ухвалу представник банку отримав 27 березня 2017 р., однак в порушення вимог даної ухвали, представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не виконано вимог ухвали суду та не надано до судового засідання вказаного в ухвалі пакету документів.

Згідно ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Положеннями ч.2 ст. 69 КАС України також передбачено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Дана стаття передбачає, у тому числі, обов'язок сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, подавати докази.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст. 71 КАС України).

Проте, причин поважності невиконання вимог ухвали суду від 21 березня 2017 року та ненадання відповідних документів або неможливості їх надання представником банку не зазначено, а судом таких не встановлено.

Окрім того, представником банківської установи не надано до суду жодних письмових заперечень проти задоволення вимог адміністративного позову, та не зазначено своєї правової позиції з приводу даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Дана стаття встановлює граничний строк розгляду справи - не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі, який є загальним, та не може бути змінений, проте, це можливо лише у разі повного та своєчасного виконання усіма учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків, зокрема щодо явки до суду.

За таких підстав, з метою забезпечення вирішення адміністративної справи у розумний строк, суд вважає за можливе вирішити адміністративну справу на основі тих доказів, що є у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Нововодолазької ОДПІ на підставі положень ПК України та згідно наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 26.10.2015 року № 189, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_2 (код 285500406) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині правил нарахування та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 11.11.2015 року № 67/20-20-17-09/НОМЕР_2 "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 26.10.2015 року № 189, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_2 (код 285500406) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині правил нарахування та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року" (а.с. 8 - 10).

У висновках акту позапланової документальної невиїзної перевірки перевіряючим контролюючого органу зазначено про порушення ОСОБА_2 п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст. 16, пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49, п.167.1 ст. 167, пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст. 164, п.179.1 ст. 179, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, у зв'язку з чим контролюючим органом донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 27 994,96 грн. за 2014 рік. (а.с. 10).

Підставою для таких висновків перевіряючих стало те, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (Валківським відділенням) отримано інформацію про надання у ІІІ кв. 2014 року додаткового блага фізичній особі ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором АТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 166 108,83 грн. Згідно відомостей АТ "Райффайзен Банк Аваль", наданих листом № 04-2-0/1503 від 21.07.2015 року борг в сумі 166 108,83 грн. було анульовано у серпні 2014 року, у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, позивач зобов'язаний був до 01.05.2015 року надати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та задекларувати суму податкового блага отриманого у серпні 2014 року у вигляді анульованого (прощеного) боргу у сумі 166 108,83 грн. обчисливши суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27 994,90 грн. та сплатити до 1 серпня 2015 року (а.с. 9, арк. акту перевірки 2).

Так, на підставі таких висновків позапланової документальної невиїзної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року про нарахування податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на суму 27 994,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6 998,73 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись із позицією та оскаржуваним рішенням відповідача та розрахунком нарахованої суми пені, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали адміністративної справи та підтверджено позивачем, кредитором - АТ "Райффайзен Банк Аваль" у серпні 2014 року було анульовано (прощено) суму боргу позивачу - фізичній особі ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) в розмірі 166 108,83 грн. (а.с. 9).

Суд, проаналізувавши правову природу анульованої (прощеної) суми грошового зобов'язання, встановив, що вказана сума у розмірі 166 108,83 грн. була визначена лише на підставі письмового листа банківської установи - АТ "Райффайзен Банк Аваль". При цьому неможливо встановити, чи дійсно у позивача існував обов'язок щодо сплати боргу на користь банку (кредитора) на день прощення суми боргу, або такий обов'язок був відсутній.

Для встановлення зазначеної обставини, ухвалою від 21 березня 2017 року по справі № 820/786/17 з поміж іншого, судом було витребувано у АТ «Райффайзен Банк Аваль» наступні документи:

- належним чином засвідчену копію повідомлення (листа) АТ "Райффайзен банк Аваль" на адресу податкового органу про прощення боргу ОСОБА_2 у сумі 166108,83 грн.;

- інформацію про характер боргу у сумі 166108,83 грн. (тіло кредиту, пеня, відсотки, тощо), прощеного ОСОБА_2 та чи було вказану суму боргу визначено у рішенні суду (іншому акті індивідуальної дії) або було розраховано банком самостійно (а.с. 28 - 29).

Проте, як зазначалося судом раніше, третьою особою - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не надано жодної інформації по даній справі.

Відповідно до ч.6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Змістовний правовий аналіз наведених норм податкового закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок із самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності передбачених податковим законодавством низки таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

- повідомлення банком платника податку (боржника) шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;

- відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Проте, матеріали справи не містять доказів аналізу та проведення перевірки обставини стосовно того, яка саме заборгованість була прощена банком та чи може прощена заборгованість вважатися доходом у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є в т.ч. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011року за № 46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником такої суми.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Отже, із суми прощеної (анульованої) заборгованості може вважатися лише та сума, яка фактично була надана особі (позивачу) банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту, а пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована (прощена) за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, та, відповідно, і не має відображатись платником податків у податковій декларації про майновий стан та доходи платника.

Як зазначено позивачем у мотивувальній частині позову та підтверджено матеріалами адміністративної справи, згідно повідомлення АТ "Райффайзен банк Аваль" від 28 серпня 2014 року кредитором анульовано (прощено) суму заборгованості за нарахованою позивачу пенею у розмірі 166 108,83 грн.

Згідно положень п.п. 14.1.162 п.14 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Суд зазначає, що нарахування пені є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед банком. Прощена позивачу пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику та є його доходом, то пеня позичальником не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Пеня, нарахована боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч.ч.2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до положень ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що пеня, яка була нарахована боржнику (позивачу) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, приймаючи також до уваги те, що недекларування фізичною особою анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є правопорушенням.

Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 06.09.2016 року по справі № К/800/14135/16.

Окрім того, в силу положень пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, яка передбачає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: окрім того, сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Поряд з цим, суд також зазначає, що сума (пеня, нарахована банком) не є доходом, отриманим позивачем як додаткове благо, оскільки на відміну від суми кредиту, що надається безпосередньо позичальнику, неустойка (в тому числі у вигляді пені) ним не отримується, та вказана сума стягується на розсуд самого банку.

Аналогічні правові висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016р. №К/800/46868/15, №К/800/53784/15, від 01.03.2016р. №К/800/5293/15, від 08.12.2015р. №К/800/36455/15.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає помилковими посилання Південної ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на положення абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як на підставу для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та суми пені, не підтверджені належними доказами, висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки №67/20-20-17-09/НОМЕР_2 від 11.11.2015 року є безпідставними, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року підлягає скасуванню.

З приводу вимоги позивача щодо скасування розрахунок пені на суму 5 025,28 грн., суд зазначає, що нарахування контролюючим органом позивачу пені у розмірі 5 025,28 грн. (а.с. 1) є результатом винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року, скасування якого передбачає та автоматично тягне за собою також скасування розрахунку пені на суму 5 025,28 грн.

Окрім того, суд також зазначає, що позивачем не пропущено передбачений ст. 99 КАС України строк звернення, оскільки за письмовою заявою копію акту перевірки та податкового повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року, позивач отримав 17.02.2017 року (а.с. 14 - 15), про що зазначено в протокольній ухвалі суду від 06.04.2017 року за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення пропущеного нею строку звернення до суду, передбаченого положеннями ст. 99 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000011701 від 05.01.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2017 року.

Суддя Полях Н.А.