Рішення № 65873198, 06.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/5586/15 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження № 22-ц/778/1123/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Подліянової Г.С., Гончар М.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «АЛЬФА-БАНК» звернулось до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51 218,95 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.03.2014р. між сторонами було укладено кредитний договір № 500933061, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на загальну суму 40 940,65 гривень. Згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки, виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, припинивши вносити щомісячні платежі на погашення кредиту, відсотків та комісії, в результаті чого станом на 13.11.2015р. у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 51 218,95 гривень, яку банк просив достроково стягнути на свою користь.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року позов ПАТ «АЛЬФА-БАНК» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 500933061 від 25.03.2014р. в розмірі 51218,95 гривень, що складається із: 39 104,98 гривень заборгованості за кредитом; 7 584,27 гривень заборгованості за відсотками; 4 529,70 гривень заборгованості по комісії.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» судовий збір в розмірі 1218 гривень.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та закрити провадження у цій справі.

Позивач в особі ПАТ «Альфа банк», отримавши судові повістки в судові засідання 16 березня 2017р. та 06 квітня 2017р., повторно до апеляційного суду не з»явився, надавши заяву від 15.03.2017р., в якій просить всі судові засідання провести без його участі та в задоволенні апеляційної скарги відмовити ( а.с. 91).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника за довіреністю ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.03.2014р. між ПАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 500933061, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 40 940,65 гривень під 15,99 % річних за користування виданими коштами зі строком повернення до 26.03.2019р.

Згідно з п. 2.6 договору платежі з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійної винагороди здійснюються щомісячно рівними частинами у сумах, в терміни і в порядку, визначених цим договором та у відповідності до Графіку платежів, який викладено в Додатку до договору, який є його невід»ємною частиною.

Пунктом 2.8.1 договору передбачено, що за управління кредитом за період з 1-го місяця користування кредитом по 60-й місяць сплачується комісійна винагорода банку у розмірі 0,73 % від суми кредиту.

Згідно з Графіком платежів позичальник зобов»язаний щомісячно здійснювати платіж у загальні сумі в розмірі 1294,25 грн., до якої входить частина кредиту, щомісячна сума відсотків та фіксована сума комісії у розмірі 298,87 грн. ( а.с. 11).

У відповідності до п. 15 договору банк має право в будь-якому разі вимагати, в тому числі у судовому порядку, дострокового виконання всіх зобов»язань позичальником за договором у випадку прострочення більш ніж на 1 місяць терміну сплати обов»язкового платежу за кредитом.

З наданого банком розрахунку вбачається, що позичальник припинив сплачувати кредит з серпня 2014р., у зв»язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість, що дало право банку у відповідності до вимог п. 15 договору вимагати повернення всього кредиту достроково.

За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом 13.11.2015р. становить 51218,95 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 39104,98 грн., заборгованість по відсоткам 7584,27 грн., заборгованість по комісії - 4 529,70 грн., яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь разом із судовими витратами.

Задовольняючи позов шляхом ухвалення заочного рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог та розміру заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідачем не оспорюються встановлені судом обставини, визначені правовідносини, розмір заборгованості, але він зазначає, що у період, за який судом стягнуто заборгованість, він був мобілізований на військову службу через особливий період, у зв»зяку з чим проходив військові навчання, знаходився в добровольчому батальйоні та періодично виїжджав у зону АТО. Тому вважає, що за цей час банк безпідставно нарахував, а суд стягнув проценти та комісії. Надавши свій розрахунок, у якому із заборгованості за період з серпня 2014р. по 13.11.2015р. виключені нараховані відсотки та комісія, визначив розмір заборгованості у сумі 30067,76 грн.

Перевіривши вказані доводи відповідача та наданий розрахунок, колегія вважає їх частково обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослу-

жбовців та членів їх сімей», яким вказаний Закон було доповнено згідно із ЗУ № 1275-УІІ від 20.05.2014р.), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов»язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов»язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Дослідивши надані ОСОБА_2 документи на підтвердження його призову під час мобілізації у особливий період, колегія встановила, що цей період є меншим, ніж зазначає в апеляційній скарзі та розрахунку відповідач, але більшим ніж встановив суд при розгляді справи.

ОСОБА_2 в поясненнях до розрахунку зазначав, що 06.08.2014р. йому видано мобпредписання, тому саме з цього часу він вважає себе мобілізованим.

З військового квитка ОСОБА_2, копія якого мається в матеріалах справи, видно, що 06.08.2014р. він пройшов військово-лікарську комісію та визнаний придатним для проходження військової служби та йому було видано мобпредписання, яке вилучено того ж дня, 06.08.2014р. ( а.с. 47-зворот), але запису у військовому квитку про призов або направлення на навчання перед призовом з цієї дати не мається.

З довідки Вільнянського районного військомату № 4/160 від 16.01.2017р. вбачається, що ОСОБА_2 проходив навчальні (перевірочні збори) в Збройних Силах України з 25.06.2015р. по 28.06.2015р., з 31.08.2015р. по 10.09.2015р., з 02.10.2015р. по 12.10.2015р. та з 12.11.2015р. призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України згідно з наказом військової частини пп В0105 № 105-РС ( а.с. 74).

Також з довідок військової частини пп В0105 № 168 від 20.02.2016р., № 1407 від 19.09.2016р. та № 1225/3 від 11.08.2016р. слідує, що в цій військовій частині ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 12.11.2015р., а з 17.12.2015р. по 24.12.2015р. та з 06.08.2016р. по 11.08.2016р. брав участь в антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей ( а.с. 46).

Вказані відомості відповідають записам у військовому квитку відповідача ( а.с. 47).

Отже, суд правильно визнав, що призов відповідача до лав Збройних Сил України відбувся не з 06 серпня 2014р., як зазначав сам відповідача.

Разом з тим, колегія вважає, що до проходження військового навчання під час мобілізації у особливий період також розповсюджуються положення п. 15 статті 14 вищенаведеного Закону України, оскільки в цей час військовослужбовець перебуває у відповідному військовому підрозділі.

Зважаючи на вказане, колегія вважає, що у періоді червень-листопад 2015р. банк не повинен був нараховувати ОСОБА_2 відсотки, та сума цих відсотків за цей період згідно з розрахунком банку складає: з 26.06.2015р. по 26.07.2015р. 520,11 грн., з 26.07.2015р. по 26.08.2015р. 520,59 грн., з 26.08.2015р. по 26.09.2015р. 520,83 грн., з 26.09.2015р. по 26.10.2015р. 520,32 грн., з 26.10.2015р. по 13.11.2015р. 295,27 грн. ( а.с. 17), а всього 2377,12 грн., яку слід вирахувати із загальної суми заборгованості відповідача перед банком.

Таким чином, борг за відсотками зменшується на суму 2377,12 грн., а, відтак, і загальна сума заборгованості, розмір якої до стягнення становитиме 48841,83 грн., у зв»язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Але решту розрахунку відповідача щодо зменшення заборгованості колегія вважає неприйнятною, оскільки служба відповідача у період з серпня 2014р. по 26.06.2015р. не підтверджується належними письмовими доказами, зокрема, документами військомату, військової частини, військовим квитком.

Крім того, не може бути виключена із заборгованості сума нарахованої комісії, оскільки це не є неустойкою або платою за кредит, а є винагородою банку за управління кредитом, на яку не розповсюджуються вимоги пункту 15 статті 14 ЗУ «ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія знаходить апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінює рішення у частині розміру стягнутої судом заборгованості.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості за кредитним договором № 500933061 від 25.03.2014р., зменшивши суму стягнення до 48841 (сорока восьми тисяч вісімсот сорока одної) гривні 83 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Подліянова Г.С.

ОСОБА_4