Ухвала суду № 65873171, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 325/51/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Пантилус О.П.

Провадження № 22-ц/778/59/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків та неодержаних доходів,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який протягом часу розгляду справи було неодноразово уточнено.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_3 зазначав, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21.05.2015 року за його позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, було зобов'язано відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування та прибирання із земельної ділянки п'яти вагончиків ОСОБА_4 та трьох вагончиків ОСОБА_5

Судом встановлено та в рішенні зазначено, що у володінні і користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки № 3 від 09.01.2009р. перебуває земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер 232481400:02:004:0150, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Земельна ділянка передана позивачу в оренду для розміщення об'єктів торгівлі та ресторанного господарства строком на 49 років. Відповідачі самовільно встановили на ній 8 вагончиків, які до цього часу на виконання рішення суду не прибрані.

Позивач вважає, що так як його право на орендовану земельну ділянку порушено, він має право на захист відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі», а саме, на відшкодування затрат за сплачену ним орендну плату в період з 2009 року до даного часу, відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відповідно до розрахунків № 31 від 04.08.2010 року та № 015 від 20.08.2014 року, здійснених державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області.

Крім того, позивач зазначає, що має право на стягнення з відповідачів неотриманого доходу, оскільки отримавши земельну ділянку в оренду, мав на меті влаштувати кафе та отримати певний прибуток. Проте, ОСОБА_4 самовільно користується 0,03 га земельної ділянки починаючи з 2009 року, а ОСОБА_6 - 0,02 га відповідно починаючи з 2009 року. Зазначений дохід позивач розрахував з урахуванням Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., для земельних ділянок в Запорізькій області, які мають цільове призначення для торгівлі та ресторанного господарства.

Крім іншого, після того як позивач виграв тендер щодо права на оренду земельної ділянки площею 0,05 га на території Ботіївської сільської ради Приазовського району (виписка з протоколу № 2 від 18.03.2006 року засідання комісії Приазовської районної державної адміністрації), для облаштування ресторану позивач за договором від 15.06.2006 року отримав в АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» кредит у сумі 100 000 грн. За кредитні кошти позивач придбав: 20.06.2006 року - ваги електронні, мікрохвильову піч, чотири прилавки, чотири пластикові столи, вісім стільців, кава - машину автомат на загальну суму 18 026 грн. (накладна від 20.06.2006 року); 25.10.2006 року - три охолоджувальні вітрини, охолоджувальну скриню, пивну установку на загальну суму 43 900 грн. (накладна від 25.10.2006р.); 20.03.2007 року - два вагончики загальною вартістю 25 000 грн. (накладна від 20.03.2007р.). Всього придбано майна на суму 86 926 грн. Проте, у звязку з протиправними діями відповідачів по самовільному зайняттю земельної ділянки, позивач так і не зміг влаштувати кафе та використати вказані речі за призначенням. Оскільки зберігання вказаного майна для позивача було дуже обтяжливим, було повязано з ризиком його пошкодження та викрадання, 10.03.2011 року він був змушений продати це майно за ціною набагато нижчою за ціну придбання - за 39 290 грн.

Залишок отриманого кредиту у розмірі 13 074 грн. позивач планував витратити при здійсненні монтажу кафе на вказаній земельній ділянці та здійснення її благоустрою, але кошти змушений був повернути Банку разом із процентами.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач вважає, що йому спричинена майнова шкода у розмірі 47 636 грн., що складає різницю між ціною придбаного майна для майбутнього кафе та ціною продажу цього майна.

Позивач вважає, що так як за використання кредитних коштів, які з вини відповідачів він не зміг використати для відкриття кафе на орендованій ним земельній ділянці, він сплатив Банку суму процентів в розмірі 63 722,54 грн., яка є прямими збитками (ст. 22 ЦК України), відповідачі повинні також відшкодувати вказану суму.

Посилаючись на зазначені обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд стягнути на свою користь:

- з ОСОБА_4 - збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 33 140 грн. та майнову шкоду в сумі 4 156 грн.;

- з ОСОБА_5 - збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 22 094,40 грн. та майнову шкоду в сумі 2 078,40 грн.;

- солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - майнову шкоду у розмірі 47 636 грн., прямі збитки в сумі 63 722,54 грн., збитки понесені у звязку зі сплатою орендної плати 5 563,65 грн., а також збитки, що повязані зі сплатою судових витрат, у т.ч. витрат на правову допомогу, - 7 528,60 грн., судовий збір за подачу позову - 1 859,30 грн. та за подачу заяви про забезпечення позову - 326 грн.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.ч. 1, 2ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004 року, у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.01.2009р. між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 3, який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.03.2009р. за № 04092770073.

За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області для розміщення об'єктів торгівлі та ресторанного господарства, загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150. Договір укладено на 49 років (т. 1, а.с. 28-31, 32).

Протягом 2010 - 2011 років господарськими судами розглядався спір за позовом Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області до приватного підприємця ОСОБА_3 про припинення права користування вищевказаною земельною ділянкою.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10 позов Приазовської райдержадміністрації Запорізької області було задоволено.

Припинено право користування приватного підприємця ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,050 га, розташовану на території Ботіївської сільськоїради Приазовського району Запорізької області, яка перебуває в користуванні на умовах оренди у приватного підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № 3, укладений 09.01.2009р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та приватним підприємцем ОСОБА_3, який зареєстрований 24.03.2009р. в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040927700073 (т. 1, а.с. 51-52).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 було залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 року у справі № 10/123/10 залишено без змін (т. 1, а.с. 53).

Постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010р.касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 задоволено частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10 в частині вирішення спору щодо припинення права користування орендованою земельною ділянкою скасовано і прийнято нове - у позові відмовити.

В іншій частині вказані судові рішення залишені без змін (т. 1, а.с. 54-56).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. було задоволено заяву відповідача приватного підприємця ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10змінено.

В позові відмовлено (т. 1, а.с. 57-58).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. апеляційна скарга Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. залишена без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. залишено без змін (т. 1, а.с. 59-60).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. касаційна скарга Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області задоволена частково.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2011р. у справі № 10/123/10-10/5009/3083/11 в частині зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10 та відмови у позові щодо позовних вимог про припинення права користування скасовано, провадження по перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2010р. у справі № 10/123/10 за нововиявленими обставинами в цій частині припинено.

В іншій частині постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2011р. залишена без змін (т. 1, а.с. 61-63).

Запис у Державному реєстрі земель за № 04092770073 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 09.01.2009р. поновлено з 28.04.2012р. (т. 1, а.с. 28-31).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 25279695 від 07.08.2014р. земельна ділянка кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, площею 0,0500 га, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, для розміщення об'єктів торгівлі та ресторанного господарства передана ПП ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років (т. 1, а.с. 32).

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21.05.2015 року, що набрало законної сили 17.09.2015р., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позов ОСОБА_3 було задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні ним земельною ділянкою площею 0,05 га, кадастровий номер - 2324581400:02:004:0150, розташованої на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, шляхом демонтажу та прибирання ОСОБА_4 п'яти вагончиків з цієї земельної ділянки.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні ним земельною ділянкою площею 0,05 га, кадастровий номер - 2324581400:02:004:0150, розташованої на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, шляхом демонтажу та прибирання ОСОБА_5 трьох вагончиків з цієї земельної ділянки (т. 1, а.с. 64-66, 67-68).

Вказаним рішенням встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, площею 0,0500 га, якою володіє і користується ОСОБА_3 на законних підставах, з вересня 2009 року зайнята без достатніх правових підстав ОСОБА_4 шляхом встановлення п'яти вагончиків та ОСОБА_5 шляхом встановлення трьох вагончиків.

Отже, судом правильно встановлено, що земельна ділянка знаходилася у користуванні відповідачів без належної правової підстави, була самовільно зайнятою. Усна домовленість між сторонами по справі про розташування вагончиків та в майбутньому укладення договорів субаренди не є достатньою правовою підставою для зайняття земельної ділянки.

За положеннями ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 157 ЗК України).

У п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держсільгоспінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року затверджено «Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність шкоди, яку вимагає відшкодувати позивач та її розмір, повинні бути підтверджені лише певними доказами. Як пояснив позивач, відповідні акти не складалися, розрахунки за вищезазначеною Методикою суду першої інстанції надані не були.

Суд першої інстанції правильно встановив, що розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки для всіх категорій земель ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які виконані 20.08.2014 року та 04.08.2010р. державним інспектором Коробко Ю.В. в адміністративних справах про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, на суму 311,70 грн. та 623,40 грн. відповідно (т. 1, а.с. 37, 42) не є належним доказом розміру шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідачів - 2 078,40 грн. та 4 156 грн. відповідно, так як розрахунки виконані в порядку, що суперечить ч. 2 ст. 157 ЗК України та вищенаведеній постанові Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року. Тоді як за ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 4 156 грн. та 2 078,40 грн. не підлягає задоволенню.

Судом також вірно встановлено, що підставою для сплати позивачем орендної плати за землю в розмірі 5 563,65 грн., суму якої він просить стягнути солідарно із відповідачів, є не протиправна поведінка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (самовільне зайняття земельної ділянки), а договір оренди земельної ділянки, укладений ОСОБА_3 із Приазовською районною державною адміністрацією. Тому, в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду щодо недоведеності наявності збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 33 140 грн. та 22 094,40 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.

Як зазначалося вище, за ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Так, вимоги ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання ним земельної ділянки за цільовим призначенням, побудови кафе на 25 місць, вкладення в проект особистих, кредитних коштів та інше.

Суд дійшов правильного висновку, що такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами.

У наведеному в позові розрахунку позивач визначив неотриманий ним щорічний дохід за період з вересня 2009 року по квітень 2016 року (включно), застосовуючи середньорічний щорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням в Запорізькій області (для торгівлі та ресторанного господарства) у розмірі 16 571 грн./га, враховуючи використання відповідачами земельної ділянки площею 0,05 га. Проте, сам по собі наданий позивачем проект кафе (т. 1, а.с. 11-27) не підтверджує наявність доходу у визначеному позивачем розмірі, а іншими доказами це не підтверджено.

Далі, суд підставно вважав наданий позивачем договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 325/65МК-НКЛ від 15.06.2006 року (т. 1, а.с. 204-209) неналежним доказом факту отримання кредитних коштів саме на будівництво і діяльність кафе на вищевказаній земельній ділянці, так як згідно п. 1.2. договору кредит надавався позичальнику ОСОБА_3 на ремонт нерухомості, що не відповідає бізнес-плану для комерційного проекту, кафе-бар з інтернет клубом. (т. 1, а.с. 23-27). Так, в бізнес-плані для комерційного проекту, кафе-бар з інтернет клубом с. Строганівка Запорізької області ФОП ОСОБА_3 та розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди для вказаного комерційного проекту (т. 1, а.с. 156-157) вказано, що джерелами фінансування проекту є власні кошти ФОП - 200 тис. грн. і кредити банків - 400 тис. грн., але будь-які докази на підтвердження здійснення таких реальних вкладень в проект суду першої інстанції не були надані.

Тому, суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки самовільне зайняття земельної ділянки відповідачами позбавило його можливості отримати доходи у вказаному розмірі.

З наведених підстав, а також у зв'язку з тим, що проценти по кредиту в розмірі 63 722,54 грн. були сплачені позивачем за умовами кредитного договору, укладеного 15.06.2006 року ОСОБА_3 із АКБ СР «Укрсоцбанк», за користування кредитними коштами, взятими на ремонт певної нерухомості (за два з половиною роки до набуття права оренди на спірну земельну ділянку), а не у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідачів, суд правильно вважав, що і в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем були надані копії накладних: від 20.06.2006 року на суму 18026 грн., від 25.10.2006 року на суму 43900 грн. та від 20.03.2007 року на суму 25000 грн. (всього на суму 86 926 грн.) в підтвердження обставин про покупку двох будівельних вагончиків, прилавків, столів та іншого обладнання для майбутнього кафе. А на підтвердження завчасної реалізації придбаного майна позивачем надані товарні чеки та розписка від 10.03.2011 року щодо продажу вказаного майна на суму 39 290 грн. з різницею від покупки 47636 грн. (т. 1, а.с. 214-218).

Але, на підтвердження того, що вказане майно було придбане (за два з половиною, два роки до набуття права оренди на спірну земельну ділянку) саме для реалізації проекту кафе, укладеного в майбутньому у 2009 році, докази суду надані не були. Не доведено й те, що позивач саме внаслідок неправомірної поведінки відповідачів у 2011 році змушений був продати майно за ціною, меншою ніж ціна покупки обладнання. Твердження позивача ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

На підтвердження суми збитків понесених у зв'язку зі сплатою судових витрат та юридичних послуг у розмірі 7 528,60 грн. у інших справах, які розглядалися господарськими судами за позовом Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області до приватного підприємця ОСОБА_3 про припинення права користування земельною ділянкою, а також Приазовським районним судом Запорізької області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач надав суду копії квитанцій, чеків, проїзних документів про сплату судових зборів, оплату витрат на правову допомогу, витрат, що пов'язані з явкою до суду (т. 1, а.с. 71-80).

Вказані затрати не відносяться до збитків або майнової шкоди в розумінні ст. 22 та ст. 1166 ЦК України, а є судовими витратами по іншим справам, тому суд правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки або базуються на викладі фабули справи, або є повторенням підстав позову, або зводяться до особистої незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів. Заперечення проти висновків рішення суду першої інстанції полягають у переоцінці доказів, за умови відсутності підстав для такої переоцінки.

Всі докази та обставини, на які посилається ФОП ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Крім того, у разі відмови ФОП ОСОБА_3 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: