Рішення № 65867029, 29.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/21786/14-ц Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А.

Провадження № 22-ц/790/502/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря - Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16.07.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 (після укладання шлюбу ОСОБА_3) У.А. був укладений кредитний договір №192/07-Ф від 16.07.2007 року, за яким позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі 45 00,00 доларів США на строк до 16.07.2027 року зі сплатою 8% річних. Позивач виконав свої обовязки належним чином та видав відповідачу ОСОБА_3 вказані кошти. З метою забезпечення виконання зобовязань, взятих за вказаним кредитним договором, було укладено договір поруки №П-192/07-Ф від 16.07.2007 року між ОСОБА_2 та позивачем та договір поруки №П/1-192/07-Ф від 20.03.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 не здійснює своєчасне повернення сум отриманого кредиту, сплату сум, нарахованих за користування кредитними коштами, процентів та комісії у встановлені кредитним договором та договором про внесення змін до кредитного договору строки. За прострочення повернення кредитних ресурсів, боржник сплачує позивачу пеню з розрахунку 1% від простроченої суми. Таким чином, загальна сума грошових зобовязань за кредитним договором станом на 22.09.2014 року становить 45711,49 доларів США( що еквівалентне сумі 616634,22 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2014р.) та 237385,43 грн., з яких строкова заборгованість за кредитом у сумі 37052,65 доларів США (що еквівалентне сумі 499829,13 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2014р.); прострочена заборгованість за кредитом у сумі 4482,18 доларів США (що еквівалентне за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2014р. 60463,26 грн.); строкова заборгованість за процентами у сумі 203,06 доларів США (що еквівалентно 2739,22 грн.); прострочена заборгованість за процентами у сумі 3973,60 доларів США (що еквівалентно сумі 53602,67 грн.) та пеня за прострочення сплати кредиту у сумі 237385,43 грн. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 192/07-Ф від 16.07.2007 року в сумі 45711,49 доларів США (що еквівалентне сумі 616634 (шістсот шістнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) гривень 22 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2014 року) та 237385 (двісті тридцять сім тисяч триста вісімдесят пять) гривень 43 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на те, що всупереч вимогам Кредитного договору, розрахунку заборгованості за кредитним договором судом першої інстанції зроблено висновок про те, що останній платіж по Кредитному договору відповідачем ОСОБА_3 здійснено 26.10.2010 року.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 192/07-Ф, згідно якого відповідачу ОСОБА_3 надано кредитні ресурси в розмірі 45000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 8,00 % річних строком до 16.07.2027 року.

16.12.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №192/07-Ф від 16.07.2007р., відповідно до якого змінені реквізити сторін.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку штраф 100,00 грн. та пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Штраф сплачується боржником при кожному випадку прострочки повернення кредитних ресурсів. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позивальником строків платежів, передбачених п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобовязання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Станом на 22.09.2014 року, згідно із банківським розрахунком, загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором від 16.07.2007 р. перед позивачем складає 45711,49 доларів США та 237385,43 грн. та складається з суми строкової заборгованості по основному боргу кредиту 37052,65 доларів США, суми простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 4482,18 доларів США, суми строкової заборгованості по відсоткам 203,06 доларів США, суми простроченої заборгованості по відсоткам 3973,60 доларів США, пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту 237385,43 грн. Підстав не довіряти розрахунку позивача у суду немає.

В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачем ОСОБА_3 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.

21.01.2014 року позивачем надіслано відповідачу ОСОБА_3 повідомлення (вимогу) про виконання порушеного зобовязання в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.01.2015 року, було звернуто стягнення на предмет іпотеки однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, передано її позивачеві в управління до моменту укладення договору купівлі-продажу, та стягнуто судові витрати з відповідача ОСОБА_3 Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03.06.2016 року дане рішення залишено без змін.

Між тим, зазначене судове рішення наразі не виконано, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 192/07-Ф від 16.07.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № П-192/07-Ф від 16.07.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобовязань за вказаним кредитним договором.

16.12.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №П-192/07-Ф, відповідно до якого змінені реквізити позичальника, а саме змінено прізвище з «Сильченко» на «Рудіч» У.А.

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №192/07-Ф від 16.07.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № П/1-192/07-Ф від 20.03.2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобовязань за вказаним кредитним договором.

За договорами поруки поручителі поручаються перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст.530,631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу(ч. 2ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст.611, ч. ч. 2-4 ст.612 ЦК України, ч. ч. 1, 2ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Верховним Судом України у постанові № 6-190цс14 від 25.01.2015 року зроблено правовий висновок про те, що предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Із розрахунку позивача, який є обґрунтованим, таким що відповідає вимогам закону та умовам договору, не спростований відповідачами, вбачається, що востаннє на погашення заборгованості за процентами за кредитом боржник сплатив грошові кошти 10.12.2013 року, вимога про дострокове погашення кредиту, якою змінений строк виконання зобов*язання отримана боржником 14.02.2014 року.

Отже відповідно до положень ст. 1050 ЦК України кредитор скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання. Так, за умовами вимоги, погасити заборгованість за кредитом боржник мав протягом 30 днів з дня її отримання, тобто до 14.03.2014 року.

Із цим позовом до поручителів позивач звернувся 04.12.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ч. 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у цій нормі) не є строком захисту порушеного права (строком позовної давності), а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України у постанові № 6-263цс15 від 07.10.2015 року.

Відповідно до п. 5 Договору поруки № П-192/07-Ф від 16.07.2007 року, порука ОСОБА_2З припиняється із припиненням зобовязання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення поруки ОСОБА_2 за договором поруки № П-192/07-Ф від 16.07.2007 року, оскільки з позовом до ОСОБА_2 позивач звернувся за спливом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Умовами п. 5 договору поруки № П/1-192/07-Ф від 20.03.2009 року визначено, що порука ОСОБА_1 припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, відсутні підстави вважати поруку ОСОБА_1 припиненою через сплив шестимісячного строку від дня настання строку виконання зобов'язань, оскільки договором встановлений інший, а саме трирічний строк припинення поруки від дня настання строку виконання зобов'язань.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні, заборгованість за кредитним договором підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 2, 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року змінити.

В частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 задовольнити.

Абзац 2 та 3 резолютивної частини рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року викласти в наступній редакції :

«Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 192/07-Ф від 16.07.2007 року в сумі 45 711 ( сорок пят тисяч сімсот одинадцять) доларів 49 центів США та 237385 (двісті тридцять сім тисяч триста вісімдесят пять) гривень 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у сумі 1827 грн. з кожного.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді С.С. Кругова

ОСОБА_4