Ухвала суду № 65864459, 05.04.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/3005/16-к

Провадження № 11-кп/782/58/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2017 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Чорнобривко Ю.В.,

суддів: Рябчун О.В., Юрченко А.В.,

за участі секретаря: Подрябінкіна Я.Г.,

прокурора Гнатенко Н.Я.,

захисника Воронкіна А.Ф.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката Заїки В.К. на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Лиман Старобільського району Луганської області, громадянин України, учень Старобільського професіонального ліцею, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований та мешкаючий у АДРЕСА_1, визнаний винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та засуджений до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, а на підставі вимог ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладенням обов'язків повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання у відповідності до вимог ст. 76 КК України. Стягнуто на користь потерпілого матеріальну шкоду у сумі 23017 грн., моральну шкоду у сумі 10000 грн. Стягнуто на користь КУ «Старобільське РТМО» 4099 грн. 97 коп.,

ВСТАНОВИВ:

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 19 лютого 2016 року, приблизно о 10 годині, знаходячись на території подвір'я Старобільського професійного ліцею за адресом: кв. Ватутіна, 9, м. Старобільськ Луганської області, де з приводу неприязного відношення та особистого конфлікту, що тривав між ним та ОСОБА_2 з початку лютого 2016 року через те, що ОСОБА_2 начебто образив сестру обвинуваченого, у ОСОБА_4 виник намір на спричинення умисного тілесного ушкодження ОСОБА_7 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 наніс кулаками правої та лівої руки 2 удари у обличчя ОСОБА_2, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу верхньої та нижньої повіки лівого ока з розповсюдженням у ліву виличну область, крововилив у білочну оболонку лівого ока. Потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КУ Старобільське РТМО з 22 лютого 2016 року до 15 березня 2016 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом виличної кістки зліва, виражений стійкий астено-вегетативний синдром із схильністю до синкопальних станів, виражений цефалічний синдром. Спричинені потерпілому тілесні ушкодження відносяться до середнього ступню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я.

Згідно до висновку експерта від 19.05.2016 року судово-медичною експертизою ОСОБА_7 встановлено дефект у проекції лівої верхньої щелепи у вигляді «запалої» ділянки, який зумовлений наслідком оперативного втручання (гайморотомія) з приводу травми, отриманої 19 лютого 2016 року а також рубець лівої виличної області, який може являтися слідом загоєння після оперативного втручання. Встановлений дефект є невиправним, так як для його усунення необхідне оперативне втручання. Невиправний дефект не знівечує обличчя та не надає ОСОБА_7 огидного чи потворного вигляду.

На вирок суду представником потерпілого адвокатом Заїкою В.К. подана апеляційна скарга, в якій він просить оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_4 скасувати, та ухвалити новий вирок яким визнати його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що судом, на його переконання неправильно встановлена кваліфікація правопорушення, та в діях обвинуваченого ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, питання про знівечення обличчя є не медичним а юридичним і має вирішуватись слідчим та судом із урахуванням загальноприйнятих життєвих уявлень про нормальний стан здоров'я людини. Вказує на те, що непоправним вважається таке знівечення обличчя, яке не можна виправити звичайними засобами лікування, або якщо його зовсім не можна усунути. Якщо для його усунення необхідна операція, то знівечення являється непоправним.

Крім того, представник потерпілого вважає, що вирок підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що обвинувачений не розкаявся, а також не відшкодував жодної копійки збитків та заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу свого представника адвоката Заїки В.К., пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5 та захисника Воронкіна А.Ф., які також не підтримали апеляційні вимоги адвоката ОСОБА_8, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, викладені у вироку, та належно оцінені.

При судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні. Пояснив, що він не був знайомий з потерпілим ОСОБА_7, але знав, що той вчиться у Старобільському професійному ліцеї. Його друг ОСОБА_9 розповів йому, що ОСОБА_7 словесно ображав його сестру, показував непристойні жести.

18 лютого 2016 року о 10 годині в столовій ліцею вони зустрілись з ОСОБА_7, де він став питати у нього щодо образ сестри. ОСОБА_7 йому показав непристойний жест, а він, в свою чергу, вдарив долонею його по щоці. 19 лютого 2016 року вони зустрілись з ОСОБА_7 і він запропонував вийти за територію ліцею для того, щоб з'ясувати відносини. При розмові ОСОБА_7 його відштовхнув від себе двома руками, а він наніс йому два удари кулаками правої та лівої руки в обличчя.

Потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 19 лютого 2016 року, на території ліцею о першій половині дня, ОСОБА_4 підійшов до нього, став питати про те, навіщо він образив його сестру. Він це заперечував, однак ОСОБА_4 наніс йому два удари кулаком по обличчю. Він лікувався у м. Полтава, де йому було зроблено операцію.

Відповідно до висновку експерта № 46 у ОСОБА_7 встановлено: крововилив верхньої та нижньої повіки лівого ока з розповсюдженням у ліву виличну область, крововилив у білочну оболонку лівого ока. ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КУ Старобільське РТМО з 22.02.2016 року по 15.03.2016 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом виличної кістки зліва, виражений стійкий астено-вегетативний синдром зі схильністю до синкопальних станів. Виражений цефалічний синдром. За ступенем тяжкості, пошкодження, встановлені у ОСОБА_7 кваліфіковані як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я.

За висновком експерта № 125/46 від 19.05.2016 у ОСОБА_7 встановлено дефект у проекції лівої верхньої щелепи у вигляді запалої 2 ділянки, який зумовлений наслідком оперативного втручання (гайморотомія) з приводу травми, отриманої 19.02.16 року, а також рубець лівої виличної області, який може являтися слідом загоєння після оперативного втручання. Встановлений дефект є невиправним, так як для його усунення необхідне оперативне втручання.

Непоправним, знівечення обличчя визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки, тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним, про що і зазначено у висновках судово-медичної експертизи.

Поняття знівечення - не медичне поняття, тому право кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенції слідчого та суду. Водночас не слідчий і суд, а судово-медичний експерт визначає вид ушкодження, його особливості, механізм утворення і встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним, про що і зазначено у постанові пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 N 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».

Оцінюючи зібрані докази, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України, зазначивши при цьому, що питання спотворення обличчя є оціночним, та вважає не доведеним ту обставину, що на обличчі потерпілого існує невиправний дефект, що носить ознаки знівечення обличчя, оскільки візуально цього не спостерігається й такий дефект не спотворює обличчя ОСОБА_7 Тому підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за іншою статтею закону немає.

А відтак апеляційні вимоги представника потерпілого про кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України, як спричинення потерпілому ОСОБА_7 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до судової практики Верховного Суду України у справах про злочини неповнолітніх, виходячи з того, що покарання неповнолітніх має бути підпорядковане іншій меті, їх виправленню і перевихованню, попередженню вчинення нових злочинів, суди не повинні призначати неповнолітнім позбавлення волі за злочини, що не являють великої суспільної небезпеки. Позбавлення волі, це найсуворіше покарання серед видів покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітнього. При вирішенні питання про призначення покарання неповнолітньому слід розглядати насамперед можливість застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Цей вид покарання потрібно застосовувати до неповнолітнього, коли виправлення його неможливе без ізоляції від суспільства, якщо всі інші більш м'які засоби впливу не дадуть можливості досягти мети кримінального покарання.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 скоєно кримінальне правопорушення, яке відноситься у відповідності до ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості, до нього правильно застосований такий вид покарання, як позбавлення волі, передбачений санкцією ч.1 ст. 122 КК України, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Однак, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який у побуті та за місцем навчання характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання, такі як визнання своєї провини, щире каяття, скоєння кримінального правопорушення в неповнолітньому віці, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги думку потерпілого, який не наполягав на обранні покарання, пов'язаного з позбавленням волі, думку представника служби по справах дітей Старобільської державної адміністрації, який пропонував суду обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі, судом першої інстанції цілком справедливо застосовано до призначеного покарання вимоги ст. 104 КК України та обрано покарання відносно обвинуваченого у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

Потерпілим заявлені позовні вимоги щодо відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, які суд задовольнив частково.

Колегія суддів вважає, що цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 017 грн. вирішено судом першої інстанції обґрунтовано, вмотивовано, згідно з вимогами цивільного та кримінального процесуального законодавства та підтверджений відповідними доказами наявними у матеріалах справи, а також не оскаржується сторонами.

В апеляційній скарзі представником потерпілого ставиться питання щодо перегляду розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, яка, на його думку не відповідає спричиненим стражданням. Доводи апеляційної скарги законного представника неповнолітнього потерпілого про невідповідність стягнутої суми у рахунок відшкодування моральної шкоди ступеню моральних страждань потерпілого є слушними, оскільки при вирішенні питання щодо заявленого законним представником потерпілого цивільного позову, суд дійшов до правильного висновку про факт заподіяння потерпілому діями обвинуваченого моральної шкоди, але неправильно визначив розмір відшкодування.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував локалізацію та характер отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, а внаслідок цього обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також його зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За наведених обставин колегія суддів вважає необхідним вирок суду змінити, збільшивши розмір морального відшкодування, спричиненого потерпілому неправомірними діями обвинуваченого до 20000 грн.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 420, 424 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката Заїки В.К. задовольнити частково.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у сумі 20000 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

СУДДІ:

______ _____ ___

Ю.В.Чорнобривко О.В.Рябчун А.В. Юрченко