Рішення № 65864234, 03.04.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017 року Провадження №2/425/7/17

Справа №425/2504/16-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Москаленко В.В. ,

за участю секретаря Окрошко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 про визнання договору недійсним

вс т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів,зазначивши наступне.

09 квітня 2014 року Рубіжанським міським судом Луганської області ухвалено рішення по справі за його позовом до ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку на його користь суми боргу в розмірі 319960 грн. та судових витрат.

Рішення набрало чинності 22 квітня 2014 року.Під час розгляду зазначеної справи, ухвалою суду від 17.02.2014 року було накладено арешт на майно в межах суми стягнення 319960 грн.,що належить ОСОБА_5, яка ,маючи намір уникнути відповідальності за борговими зобов»язаннями ,ігноруючи ухвалу суду про забезпечення позову ,здійснила відчуження майна шляхом укладення договорів дарування 18.02.2014 р. та 26.02.2014р.,передавши майно у вигляді нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями ,яка знаходиться в м.Рубіжне, вул.Б.Хмельницького, 79-а та складає 43/100 часток цілого об»єкту та 1/2 частку квартири № 9 , яка розташована за адресою:м.Рубіжне, пр-т. Московський, 29-а/ 9 в дар ОСОБА_2. Згодом, 18.12.2014 р.ОСОБА_2 уклала договір міни квартири № 9 в будинку № 29-а по пр -ту Московському в м.Рубіжне з ОСОБА_3

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 р.,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 р. було визнано недійсними договори дарування від 18.02.2014 р. нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями ,яка знаходиться в м.Рубіжне, вул.Б.Хмельницького, 79-а та складає 43/100 часток цілого об»єкту та договір дарування 1/2 частки квартири № 9 , яка розташована за адресою:м.Рубіжне, пр-т. Московський, 29-а/ 9 ,укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

В задоволенні позовних вимог про визнання договору міни квартири № 9 в будинку № 29-а по пр -ту Московському в м.Рубіжне на квартиру АДРЕСА_1 від 18.12.2014 р.,укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судом було відмовлено з тих підстав ,що ОСОБА_2 на момент укладення договору міни 18.12.2014 р. була єдиним власником квартири,яка знаходиться за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,пр-т .Московький,29а/9.Ухвалою суду від 17.02.2014 р. було забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення боргу по договору позики від 19.08.2012 р.Відповідач ОСОБА_2 не є стороною зазначеного договору позики ,отже на майно,яке належить їй на праві власності арешт не накладався .Тому договір міни в частині обміну ? частки квартири ,яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 29.07.2009 р. не можна визнавати недійсним з цих підстав.

Позивач,як заінтересована особа вважає,що необхідно визнати зазначений договір міни недійсним з наступних підстав.

Оскільки договір дарування ? частки квартири № 9 ,яка розташована за адресою: Луганська область,м.Рубіжне,пр-т Московький,29 від 26.02.2014 року ,укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визанано судом недійсним ,це тягне за собою наслідки недісності договору міни укладеного 18.12.2014 р. між відповідачами.

Посилаючись на постанову Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними позивач зазначає ,що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину,так і іншою заінтересованою особою,права та законні інтереси якої порушено вичненням правочину.Позивач є заінтересованою особою,права та законні інтереси якого порушено вчиненням правочину,а тому він має право на оспорювання правочину.

В звязку з цим позивач просить визнати договір міни квартири № 9 в будинку № 29-а по пр -ту Московському в м.Рубіжне на квартиру АДРЕСА_1 від 18.12.2014 р.,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним .

В подальшому позивач змінив позовні вимоги,просив визнати договір міни квартири № 9 в будинку № 29-а по пр -ту Московському в м.Рубіжне на квартиру АДРЕСА_1 від 18.12.2014 р.,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним ,застосувавши наслідки недійсності до вказаного договору міни у формі двосторонньої реституції, а саме : зобовязати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 житлову квартиру АДРЕСА_2. Зобовязати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 житлову квартиру АДРЕСА_3 в

м. Рубіжне Луганської області.Зобовязати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 різницю між вартістю квартир,яка дорівнює 947 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав,надав пояснення, аналогічні по суті позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав,надав заперечення (а.с.121,122).Пояснив,що договор міни,укладений між сторонами не може бути визнаний недійсним на підставі ст.216 ЦК України . Крім того ,рішенням суду від 01.07.2016 р.вже було відмовлено у визнанні вказаного договору міни.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала,пояснила наступне.Між відповідачами було укладено договір міни .ОСОБА_2 була власником ? частки квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності ,а іншої половини квартири на підставі договору дарування від 26.02.2014 р.,який був визнаний судом недійсним. У визнанні недійсним договору міни від 18.12.2014 р. судом було відмовлено оскільки цей правочин є наступним після вчинення недійсного правочину. Отже,на момент укладення договору міни ОСОБА_2 була єдиним власником квартири АДРЕСА_4 і ця обставина встановлена судовим рішенням.

Таким чином,вона мала право розпоряджатися вказаною квартирою на свій розсуд.Укладений договір міни повністю відповідає вимогам ,які встановлені ч.ч.1-3,5,6,ст.302 ЦК України,а відповідно ОСОБА_3 набула у власність квартиру,яка мала право її відчужувати.Крім того представник відповідача ОСОБА_3 зазначила,що

застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином є можливим ,коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця(набувача).Якщо ж набувач ,який набув майно за недійсним правочином,надалі відчужив таке майно іншій особі,потрібно звертатися з віндікаційним позовом.

Щодо права позивача на звернення з даним позовом ,представник відповідача ОСОБА_3 зазначила,що він не є заінтересованою особою ,яка має право заперечувати дійсність правочину оскільки безпосередньо порушені його права та законні інтереси вказаним договором міни не були.

Заслухавши представників сторін , дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності ,суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2014 року (а.с.20,21) з ОСОБА_4 ,ОСОБА_5Б на користь ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку суму боргу в розмірі 319960 грн та судові витрати. Рішення набрало законної сили.

Ухвалою суду від 17.02.2014 р.(а.с.24) накладено арешт на майно,що належить ОСОБА_5 в межах суми стягнення 319960 грн.

18 грудня 2014 року було укладено договір міни квартири № 9 в будинку № 29-а по пр -ту Московському в м.Рубіжне на квартиру АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а.с.30).

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 р.(а.с.24-26), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 р.(а.с.27-29)визнано недійсними договори дарування від 18.02.2014 р. нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями ,яка знаходиться в м.Рубіжне, вул.Б.Хмельницького, 79-а та складає 43/100 часток цілого об»єкту та 1/2 частки квартири № 9 , яка розташована за адресою:м.Рубіжне, пр-т. Московський, будинок № 29-а ,укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 В задоволенні вимоги про визнання недійсним договору міни квартири № 9 в будинку № 29-а по

пр -ту Московському в м.Рубіжне на квартиру АДРЕСА_1 від 18.12.2014 р.,укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено з наступних підстав.

? частка квартири № 9 в будинку № 29-а по пр -ту Московському в м.Рубіжне Луганської області належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно,виданого органом приватизації-відділом міського комунального майна Рубіжанської міської ради 29 липня 2009 року ,інша половина зазначеної квартири належала їй на підставі договору дарування від 26.02.2014 р., укладеного між нею та ОСОБА_5. Отже, ОСОБА_2 на момент укладення договору міни 18.12.2014 р. була єдиним власником зазначеної квартири .На 1/2 частку квартири,яка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно , арешт не міг накладатися і не накладався судом,тому договір обміну цієї ? частки квартири не може бути визнаний недійсним з цих підстав.

Щодо ? частки зазначеної квартири ,яку ОСОБА_2 отримала по договору дарування від 26.02.2014 р.,суд зазначив,що цей правочин є наступним після вчинення недійсного правочину, отже він не може бути визнаний недійсним .

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог,які встановлені частинами першою-третьою,п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже порушені укладенням договору.

Положеннями п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від

06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено,що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд зазначає,що позивач вже звертався до суду з вимогою про визнання вказаного договору міни недійсним з тих підстав,що на момент укладення договорів дарування та міни існувала заборона на відчуження майна ОСОБА_5.

З позову та пояснень представника позивача виходить,що підставою цього позову є рішення суду від 01 липня 2017 року ,яким визнано договір дарування ? частки квартири , яка розташована за адресою:м.Рубіжне, пр-т. Московський, 29-а/ 9 ,укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2недійсним,а тому необхідно визнати недійсним вищезазначений договір міни.

Відповідно до ст.16 ЦК України,звертаючись до суду,позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту .Обравши способом захисту визнання правочину недійсним,позивач згідно ст.10 ЦПК України зобовязаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.При цьому юридично важливою обставиною є доведення права позивача на звернення з таким позовом ,якщо він не є стороною договору,а вважає себе заінтересованою особою.

На думку суду,позивач мусить довести ,що він мав конкретний майновий інтерес в осопорюваному договорі та довести конкретні факти порушення його майнових прав .

В Аналізі окремих питань судової практики,що виникають при застосуванні судами рекомендаційних розяснень,викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними,Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ висловив наступну позицію.

ЦК не містить визначення поняттязаінтересована особа,тобто залишає його оціночним. Тому виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в осопорюваному договорі1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;2)у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (право, майно).

Суд вважає,що у позивача виникли зобовязальні правовідношення за договором позики безпосередньо з ОСОБА_5 ,в результаті чого остання повинна повернути позивачу суму боргу, за рішенням суду.З відповідачем ОСОБА_2 у позивача будь-які правовідносини не виникали. Право позивача по отриманню боргу з ОСОБА_5 безпосередньо не порушено оспорюваним договором міни, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,а тому не може бути відновленим у результаті визнання договору міни недійсним. Представником позивача не доведено також,що у результаті проведення реституції ,позивач отримає у власність майно,або будь-які права,а тому права на таку вимогу позивач також не має.

Крім того,застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином , враховуючи положення ст.216 ЦК,є можливим тоді,коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця(набувача).Якщо ж набувач ,який набув майно за недійсним правочином надалі відчужив таке майно іншій особі,потрібно звертатися з віндікаційним позовом.

Таким чином,судом не встановлено наявності інтересу,захистити який намагається позивач.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити ,що на момент укладення договору міни-18.12.2014 р, ОСОБА_2 була єдиною власницею квартири , яка розташована за адресою:м.Рубіжне, пр-т. Московський, 29-а/ 9 і реалізувала своє право на розпорядження своїм майном ,уклавши договір міни з ОСОБА_3,яка ,передаючи свою квартиру у власність ОСОБА_2 мала на меті отримати квартиру ОСОБА_2 ,що і відбулося.

Позивач не довів суду,що відповідачі будь-яким чином порушили його право щодо отримання боргу з ОСОБА_5,а тому приведення сторін договору у первісний стан порушить права відповідачів щодо їх власності.

З урахуванням наведеного,суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3

про визнання договору недійсним необгрунтованими та такими,що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України ,суд

вирішив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовити.

Зняти арешт , який був застосований для забезпечення позову ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 30.01.2017 року , з квартири , яка належить ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1,зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) ) на підставі договору міни квартир від 18.12.2014 року та розташована за адресою: Луганська область,м.Рубіжне, проспект Московський , 29-а/9.

Зняти арешт , який був застосований для забезпечення позову ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 30.01.2017 року з квартири, яка належить ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_2 ,зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) ) на підставі договору міни квартир від 18.12.2014 року та розташована за адресою: Луганська область,м.Рубіжне, вулиця Визволителів , 73-б/5.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.В.Москаленко.