Рішення № 65856146, 05.04.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 915/61/17

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Миколаївобленерго, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 24789699)

поштова адреса: вул. Погранична, 94, м. Миколаїв, 54055

до відповідача ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 03365707)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-В, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 37992030)

про стягнення заборгованості в розмірі 4 727, 66 грн., у тому числі: 3 832, 03 грн. борг за перевищення договірних величин; 754, 07 грн. пені; 40, 08 грн. інфляційних втрат; 101, 48 грн. 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 01/53-978 від 30.12.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 246/08.01.01-24/08/34/16 від 23.03.2016 року.

від третьої особи: ОСОБА_6, довіреність № 12-19/72 від 04.01.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі 3 832, 03 грн., пені в розмірі 754, 07 грн., інфляційних втрат в розмірі 40, 08 грн., 3 % річних в розмірі 101, 48 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2017 року відкладено розгляд справи на 16.03.2017 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.03.2017 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області. Продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.04.2017 року.

В судовому засіданні 05.04.2017 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях вх. 4573/17 від 28.03.2017 року (арк. 167), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі № 44/2706 від 11.01.2016 року про постачання електричної енергії, який діє до теперішнього часу.

Згідно умов додатків № 1а до договору гранична величина споживання відповідача у жовтні 2016 року склала 2 500 кВт.г. Проте, фактично відповідач спожив у жовтні 2016 року 4 516 кВт.г. Таким чином, обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію у жовтні 2016 року становить 2 016 кВт.г., який розрахований відповідачу у двократній вартості, що складає 3 832, 03 грн. Відповідачем заборгованість до теперішнього часу не сплачена.

В звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію в 2013-2016 роках позивачем ПАТ Миколаївобленерго нараховано відповідачу ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради 3 % річних, інфляцію та пеню.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 6.14, 6.16 ПКЕЕ, ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовами договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.04.2017 року проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (арк. 123-127). В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.

Станом на 20.10.2016 року департаментом ЖКГ ММР було спожито 45,662 тис. кВт*год. активної електричної енергії на суму 92,94 тис. грн. Відповідачем були направлені листи до Центрального округу ПАТ «Миколаївобленерго» з проханням змінити помісячний розподіл електричної енергії, викладений у додатку № 1а до договору № 44/2706.

Так як на підписання додаткової угоди про внесення змін до договору знадобився більший час, аніж припускав відповідач, а на жовтень вже не вистачало запланованих лімітів, це призвело до перевищення затвердженого помісячного розподілу електричної енергії.

ОСОБА_2 ЖКГ ММР не ухилявся від сплати ані основного боргу, ані двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини за перевищення договірних величин використання електроенергії. Борг у сумі 3 832, 03 грн. виник у результаті непорозуміння, яке позивач не намагався вирішити в досудовому порядку.

В додаткових запереченнях по справі вх. № 4962/17 від 04.04.2017 року відповідач повідомив суд, що оплата рахунку за перевищення договірних величин споживання електричної енергії на суму 3 832, 03 грн. не проводилась. В цій частині позовну вимогу відповідач визнає.

Що стосується прострочень, за які нарахована пеня за період з 25.06.2013 року по 17.12.2016 року на загальну суму 754, 07 грн., відповідач зазначає, що затримки з оплати необхідної суми по договорам є незначні та виникли не з вини відповідача. Прострочення платежу становило від одного до трьох робочих днів, тобто саме той період коли органи державного казначейства України мають право провести оплату по підготовленим ОСОБА_2 ЖКГ ММР платіжним дорученням на підставі виписаних рахунків позивача.

Посилаючись на п. 4.1 договору, відповідач зазначає, що сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобовязань у випадку існування умов, регламентованих відповідними органами виконавчої влади.

У зв'язку із тим, що департамент ЖКГ ММР не має змоги самостійно сплатити за зобов'язаннями по відповідним договорам, а робить це лише за допомогою органів державної казначейської служби, а зазначені органи мають власні строки для проведення операцій, відповідач вважає, що вини ОСОБА_2 ЖКГ ММР у виникненні прострочення немає.

Також відповідач вважає, що саме органи казначейства є тими регламентованими органами, які створюють спеціальні режими та умови, які впливають на виконання умов договору.

Стягнення пені за період з 25.06.2013 року по 26.01.2016 є неможливим, оскільки позовна заява позивачем була подана після спливу строку позовної давності (один рік).

Крім того, відповідач, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, просить суд розглянути можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, відповідач зазначає, що при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошових зобовязань, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується (вказана правова позиція також зазначена в постанові Вищого господарського суду України по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010 та по справі № 4/54-10-18-18 від 19.01.2011 року).

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 48 БК України, ст. 3, 253, 256, 258, 260, ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та умовами договору.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області в судовому засіданні 05.04.2017 року усно зазначила, що всі подані відповідачем платіжні доручення були виконані казначейською службою. Крім того, органи казначейства мають власні строки для виконання платіжних доручень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.01.2016 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством Миколаївобленерго (позивач, постачальник) та ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (відповідач, споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 44/2706, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 45, 0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (розділ 1 до Договору) (арк. 10-16).

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з 01 січня 2016 року і укладається на строк до 31 грудня 2016 року.

До договору між сторонами були укладені додатки, зокрема, Додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» та Додаток № 1а «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2016 рік» (арк. 19, арк. 19 на звороті).

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобовязання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник зобовязується виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору споживач зобовязується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору постачальник має право визначити у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужностей.

Згідно з Додатком № 1 до Договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» (арк. 19) сторони погодили наступне:

- п. 2 встановлено, що споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням попередньої оплати (планових платежів) і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді та друкуються в газеті "Южная правда" чи інших друкованих виданнях;

- п. 3 встановлено, що споживач має право не пізніше п'яти робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду, визначеного у п. 1 додатку № 10 договору, звернутися до Постачальника із заявою щодо зміни встановленого у Додатку № 1а обсягу постачання електричної енергії;

- п. 5 у разі перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику».

Відповідно до Додатку № 1а договірна величина споживання електричної енергії відповідачем у жовтні 2016 року становить 2,5 тис. кВт.год. (2 500 кВт.год.) (арк. 19 на звороті).

Судом встановлено, що листами від 25.10.2016 року та від 11.11.2016 року відповідач (споживач) звертався до ПАТ «Миколаївобленерго» із проханням щодо зміни встановленого у Додатку № 1а обсягу постачання електричної енергії на листопад 2016 року та грудень 2016 року (арк. 142-143). Суду не подано доказів звернення відповідача (споживача) до ПАТ «Миколаївобленерго» із заявами щодо зміни встановленого у Додатку № 1а обсягу постачання електричної енергії на жовтень 2016 року. Отже, договірна величина споживання електричної енергії відповідачем у жовтні 2016 року становить 2,5 тис. кВт.год.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Додатку № 10 до договору покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку обєктів споживача і точок комерційного обліку фіксується споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюється «Атом про використану електричну енергію» по наведеному у Додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони.

Судом встановлено, що відповідач спожив у жовтні 2016 року 4 516 кВт.год., що підтверджується Актом про використану електроенергію у жовтні 2016 року, який підписано самим відповідачем (арк. 20).

Таким чином, в жовтні 2016 року відповідачем спожито обсяг електричної енергії понад договірну граничну величину споживання.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до 6.14. Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ) перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Відповідно до п. 6.16. ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п.п. 7 п. 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, зокрема, на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужностей, визначених згідно вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Відповідно до п. 6 Додатку № 10 до договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужностей споживач оплачує постачальнику нараховані відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» санкції протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або потужностей сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, відповідач у жовтні 2016 року спожив активної електроенергії в розмірі 4 516 кВт.год на загальну суму 4 907, 46 грн. (арк. 21).

Відповідно до Додатку № 1а гранична величина споживання відповідача у жовтні 2016 року становить 2 500 кВт.год. Таким чином, обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію у жовні 2016 року становить 2 016 кВт.год. (4 516 кВт.год-2 500 кВт.год.).

В звязку з перевищенням відповідачем договірних величин споживання електричної енергії позивачем проведено розрахунок обсягу спожитої електричної енергії понад договірну граничну величину споживання у двократній вартості, що у жовтні 2016 року склало 3 832, 03 грн. (арк. 22).

Для проведення оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії позивачем відповідачу було виставлено рахунок № 44/2706/10/1 від 20.10.2016 року на суму 3 832, 03 грн. (з терміном сплати до 27.10.2016 року) та направлено Повідомлення про перевищення договірної встановленої величини (обсягів) споживання електричної енергії № 04-23/2-7092 від 20.10.2016 року, які було вручено нарочно представнику відповідача (арк. 23).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати наявної заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

В додаткових запереченнях по справі вх. № 4962/17 від 04.04.2017 року відповідач повідомив суд, що оплата рахунку за перевищення договірних величин споживання електричної енергії на суму 3 832, 03 грн. не проводилась. В цій частині позовну вимогу відповідач визнає (арк. 191).

Отже, позовна вимога щодо стягнення 3 832, 03 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 акціонерним товариством Миколаївобленерго (позивач, постачальник) та ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (відповідач, споживач) було укладено також наступні договори про постачання електричної енергії (арк. 173-185), а саме:

- договір про постачання електричної енергії № 44/2706 від 02.01.2013 року;

- договір про постачання електричної енергії № 44/2706 від 24.11.2014 року;

- договір про постачання електричної енергії № 44/2706 від 16.01.2015 року.

В звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію в 2013-2016 роках позивачем ПАТ Миколаївобленерго нараховано відповідачу ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради за період з 24.09.2013 року по 17.12.2016 року 3 % річних на загальну суму 101, 48 грн.

Крім того, в звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію в лютому 2014 року та червні 2014 року позивачем нараховано відповідачу за лютий 2014 року, липень-вересень 2014 року інфляцію в сумі 40 грн.

Детальний розрахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 91-105).

Копії актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, рахунків на оплату за період з червня 2013 року по грудень 2016 року наявні в матеріалах справи (арк. 24-76).

Відповідно до п. 2.3.3 вищевказаних договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року споживач зобовязувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3.4 договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року споживач зобовязувався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 7 додатку № 10 до договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за яким здійснюється нарахування;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума боргу за спожиту електроенергію та перетікання реактивної електроенергії повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

В судовому засіданні 05.04.2017 року представник відповідача усно зазначила, що зауважень до розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем, не має, арифметично розрахунок проведено правильно. Проте, у відповідача відсутня вина у простроченні. Відтак, підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не має.

Судом встановлено, що розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 91, 92-105). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Враховуючи, що інфляційні нарахування та 3 % річних на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права, стягнення останніх не ставиться у залежність від наявності вини боржника. Отже, позов в частині стягнення з відповідача 101, 48 грн. 3 % річних та 40, 08 грн. - індексу інфляції підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 акціонерним товариством Миколаївобленерго (позивач, постачальник) та ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (відповідач, споживач) було укладено також наступні договори про постачання електричної енергії (арк. 173-185), а саме:

- договір про постачання електричної енергії № 44/2706 від 02.01.2013 року;

- договір про постачання електричної енергії № 44/2706 від 24.11.2014 року;

- договір про постачання електричної енергії № 44/2706 від 16.01.2015 року.

В звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків за спожиту електричну енергію в 2013-2016 роках позивачем ПАТ Миколаївобленерго нараховано відповідачу ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради за період з 25.06.2013 року по 17.12.2016 року пеню на загальну суму 754, 07 грн.

Детальний розрахунок розміру пені наявний в матеріалах справи (арк. 77-90).

Копії актів про використану електричну енергію, актів про прийняття-передавання товарної продукції, рахунків на оплату за період з червня 2013 року по грудень 2016 року наявні в матеріалах справи (арк. 24-76).

Відповідно до п. 2.3.3 вищевказаних договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року споживач зобовязувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3.4 договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року споживач зобовязувався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 7 додатку № 10 до договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за яким здійснюється нарахування;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума боргу за спожиту електроенергію та перетікання реактивної електроенергії повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Як вказано вище, позивачем ПАТ Миколаївобленерго нараховано відповідачу ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради 754, 07 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості електроенергії за період з 25.06.2013 року по 17.12.2016 року.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, по кожному окремому рахунку та відповідно до умов договорів. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 77-90).

Враховуючи вищевикладене, нарахування пені в сумі 754, 07 грн. є обґрунтованим та підставним.

Щодо заперечень відповідача відносно безпідставності нарахування пені, оскільки існують обставини, передбачені п. 4.3 договорів, то слід зазначити наступне.

Пунктом 4.3 договорів сторони погодили права та обов'язки сторін за умов виникнення форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 4.3, п. 4.3.1 договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. До обставин непереборної сили належать:

- виняткові погодні умови і стихійні лиха (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув грунту);

- непередбачені ситуації, викликані діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадські демонстрації, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

- умови регламентовані відповідними органами виконавчої влади, а також повязані з ліквідацією наслідків, повязаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями, що перешкоджають виконанню договірних зобовязань у цілому або частково.

Термін виконання зобовязань за цим договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що органи казначейства є тими регламентованими органами, які створюють спеціальні режими та умови, які впливають на виконання умов договору, є помилковим.

Інших доказів та доводів на спростування вимог щодо правомірності нарахування пені відповідачем суду не подано та не доведено.

Щодо застосування строку позовної давності у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 9.6 договорів № 44/2706 від 02.01.2013 року, № 44/2706 від 24.11.2014 року, № 44/2706 від 16.01.2015 року, № 44/2706 від 11.01.2016 року тривалість позовної давності по даному договору становить 5 (пять) років.

Отже, сторони, підписавши даний договір, домовились про збільшення строку позовної давності до 5 (пяти) років.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено.

Щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, то слід зазначити наступне.

В судовому засіданні 05.04.2017 року представник відповідача просив суд зменшити розмір пені. Представник позивача проти зменшення розміру пені заперечив в повному обсязі.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 %. При цьому, судом враховано, що відповідач ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради є неприбутковою установою (організацією) та фінансується з бюджету (арк. 144). Судом враховано відсутність негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяння шкоди, враховано, що терміни прострочки оплати були незначними (в основному від 1 до 6 днів). Крім того, ОСОБА_2 ЖКГ ММР здійснює оплати за зобов'язаннями по відповідним договорам за допомогою органів державної казначейської служби, які мають власні строки для проведення операцій. Враховуючи вищевикладене, збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 377, 04 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 377, 03 грн. слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 03365707) на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Миколаївобленерго, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 24789699); поштова адреса: вул. Погранична, 94, м. Миколаїв, 54055 (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260303011353 в ОПЕРВ ОУ Ощадбанку м. Миколаїв, МФО 326461, код 24789699):

- 3 832, 03 грн. (три тисячі вісімсот тридцять дві грн. 03 коп.) боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 03365707) на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Миколаївобленерго, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 24789699); поштова адреса: вул. Погранична, 94, м. Миколаїв, 54055 (на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ Приватбанк, МФО 326610, код 24789699):

- 377, 04 грн. (триста сімдесят сім грн. 04 коп.) пені;

- 40, 08 грн. (сорок грн. 08 коп.) інфляційних втрат;

- 101, 48 грн. (сто одна грн. 48 коп.) 3 % річних;

- 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 377, 03 грн. (триста сімдесят сім грн. 03 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 07.04.2017 року

Суддя Е.М.Олейняш