Рішення № 65855312, 27.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Музичко С.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до ОСОБА_2, третя особа: Фонд Гарантування вкладників фізичних осіб про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укргазпромполіс», публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Укргазпромполіс-Життя» про захист прав споживача.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року представник публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (надалі - ПАТ «Укргазпромбанк») звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначав, що 31 травня 2011 року між сторонами було укладено договір споживчого кредиту № 16-Ф-К/11, з доповненнями до нього, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 1 650 000 дол. США зі строком повернення до 28 травня 2015р., між тим, станом на 10 червня 2015 року відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, не повернув кредит і не сплатив відсотки за користування ним, внаслідок чого станом на вказану дату виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 1 631 834,81 дол. США.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся у суд з із зустрічним позовом до ПАТ «Укргазпромбанк» та просив: визнати недійсним пункт 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем та визнати припиненими повністю з 24 березня 2015 року всі зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Укргазпромбанк», що ґрунтуються на договорі споживчого кредиту № 16-Ф- К/11 від 31 травня 2011 року, укладеного між сторонами, внаслідок зарахування їх зустрічних однорідних вимог за ст. 601 ЦК України.

Зазначав, що п. 9.5 договору суперечить діючому законодавству, остільки на час укладання договору споживчого кредитування Закон України «Про третейські суди» містив заборону на укладання третейської угоди щодо такого роду договорів. Окрім цього, з підстав набуття ОСОБА_2 права вимоги до ПАТ «Укргазпромбанк» згідно договорів про уступку права вимоги, у відповідності до ст. 601 ЦК України, на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання позивача за зустрічним позовом є припиненими.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у задоволенні первісного позову публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (надалі - ПАТ «Укргазпромбанк») відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2задоволено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укргазпромбанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду і постановити по справі нове рішення, яким позов ПАТ «Укргазпромбанк» задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Колегія суддів, вислухавши представника ПАТ «Укргазпромбанк», який підтримав апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення районного суду зазначеним нормам процесуального права в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи в частині зарахування зустрічних вимог, районний суд виходив з того, що після 24 березня 2015 року дії відповідача за зустрічним позовом є безпідставними та неправомірними в частині продовження обліку та нарахування заборгованості позивача за зустрічним позовом за припиненим зобов'язанням, яке було виконано повністю 24 березня 2015 року в зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи,31 травня 2011 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 (а.с.3-6 т.1).

Відповідно до 1.1 зазначеного кредитного договору предметом цього договору є надання банком позичальнику грошових коштів (кредит) на споживчі цілі та зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 кредитного договору встановлено розмір кредиту в сумі 1 650 000 дол. США.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору строк повернення кредиту (строк кредитування) - до 31 травня 2013 року включно, зі сплатою 13,5 % річних.

Додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2011 року визначено відсоткову ставку у розмірі 12,0% з 01 січня 2012 року а додатковою угодою № 15 від 30 грудня 2015 року було подовжено строк дії договору до 28 травня 2015 року і встановлено відповідний графік погашення кредиту частинами, згідно якого останній платіж мав відбутися 28 травня 2015 року (а.с.3-26 т.1).

Пунктом 2.4. кредитного договору визначено, що процента ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі 13,5 відсотків річних.

З огляду на умову п. 2.7 кредитного договору, надання кредиту здійснюється повністю або частково шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника у банку та/або шляхом видачі через касу банку.

Виходячи із п. 3.1 кредитного договору, повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісій здійснюється готівкою або шляхом безготівкового переказу коштів на відповідні рахунки, що зазначені в розділі 2 цього договору.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору сплата процентів за кредитом має здійснюватися не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Відповідно до 5.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором поруки, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) згідно діючого законодавства та у випадках: порушення зобов'язань позичальника за цим Договором споживчого кредиту або за будь-якими іншими договорами, укладеними з Банком.

Згідно п. 6.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти, неустойку та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, у разі настання будь-якого з випадків, зазначених в п.5.2 цього Договору.

Встановлено, що 30 січня 2015 року між ОСОБА_6 та публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укргазпромполіс» (надалі - ПАТ «СК «Укргазпромполіс») було укладено Договір № 06/15 передачі (відступлення) прав вимоги на поточному рахунку (а.с.108-110 т.1).

Пунктом 1.1. договору № 06/15 було передбачено, що первісний кредитор передає (відступає) у власність новому кредитору визначені цим договором права вимоги у передбачених договором зобов'язаннях, а новий кредитор приймає їх у власність та набуває всіх відповідних прав кредитора у зобов'язаннях, за що сплачує первісному кредитору визначену цим договором ціну.

Пунктом 2.1 договору № 06/15 було визначено, що правами вимоги, які передаються (відступаються) первісним кредитором новому кредитору, є майнові права вимоги грошових коштів, які обліковуються на поточних рахунках первісного кредитора за такими зобов'язаннями: підстава - договір банківського рахунку від 03 червня 2013 року № 50, номер поточного рахунку НОМЕР_1, розмір права вимоги 1 380 000,00 грн., розмір відступленого права вимоги 1 380 000 грн.

19 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» було укладено Договір № 1/15 передачі (відступлення) прав вимоги на вкладних (депозитних) рахунках (а.с.188-190 т.1).

Відповідно до п. 1.1. договору № 1/15 первісний кредитор передає (відступає) у власність новому кредитору визначені цим договором права вимоги у визначених цим договором зобов'язаннях, а новий кредитор приймає їх у власність та набуває всіх відповідних прав кредитора у зобов'язаннях, за що сплачує первісному кредитору визначену цим договором ціну.

Пунктом 2.1 договору № 1/15 було визначено, що права вимоги, які передаються (відступаються) первісним кредитором новому кредитору, є майновими правами вимоги грошових коштів, які обліковуються на депозитних рахунках первісного кредитора за такими зобов'язаннями: підстава - Генеральна угода від 25 листопада 2009 року № C-UAH-123, Договір банківського вкладу C-UAH-123 «Короткостроковий» - 17 від 12 грудня 2014 року, номер вкладного (депозитного рахунку) НОМЕР_3, розмір (обсяг) права вимоги станом на день укладання цього Договору - 2 950 000 грн., розмір (обсяг) права вимоги, який передається (відступається) за цим Договором - 2 950 000 грн. зі строком повернення вкладу (депозиту) - 12 січня 2015 року (а.с.195-196 т.1).

Згідно Договору № 02/15 передачі (відступлення) прав вимоги на вкладних (депозитних) рахунках від 19 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укргазпромполіс-Життя» (надалі - ПАТ «СК «Укргазпромполіс-Життя»), до позивача за зустрічним позовом перейшли права кредитора на майнові права на грошові кошти на суму 4 300 000 грн., що обліковувались на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_2 (договір банківського вкладу С-UAH-106 «Короткостроковий-18» від 12 грудня 2014 року) (а.с.201-203 т.1).

Згідно укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Укргазпромполіс-Життя» договору № 04/15 передачі відступлення прав вимоги на вкладних (депозитних) рахунках від 19 січня 2015 року, до ОСОБА_2 на підставі вказаного договору перейшли права вимоги щодо майнових прав на грошові кошти на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_2 (договір банківського вкладу C-UAH-106 «Короткостроковий-20» від 24 грудня 2014 року) на суму 4 000 000 грн.(а.с.245-247 т.1).

Окрім цього, ОСОБА_2 набув майнових прав на підставі : договору № 03/15 передачі (відступлення) прав вимоги на поточному рахунку від 30 січня 2015 року, що укладений між позивачем та ПАТ «СК «Укргазпромполіс» (а.с.121-123 т.1), договору № 1/П передачі (відступлення) прав вимоги на поточних рахунках від 02 березня 2015 року, що укладеного між позивачем за зустрічним позовом та ОСОБА_5 (а.с.147-148 т.1); договору № 1/С передачі (відступлення) прав вимоги на поточних рахунках від 19 березня 2015 року, укладеного між позивачем за зустрічним позовом TOB «Українсько-середземноморські авіалінії» (а.с.156-157 т.1); договору № 01/19-01-15 передачі відступлення прав вимоги на поточних рахунках від 19 січня 2015 року, що укладений між позивачем за зустрічним позовом і ОСОБА_4 (а.с.168-170 т.1); договору № 02/19-01 -15 передачі (відступлення) прав вимоги на поточних рахунках від 19 січня 2015 року, укладеного між позивачем за зустрічним позовом і ОСОБА_3 (а.с.178-180 т.1),.

Згідно довідки № 618 від 17 березня 2015 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, станом на 17 березня 2015 року, становила 1 471 901,19 дол. США, з яких: 14 916,66 дол. США - прострочені відсотки за користування кредитними коштами у січні 2015 року; 13472,78 дол. США - прострочені відсотки за користування кредитними коштами у лютому 2015 року; 1 443 511,75 дол. США - заборгованість за кредитом (а.с.8 т.2).

Встановлено, що 24 березня 2015 року ОСОБА_2 листом повідомив банк про свій намір достроково погасити кредит і іншу заборгованість за кредитним договором шляхом зарахування однорідних вимог (а.с.10-12 т.2).

Між тим, ПАТ «Укргазпромбанк» листом від 26 березня 2015 року не визнав зазначене зарахування однорідних грошових вимог (а.с.13 т.2).

Районний суд, ухвалюючи рішення, на підтвердження факту настання строку виконання зобов'язання, визнав достатнім повідомлення ОСОБА_2, адресоване фінансовій установі у березні 2015 року, про намір достроково повернути кредит за рахунок зустрічних грошових вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що строк дії договору споживчого кредиту, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазпромбанк», станом на 24 березня 2015 року не настав.

Відповідно до умов договору з доповненнями до нього, кінцевим строком виконання зобов'язання відповідачу визначено 28 травня 2015 року.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, положення ст. 601 ЦК України, не передбачають проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у разі дострокового виконання зобов'язання.

У разі здійснення дострокового зарахування по вимогах, строк виконання по яких не настав, не допускається зарахування при наявності волевиявлення однієї із сторін правовідносин, остільки таке зарахування може бути проведено за згодою кожної із сторін згідно умов договору.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Не дослідив районний суд належним чином і зміст договору, який містить аналогічні положення, зокрема, згідно його п. 5.2, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, дострокового виконання зобов'язань за договором поруки, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) згідно діючого законодавства та у випадках : порушення зобов'язань позичальника за цим договором споживчого кредиту або за будь-яким іншим договором, укладеним з банком.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти, неустойку та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, у разі настання будь-якого з випадків, зазначених у п. 5.2 цього договору.

Отже, як п. п. 5.2, 6.3 договору, так і ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають право, а не обов'язок банку, у разі порушення боржником його умов, вимагати дострокового повернення кредиту.

Суд не врахував, що невиконання умов договору та передбачена договором можливість дострокового стягнення кредиту, не є безумовною підставою до зміни строку виконання основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором.

За таких обставин, районний суд дійшов необґрунтованого висновку про настання у березні 2015 року у ОСОБА_2 строку виконання кредитного зобов'язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник, має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, відповідно до положень згаданих норм права, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначені висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в справі №6-979цс15 від 23 вересня 2015 року та є обов'язковими до врахування судом.

Матеріалами справи доведено, що лише 19 березня 2015 року, тобто за сплином значного терміну часу після укладення договорів про відступлення права вимоги, було направлено банку інформацію про їх укладання, проте, як свідчать матеріали справи і не спростовано боржником, документи, які б підтверджували дійсність та правомірність переходу прав грошових вимог від первісних кредиторів до нового кредитора, банку надано не було.

Встановлено, що 24 березня 2015 року ПАТ «Укргазпромбанк» на користь первісних кредиторів - ПАТ СК «Укргазпромполіс» та ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя» після сплину дії договорів банківських вкладів № С-UAН-123 «Короткостроковий 14» від 22 серпня 2014 року, №С-UAН-106 «Короткостроковий»-19 від 24 грудня 2014 року, №С UAН-106 «Короткостроковий»20 від 24 грудня 2014 року виконав зобов'язання шляхом перерахування коштів, розміщених на депозитних рахунках, на загальну суму 9 350 000 грн. на поточні рахунки вкладників.

Суд визнав такі дії банку неправомірними, посилаючись на здійснення виконання договорів на користь неналежних кредиторів.

Проте районний суд не врахував п. 3.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, яким передбачено, що грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичним особам з поточних рахунків і повертаються банкам в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Аналогічне передбачено й п. 3.8-3.10 генеральних угод № С -UAН-101 від 06 квітня 2009 року № С -UAН-123 від 25 листопада 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначене свідчить про законність дій банку після сплину дії договорів банківського вкладу щодо перерахування грошових коштів, на загальну суму 9 350 000 грн. на користь первинних кредиторів ПАТ СК «Укргазпромполіс» та ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя».

Разом з тим, районний суд, не врахувавши викладені обставини, правову позицію Верховного Суду України в справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, у відповідності до якої таке виконання було належним, визнаючи припиненими зобов'язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, припустився подвійного стягнення з банку грошових коштів, на суму 9350 000 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або договором.

Між тим, у справі відсутні докази звернення ПАТ СК «Укргазпромполіс» та ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ «Середземноморські авіалінії» станом на 19 березня 2015 року з розрахунковими документами, оформленими відповідно до законодавства, згідно укладених ними договорів банківських вкладів та договорів банківських рахунків, що виключає визнання їх кредиторами банку.

Отже, грошове зобов'язання банку перед клієнтом (власником рахунка) може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму, а тому лише укладення договорів відступлення права між ОСОБА_2 та третіми особами не призвело до обов'язку банку перед відповідачем на суму коштів, розміщених на рахунках.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України і в справі № 6- 174гс16 від 06 квітня 2016 року, яка залишилася поза увагою суду.

Враховуючи відсутність на дату укладення договорів відступлення права вимоги документально підтверджених грошових зобов'язань за договорами банківських вкладів/рахунків, відсутність направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1068 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ПАТ СК «Укргазпромполіс» та ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ «Середземноморські авіалінії» не були кредиторами банку, а тому ОСОБА_2 у зобов'язаннях, передбачених договорами банківських вкладів/рахунків, не міг отримати грошові майнові вимоги до банку.

Зазначені обставини виключать можливість припинення зобов'язань в результаті заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності до положень ч. 1 ст. 601 ЦК України та визнання зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Укргазпромбанк» за договором споживчого кредиту та зобов'язання банку за договорами банківських вкладів/рахунків зустрічними, що не враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення.

Встановлено, що ПАТ СК «Укргазпромполіс» та ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ТОВ «Середземноморські авіалінії» є ідентифікованими клієнтами банку, як то передбачено Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до приписів згаданої Інструкції, банки відкривають своїм клієнтам за договорами банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості заміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року в справі № 3-174 гс/16.

Враховуючи зазначене, відповідачем та ПАТ СК «Укргазпромполіс» та ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя», ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ТОВ «Середземноморські авіалінії» не дотримано вимог, які б давали банку правові підстави до відкриття рахунків на ім'я ОСОБА_2 згідно укладених ними договорів банківського вкладу/рахунку.

Окрім цього, розглядаючи спір, районний суд не врахував наступне.

Відповідно до постанови НБУ № 42/БТ від 22 січня 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», ПАТ «Укргазпромбанк» віднесено до категорії проблемних на 180 днів, встановлено обмеження в діяльності банку, зокрема: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ «Укргазпромбанк» приймати тільки в грошовій формі, не допускати проведення активних операцій з інсайдерами, акціонерами банку та пов'язаними особами.

Отже, вимогами постанови НБУ надано право банку проводитися фінансові операції лише в готівковій формі, в той час як судом, всупереч рішенню НБУ, визнано правомірним зарахування зустрічних вимог у безготівковій формі відповідно до повідомлень ОСОБА_2 від 19 березня 2015 року, чим виключено надходження грошових коштів на рахунки банку в готівковій формі.

Відповідно до долученого до матеріалів справи рішення наглядової ради ПАТ «Укргазпромбанк», затвердженого протоколом № 7 від 22 січня 2015 року, відповідно до критеріїв, встановлених Інструкцією НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» станом на 23 січня 2015року, до переліку осіб, яких визнано інсайдерами -пов'язаними особами ПАТ «Укргазпромбанк», включено : ПАТ СК «Укргазпромполіс», ПАТ СК «Укргазпромполіс-Життя», ОСОБА_4, ОСОБА_3, а тому вказаним особам заборонено проведення активних операцій з грошовими коштами (а.с.108-110 т.2).

Між тим, районний суд, не дослідивши зміст наявної у справі постанови НБУ та всупереч її положень, провів зарахування коштів, що знаходилися на відкритих на їх ім'я договорах депозитних вкладів/рахунків.

Встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 квітня 2015 року № 70, в ПАТ «Укргазпромбанк» розпочато з 08 квітня 2015 року процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а.с.36 т.1).

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 13 червня 2016 року у справі за № 6-1123 цс16, проте судом першої інстанції не враховано під час вирішення спору.

Встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року № 602 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 14 вересня 2015 року № 168, «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укргазпромбанк».

Пунктом 8 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлено, що Фонд не відшкодовує, зокрема кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 3 статі 46 даного Закону вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Стаття 52 Закону визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі №6-2047цс16 від 21 грудня 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою до застосування судами, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог третьої особи має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку статті 52 Закону, не допускається.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення районного суду в частині вимог про стягнення кредитної заборгованості та визнання припиненим з 24 березня 2015 року зобов'язання ОСОБА_2 за договором споживчого кредиту, як постановленого на неповно з'ясованих обставинах справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права й ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання припиненим зобов'язання й часткове задоволення вимог про стягнення кредитної заборгованості, враховуючи таке.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно умов додаткової угоди № 15 від 30 грудня 2014 року до договору споживчого кредиту ОСОБА_2 зобов'язався внести наступні платежі: в строк до 10 січня 2015 року - 193500 дол. США, до 05 лютого 2015 року й у подальшому до 05 березня 2015 року, 05 квітня 2015 року та до 10 травня 2015 року по 10 000 дол. США щомісячно й до 28 травня 2015 року - 850 000 дол. США (а.с.26 т.1).

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Укргазпромбанк» свої зобов'язання у відповідності до договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 виконав, між тим, ОСОБА_2 в порушення умов договору кредит не повернув і не сплатив відсотки за користування ним, внаслідок чого виникла заборгованість.

В матеріалах справи містяться розрахунки заборгованості, відповідно до яких станом на 11 червня 2015 року сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитом складає : заборгованість по тілу кредиту, в сумі 1443511, 75 дол. США, 72657, 14 дол. США - заборгованість по відсоткам, а також пеню, в сумі 107959,97 дол. США, за порушення строків погашення тіла кредиту та 7707,95 дол. США пені за порушення строків погашення відсотків (а.с.28-30 т.1).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав до стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазпромбанк» кредитної заборгованості.

Відображені у розрахунках дані відповідають обставинам справи та умовам договору з додатковими угодами до нього, між тим, вимоги про стягнення пені у доларовому еквіваленті суперечать чинному законодавству.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Отже, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Така правова позиція міститься й в постанові Верховного Суду України в справі № 3-29гс15, що залишилося поза увагою суду та врахуванні під час винесення рішення по справі.

Відповідно до п. 8.1 договору споживчого кредиту, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в національній валюті України на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Разом з тим, згідно змісту долучених до справи розрахунків, в порушення умов договору, нарахування пені позивачем проведено у іноземній валюті, в сумі 107 959, 7 дол. США, по тілу кредиту та 7 707,95 дол. США по сплаті відсотків, до того ж, безпідставно за січень та лютий 2015 року проведено нарахування відповідно до ставки пені, яка була встановлена НБУ протягом строку дії договору (а.с.29,30 т.1).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне провести нарахування пені в наступному порядку.

Так, ставка пені, відображена в розрахунках, відповідає визначеній у вказаний період подвійній обліковій ставці НБУ (а.с.29, 30 т.1).

Враховуючи викладене, а також кількість днів порушення зобов'язання, період дії подвійної ставки НБУ по 05 лютого 2015 року - 28 %; по 03 березня 2015 року - 39% та по 28 травня 2015 року - 60 %, а також курс національної валюти, встановлений НБУ до долара США, станом на 05 лютого 2015 року - 17, 99 грн., 03 березня 2015 року - 24,82 грн., 16 квітня 2015 року -21,78 грн., 06 травня 2015 року - 21,13 грн., 12 травня 2015 року - 20,58 грн., 29 травня 2015 року - 21,04 грн. та 10 червня 2015 року - 21,16 грн., розрахунок заборгованості по пені по тілу кредиту за період 12 січня по 05 лютого 2015 року складає 3711,18 дол. США, що становить 66764 грн. 13 коп.; за період з 06 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року - 2778,08 дол. США, що складає 68969 грн. 81 коп.; за період з 04 березня 2015 року по 28 травня 2015 року -27362,93 дол. США., що складає 575716 грн.; за період з 29 травня 2015 року по 10 червня 2015 року 16767,12 дол. США, що становить 354792,26 грн., а всього 1066342 грн.20 коп.

Розрахунок пені по відсотках становить з 06 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року 414,40 дол. США, що становить 10285 грн. 41 коп.; з 04 березня 2015 року по 06 квітня 2015 року - 642,26 дол. США, що становить 13988 грн. 42 коп.; з 07 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року -711,08, що складає 15025 грн. 12 коп. та з 07 травня 2015 року по 31 травня 2015 року 593,22 дол. США, що становить 12505 грн. 07 коп. та з 01 червня 2015 року по 10 червня 2015 року - 245, 20 дол. США, що становить 5188 грн. 43 коп. , а всього 56992 грн. 45 коп.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості й стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Украгазпромбанк» кредитну заборгованість, яка складається з 1443511, 75 дол. США - заборгованості по тілу кредиту, 72657, 14 дол. США - заборгованості по відсоткам, а також пеню, в сумі 1 066 342 грн. 20 коп., за порушення строків погашення кредиту та 56 992 грн. 45 коп. пені за порушення строків погашення відсотків.

Разом з тим, рішення районного суду в частині вимог про визнання недійсним пункту 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року узгоджується з вимогами матеріального права, остільки на час укладання договору споживчого кредиту Закон України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди», з наступними змінами та доповненнями, містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині зустрічних вимог про визнання недійсним пункту 9.5 договору споживчого кредиту № 16-Ф-К/11 від 31 травня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року в частині вирішення вимог первісного позову про стягнення заборгованості й зустрічних вимог в частині зарахування зустрічних однорідних вимог скасувати.

Ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» заборгованість по тілу кредиту, в сумі 1443511, 75 дол. США, 72657, 14 дол. США - заборгованість по відсоткам, а також пеню, в сумі 1066342 грн. 20 коп., за порушення строків погашення кредиту та 56 992 грн. 45 коп. пені за порушення строків погашення процентів.

В задоволенні зустрічних вимог в частині визнання припиненими повністю з 24 березня 2015 року всіх зобов'язань ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк», що ґрунтуються на договорі споживчого кредиту № 16-Ф- К/11 від 31 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 Родрігом Еліасом та публічним акціонерним товариством «Укргазпромбанк», внаслідок зарахування їх зустрічних однорідних вимог - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 755/12205/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2202/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.