Рішення № 65849283, 05.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2767/16-ц Головуючий у І інстанції Висоцька Г. В.Провадження № 22-ц/780/1744/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 05.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

у жовтні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Обухівського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 13 жовтня 2015 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі 47687,08 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач повинен надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідач вказаних умов договору не виконав, у зв'язку із чим станом на 19 вересня 2016 року борг позивачу складав 78 217,13грн.

Позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 78 217,13 грн. за кредитним договором № б/н від 13.10.2015 року, яка складається з наступного: - 47687,10 грн. заборгованість за кредитом; - 8178,33 заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 17066,32 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 5285,38 грн. штраф, а також судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 61150,81 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з наступного: - 47687, 10 грн. заборгованості за кредитом, - 8178,33 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, - 5285, 38 грн. - штрафу, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1378, 00 грн., а всього - 62528, 81 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вищезазначене рішення є незаконним та необґрунтованим таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції не встановив чи отримував відповідач платіжну кредитну картку та який номер її, адже це істотна умова визначена п.2.3 Генеральної угоди. Посилання позивача на анкету заяву від 23.03.2010 року є неналежним, адже кредитну картку ОСОБА_2 мав би отримати після укладення Генеральної угоди 13 жовтня 2015 року.

Також, апелянт зазначає, що позивач не надав відповідачу платіжну картку, що суперечить істотним умовам Генеральної угоди від 13.10.2015 року. Крім того, як стверджує апелянт, та з банківської виписки вбачається, що сума коштів на рахунку є сталою, коштами не користувався, а відсотки за користування цими коштами і штраф нараховувався.

Апелянт, зазначив, що строк дії Генеральної угоди до 31.10.2018 року, тому право відповідача, а не обовязок, використати кредитні кошти в період з 13.10.2015 року до 31.10.2018 року.

Також, вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що при частковому задоволенні позову суд стягнув з апелянта повну суму судового збору.

Просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2015 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі 47687,10 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також він був ознайомлений та згоденз умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йомудля ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.7).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2015 року та виписки з банку вбачається, що у відповідача станом на 19 вересня 2016року виник перед банком борг на загальну суму 78 217,13 грн., з яких борг за кредитом 47687,10грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 8178,33 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 17066,32 грн., штраф за п.п.2.2. генеральної угоди 5285,38 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що було встановлено факт наявності у відповідача відповідальності перед ПАТ «КБ "Приватбанк» за невиконане зобов'язання по Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 13 жовтня 2015 року.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до укладеної між сторонами Генеральної угоди від 13.10.2015 року сторони по справі домовилися про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 07.11.2012 року. (а.с.7).

Згідно п.2.1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт банк надає позичальнику терміновий кредит у розмірі 47687,1 грн. терміном на 36 місяців з 13 жовтня 2015 року до 13 жовтня 2018 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованостіза кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п.2.2. Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт при порушенні позичальником строків погашення заборгованості більш ніж на 31 день по зобов'язанням термін яких не настав, сторони погодили, що термін повернення кредиту враховується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5285,38 грн.

Відповідно до п.2.3 Генеральної угоди для надання послуг банк видає позичальнику платіжну карточку відповідно до умов п.2.1 Генеральної угоди.

Позивачем, на порушення вимог ст.60 ЦПК України, не надано доказі про те, що відповідач отримав відповідну платіжну карточку. Судом першої інстанції не було встановлено, чи отримав відповідач платіжну кредитну картку та який їй було присвоєно номер, що є порушенням умови п.2.3 Генеральної угоди.

Посилання позивачів на анкету заяву за 23.03.2010 року є неналежним доказом, оскільки кредитну картку відповідач повинен був отримати після укладення Генеральної угоди 13 жовтня 2015 року. Подана вище зазначена анкета заява свідчить про те, що відповідач отримував у позивача кредитну картку 23.03.2010 року, що не має ніякого відношення до укладеної між сторонами Генеральної угоди від 13.10.2015 року.

Відповідно до п.2.1 Генеральної угоди позивач надав відповідачу кредит в сумі 47687,1грн.

Пунктом 2.1. Генеральної угоди від 13 жовтня 2015 року встановлено проценти за користування кредитом в розмірі 1,5% за місяць, що обліковується на суму залишку заборгованості за кредитом.

Таким чином, з матеріалів справи, вбачається, що між сторонами було погоджено істотна умова, що відсотки нараховуються за умови користування кредитом та отримання платіжної картки.

Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами.

Згідно вимог ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Із банківської виписки, яка знаходиться в матеріалах справи вбачається, що банком обліковуються кошти в розмірі 47687,10 грн. на рахунку банку. Сума коштів на рахунку є сталою, коштами відповідач не користувався. Проте позивачем нараховуються відсотки за користування цими коштами і штрафи (а.с.52).

Також, з вищезазначеної виписки вбачається, що жодних кредитних коштів відповідачем не було використано.

Відповідно до ч.2ст. 549 ЦК Україништрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання.

Пунктом 2.5. Генеральної угоди було визначено, що кредит, проценти, тощо повертаються відповідно до умов самої Генеральної угоди та Умов та правил надання банківських послуг, встановленим банком.

Пунктом 2.11 Генеральної угоди та п.п.1.1.3.1.6, 2.1.1.12.9 Умов та правил передбачене договірне списання коштів з будь-яких рахунків відповідача, без його згоди про таке. Вищезазначене означає, що за умови невиконання ним своїх зобовязань, банк в будь-який момент міг списувати з рахунку відповідача необхідні до сплати кошти проценти за користування (в даному випадку це не користування) кредитом. Позивач даного не зробив, а навпаки нарахував відповідачеві проценти та штрафні санкції чим штучно збільшив відповідальність відповідача та суму заборгованості.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що відповідач тримав у позивача кредитну картку, користувався наданими йому, відповідно до п.2.1 Генеральної угоди, кредитними коштами, допустив порушення умов укладеної між сторонами Генеральної угоди від 13.10.2015 року.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, необхідно стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1515,80 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1515,80 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді