Рішення № 65849271, 05.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/900/16-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко О. В.Провадження № 22-ц/780/1275/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 05.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНО» на заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Страхової компанії ПРАТ СК «ПЕРША», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНО», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановила:

у серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Володарського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 06 вересня 2015 року близько 09 години 30 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив дорожньо-транспортну пригоду в с. Гайворон, Володарського району Київської області.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено житловий будинок, який розташований по вул. Шкільна, 8, в с. Гайворон, Володарського району Київської області.

Просив стягнути з ПРАТ СК «Перша» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 21742, 00 грн., стягнути з ТОВ «ГНО» на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 74874, 00 грн., стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50000, 00 грн. та стягнути з ТОВ «ГНО» та ОСОБА_3 солідарно витрати на проведення експертизи в сумі 3000 грн., 10000, 00 грн. витрати на правову допомогу та 2344 грн. судового збору.

Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ГНО" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 74874,00 грн., 15000, 00 грн. моральної шкоди та 2344, 00 грн. сплаченого судового збору, всього разом 92218, 00 грн.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ГНО» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вищезазначене рішення є незаконним та необґрунтованим таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що психологічна експертиза по даній справі не проводилася, позивачем не надано розрахунків з яких було б зрозуміло за якою методикою визначалася моральна шкода від яких факторів залежить умовність встановлення розміру шкоди, наскільки дана умовність є значною та як від цього може бути зменшений чи збільшений розмір шкоди.

Крім того, апелянт вважає, що посилання позивача на моральну шкоду в розмірі 50000 грн. є не те, що інше як припущення можливого розміру шкоди заподіяної позивачу, а тому не міг бути взятий до уваги судом першої інстанції як належний та допустимий доказ в підтвердження розміру компенсації заподіяну моральну шкоду.

Також, в оскаржуваному заочному рішенні не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 15000 грн.

Апелянт, зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що Житомирським відділенням ПРАТ СК «ПЕРША» було частково компенсовано матеріальну шкоду, що була спричинена внаслідок ДТП майну позивача, а саме: платіжне доручення № 25339 від 28 січня 2016 року 28267,50 грн., - платіжне доручення № 35643 від 16 вересня 2016 року 21122,50 грн.

Разом за двома платіжними дорученнями позивачу було відшкодовано 29290,00 грн., що не найшло свого відображення в оскаржуваному заочному рішенні. Остаточна заборгованість за спричинену матеріальну шкоду складає 31954,00 грн.

Просило заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 26 серпня 2016 року змінити в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06 вересня 2015 року близько 09 години 30 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив дорожньо-транспортну пригоду в с. Гайворон, Володарського району Київської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено житловий будинок, який розташований по вул. Шкільна, 8, в с. Гайворон, Володарського району Київської області.

Відповідно до постанови Володарського районного суду Київської області № 3/364/397/15 від 16.11.2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, у здійсненні дорожньо-транспортної пригоди в с. Гайворон по вул. Шкільній, Володарського району Київської області, внаслідок якої житловий будинок № 8 по вул. Шкільній, в с. Гайворон, Володарського району Київської області отримав пошкодження (а.с.9).

Згідно висновку експерта за результатами судової будівельно - технічної експертизи № SE/01/1510-02 від 28.09.2015 року, вартість ремонтно-будівельних робіт з відновлення житлового будинку № 8 по вул. Шкільна, в с. Гайворон, Володарського району Київської області, повязаних з пошкодженням автомобілем, складає 81444грн. (а.с.11-22).

Позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку №8 по вул. Шкільна, в с. Гайворон, Володарського району Київської області, що стверджено договором купівлі-продажу (а.с.40-41).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що заявлена сума у розмірі 50 000 грн. є завищеною та позивачем не зазначено з яких розрахунків він виходив при визначенні моральної шкоди. Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив із того, що позивач пережив багато незручностей.

Окрім цього, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення на його користь витрат за проведення експертизи в сумі 3 000 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу судом першої інстанції відмовлено, оскільки позивачем не надано жодних доказів чи розрахунків на підтвердження зазначених позовних вимог.

З висновками суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., а також відмови у стягненні витрат за проведення експертизи та витрат на правову допомогу, погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

У ст.23 ЦК України, зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Згідно вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно вимог ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

У ч.2 ст.1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, ч.2 ст.1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст.1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме винний водій.

Аналіз положень ст.ст.1166,1167,1187,1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними субєктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст.1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст.1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187,1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості субєктного складу відповідальних осіб (коли обовязок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Стаття 1187 ЦК України встановлює особливого субєкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України таким субєктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким субєктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч.1 ст.1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обовязок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «ГНО» на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 74 874 грн., оскільки такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно полісу №АС/9144723 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Мерседес-Бенц» державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована в ПРАТ СК «ПЕРША» (а.с.37).

28 січня 2016 року на картковий рахунок ОСОБА_2 ПРАТ СК «ПЕРША» зараховано суму страхового відшкодування у розмірі 28 225 грн. 66 коп. (а.с.39).

Крім цього, 16 вересня 2016 року ОСОБА_2 виплачено ПРАТ СК «ПЕРША» страхове відшкодування у розмірі 21 016 грн. 89 коп. (а.с.65).

Таким чином, загальна сума, яка була відшкодована позивачу становить 49242 грн. 55 коп. (28 225,66 + 21 016,89).

З урахуванням наведеного, для відновлення будинку позивача до того стану, в якому він перебував до пошкодження, з відповідача слід стягнути недовиплачену страховою компанією суму у розмірі 32 201 грн. 45 коп. (81 444 49 242,55).

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

У звязку з вищевикладеним, заочне рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди зазначивши, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНО» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 32201,45 гривень на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

В решті заочного рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і підстав для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНО» задовольнити частково.

Змінити заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди зазначивши, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНО» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 32201,45 гривень на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

В решті рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2016 року, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді