Ухвала суду № 65843478, 06.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1960/17 Справа № 202/7591/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року по справі за позовом Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_4, третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради про визнання договору укладеним, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за позовом Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_4, третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради про визнання договору укладеним (а.с. 54).

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на незаконність ухвали, ставить питання про її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с. 57-60).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу - скасувати наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції зазначив, що з наданого позивачем позову вбачається вимога щодо укладення адміністративного договору, що відноситься до адміністративної юрисдикції та не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пунктах 2, 3 постанови від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст.. 15 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17), Господарським процесуальним кодексом України (ст. 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п.21 і 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01 березня 2013 р., визначено, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст..15 ЦПК.

Ураховуючи положення ст..1 ЦПК та ст.. 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

За правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі статтею 3 КАС адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб'єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Як вбачаєтеся з позовної заяви Дніпровська міська ради звернулась з позовом до фізичної особи ОСОБА_4 про визнання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська укладеним. Зазначені вимоги не випливають з владних управлінських функцій. Також даний спір не віднесено до юрисдикції господарського суду, так як сторони по справі є юридична та фізична особи. Предметом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту містить послугу лише приватної особи, яка не пов'язана з виконанням публічного завдання та не потребує у предметному зв'язку з послугою суб'єкта владних повноважень, оскільки остання не надається.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд помилково прийшов до висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права вона підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ст. 311 ЦПК України з направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 рудня 2016 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: