Ухвала суду № 65842786, 12.10.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3835/16-ц

Провадження № 2-з/0203/144/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.

при секретарі Заярній А.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову, заяву ОСОБА_4, діючої як представник відповідача про скасування заходів забезпечення позову

встановив:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заходиться цивільна справа №203/3835/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року було забезпечено позовні вимоги шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам. які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого обтяження та інше) щодо нерухомого майна квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрованій за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

У звязку з уточненням позовних вимог та предявлення додаткових позовних вимог про визнання недійсними договорів позики від 15 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстром №1370, та від 26 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстром №201, з додатковими угодами до них, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, аналогічні визначеним в ухвалі від 19 серпня 2016 року, щодо нерухомого майна: житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 2352 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Новоолександрівка, вул.Паркова, буд.106, який належить позивачці. Заява мотивована тим, що зобовязання за договором, при визнання недійсним якого заявлені позовні вимоги, забезпечені іпотекою. Відповідачем вживаються дії щодо позасудового звернення стягнення на це майно. У разі перереєстрації та/або відчуження квартири, виконання рішення за позовом про визнання недійсним договору може стати неможливим або утрудненим.

Натомість від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, визначених ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року. Заява мотивована тим, що предметом позову є визнання недійсним договору позики, а не договору іпотеки, вжиття заходів забезпечення позову перешкоджає відповідачу у здійсненні його прав звернути стягнення на відповідне майно позивачки для забезпечення виконання своїх зобовязань, спір стосується лише одного договору позики, натомість заборонено перереєстрацію майна за договором іпотеки, що забезпечує виконання зобовязань за трьома договорами позики.

В судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав, проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову заперечував, вказував, що метою позову про визнання договорів позики недійсними є недопущення порушення прав позивачки у тому числі й як власника майна, іпотека носить похідний характер від договору позики, тому у разі визнання недійсними договорів позики зобовязання за іпотекою автоматично припинять чинність, натомість у разі невжиття заходів забезпечення позову на належне позивачці нерухоме майно буде звернуто стягнення за спірними договорами, воно буде відчужене, що утруднить виконання судового рішення про недійсність основного зобовязання договорів позики, та порушить права позивачки.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечували, наполягали на задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, вказуючи, що борг за договором позики на цей час переведений і боржником є третя особа, тому спірні договори не порушують права позивачки, заходи забезпечення позову обмежують права відповідача, звертали увагу, що у разі визнання недійсними договорів позики суд може застосувати реституцію і стягнути відповідні кошти, що не стосується майна, переданого в іпотеку.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку учасників справи суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Положеннями п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас, згідно ч. 2 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Згідно ч.5 цієї статті питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 серпня 2016 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі. Подана позивачкою заява відповідає вимогам ЦПК України, за її подання сплачено судовій збір в розмірі, визначеному законом.

Предметом позову є визнання недійсним договорів позики між позивачкою та відповідачем, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 19 вересня 2014 року, за реєстром №786, від 15 жовтня 2012 року, за реєстром №1370 та від 26 березня 2015 року, за реєстром №201, з додатковими угодами до них. До заяви про забезпечення позовних вимог додано копії іпотечних договорів між позивачкою та відповідачем, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, від 12 березня 2013 року за реєстром №346 з додатковою угодою до нього та від 19 листопада 2015 року за реєстром №736. З вказаних іпотечних договорів вбачається, що ними забезпечується виконання зобовязань позивачки за спірними договорами. При цьому для забезпечення виконання зобовязань в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 та будинок з допоміжними спорудами, а також земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Новоолександрівка, вул.Паркова, буд.106. Згідно розділу 5 обох Іпотечних договорів передбачений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, у тому числі в позасудовому порядку шляхом реєстрації прав власності на це майно за відповідачем.

Оцінюючи співмірність заходів забезпечення позову з позовним вимогами суд виходить з того, що за своєю суттю задоволення вимог про визнання договору недійсним має на меті збереження правового стану, що існував до укладання спірного договору. В той час, недійсність основного зобовязання має наслідком недійсність заходів щодо його забезпечення згідно ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач має можливість звернути стягнення на належне позивачці нерухоме майно, зареєструвати право власності на це майно за собою і здійснити його подальше відчуження, це можу утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки таке рішення суду фактично не надаватиме захисту порушеним правам. У звязку з цим необхідно вжити заходи забезпечення позову, які унеможливлять такі дії.

Зважаючи на приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способом забезпечення позовних вимог є заборона субєктам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії відносно нерухомого майна будинку з допоміжними спорудами та земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Новоолександрівка, вул.Паркова, буд.106, вчиняти такі дії.

Оцінюючи заперечення представників відповідача проти забезпечення позову та наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Твердження представників відповідача, що договір позики не стосується прав позивачки, оскільки борг за цим договором переведений на іншу особу, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в забезпечення виконання зобовязання за договорами позики передане нерухоме майно, належне саме позивачці, посилання на те, що позивачкою не ставиться питання про недійсність договорів іпотеки не мають правового значення, оскільки позивачка заперечує відсутність своїх зобовязань перед відповідачем не через порушення порядку укладання договору іпотеки, а недійсністю основного зобовязання за договором позики, при цьому зобовязання за договором іпотеки мають похідний характер від нього.

Не можуть бути взяті до уваги і посилання на те, що договорами іпотеки забезпечується виконання зобовязань за декількома договорами, оскільки після уточнення позовних вимог, позивачка просить визнати недійсними всі договори позики, на які посилаються в договорах іпотеки.

Оцінюючи інтереси обох сторін у звязку із вжиттям заходів забезпечення позову суд виходить з того, що вжиття заходів забезпечення позову не позбавляє відповідача права стягувати заборгованість з основного боржника за зобовязанням, не обмежує його в праві заявити вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише обмежує в перереєстрації прав на це майно. При цьому у разі відмові в позові зобовязання відповідача залишатимуться забезпеченими нерухомим майном, а за час розгляду справи відповідач має право на одержання визначених в договорах позики процентів за прострочення виконання основного зобовязання, при цьому стягнення цих процентів також забезпечується іпотекою.

Натомість у разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідач має можливість звернути стягнення на майно позивачки, зареєструвати право власності за собою та здійснити його відчуження, що може позбавити сенсу рішення про недійсність договорів і, як наслідок, не чинність іпотечних договорів, а також суттєво ускладнити здійснення реституції.

Суд також враховує, що з метою захисту своїх інтересів відповідач оскаржив заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року, в апеляційному порядку.

З наведених мотивів заява про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.151 154, ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позовних вимог у цивільній справі № 203/3835/16-ц задовольнити.

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам. які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого обтяження та інше) щодо нерухомого майна будинку з допоміжними спорудам, а також земельної ділянки площею 2352 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Новоолександрівка, вул.Паркова, буд.106, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), зареєстрованій за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк предявлення ухвали до виконання до 12 жовтня 2017 року

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, визначених ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19серпня 2016 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти дні з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.В. Єдаменко