Рішення № 65838814, 28.03.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/77/2017

331/4900/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» до ОСОБА_3 Грачєвича, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ОТП банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 Грачєвича, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 23 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Грачєвичем був укладений кредитний договір № ML -204/045/2008 про надання кредиту в сумі 29750,00 доларів США зі сплатою 3,39% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів), на строк до 23 січня 2028 року.

23.01.2018 року, згідно з кредитною заявкою Позивач здійснив видачу кредитних коштів в сумі 29750 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок ОСОБА_3

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит в розмірі, що визначений в Частині № 1 цього Договору (29750,00 доларів США), а Позичальник приймає Кредит, зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму, отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно з пунктом 3 Частини № 1 Кредитного договору проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі Плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку 4,49% річних та та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів).

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору повернення відповідної частини Кредит» здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточні рахунок. Відповідно до п. 1.5.1.1. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк, передбачений в Графіку Платежів. Датою остаточного повернення Кредиту є 23.01.2028 рік.

Проте, всупереч зазначеним умовам договору ОСОБА_3 не належним чином виконував свої зобовязання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року станом на 26 травня 2016 року становить 793052 гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом.

В забезпечення зобовязань ОСОБА_3 по кредитному договору № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SRМL-204/045/2008 від 23 січня 2008 року, відповідно до якого останній зобовязався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_3, так і до ОСОБА_4, чи до всіх одночасно.

Також, в забезпечення зобовязань ОСОБА_3 по кредитному договору № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SRМL-204/045/2008/1 від 23 січня 2008 року, відповідно до якого остання зобовязалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_3, так і до ОСОБА_5, чи до всіх одночасно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 623, 624, 625 ЦК України, просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором заборгованість за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, станом на 27 травня 2016 року, на загальну суму 793052 гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11895 гривень 78 копійок.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд: стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором заборгованість за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, станом на 27 травня 2016 року, на загальну суму 793052 гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором заборгованість за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, станом на 27 травня 2016 року, на загальну суму 793052 гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 11895 гривень 78 копійок, по 39565,26 грн. з кожного. (т. 1, а.с. 162-164)

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги банківської установи підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на те, що в даному випадку строки позовної давності не пропущені. Відповідно дост. 1050 ЦК Українибанк протягом всього часу дії кредитного договору має право заявити вимогу про дострокове повернення частини кредиту з нарахованими процентами, та стягнути несплачені до моменту звернення до суду із позовом щомісячні платежі. 23 січня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ML -204/045/2008 про надання кредиту в сумі 29750,00 доларів США зі сплатою 3,39% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів), на строк до 23 січня 2028 року. Враховуючи, що строк кредиту змінено не було, вважає, що посилання представника відповідачів на застосування судом строку позовної давності у відповідності до вимог ст.ст. 256, 261 ЦК України є неспроможними. Також зазначила, що заперечення представника відповідача в іншій частині також є неспроможними, оскільки спростовані наданими суду банківськими документами та належним чином завіреними установчими документами ПАТ «ОТП Банк».

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала, просила суд застосувати строки позовної давності. В обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст.ст. 256, 261 ЦК України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07 липня 2016 року. Також зазначила, що банківською установою до матеріалів справи надано Статут, який не містить у Заголовку посилання на права та обовязки, які до нього перейшли від ЗАТ «ОТП Банк», який в свою чергу був правонаступником Акціонерного комерційного банку «Райфайзенбанк Аваль». На думку представника відповідачів банківська установа не мала прва на момент укладення кредитного договору № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року укладати такий договір, оскільки в обох редакціях Статуту позивача відсутнє обгрунтування щодо виду діяльності «управління операціями, повязаними з кредитуванням між фізичною особою та банком», що прямо передбачено нормами Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожен в окремості, в судовому засіданні проти задоволення вимог банківської установи заперечували, посилаючсиь на те, що вони підписували договори поруки за курсом 1 долар США - 8,00 грн., а на даний час банк вимагає стягнути заборгованість за кредитним договором, в тому числі і з них, за курсом 1 долару США 25.11 грн., що є несправедливим.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 23 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Грачєвичем був укладений кредитний договір № ML -204/045/2008 про надання кредиту в сумі 29750,00 доларів США зі сплатою 3,39% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів), на строк до 23 січня 2028 року. (т. 1, а.с. 6-10)

23.01.2018 року, згідно з кредитною заявкою, Позивач здійснив видачу кредитних коштів в сумі 29750 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 165)

20 травня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 уклали додатковий договір, яким установлено розрахунок процентів у період з 23.05.2014р. по 22.08.2014р. за фіксованою процентною ставкою в розмірі 6,50 %, а з 23.08.2014р. з плаваючою процентною ставкою в розмірі 3,99 % річних + FIDR. (т.1, а.с. 169-171)

03 жовтня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 уклали додатковий договір, яким установлено розрахунок процентів у період з 23.10.2014р. по 22.03.2015р. за фіксованою процентною ставкою в розмірі 6,00 %, а з 23.03.2015р. з плаваючою процентною ставкою в розмірі 3,99 % річних + FIDR. (т.1, а.с. 180-182)

Крім того, в забезпечення зобовязань ОСОБА_3 по кредитному договору № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SRМL-204/045/2008 від 23 січня 2008 року, відповідно до якого останній зобовязався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_3, так і до ОСОБА_4, чи до всіх одночасно. (т. 1, а.с. 15)

Також, в забезпечення зобовязань ОСОБА_3 по кредитному договору № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SRМL-204/045/2008/1 від 23 січня 2008 року, відповідно до якого остання зобовязалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобовязань за кредитним договором у повному обсязі таких зобовязань, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобовязань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до ОСОБА_3, так і до ОСОБА_5, чи до всіх одночасно. (т. 1, а.с. 16)

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит в розмірі, що визначений в Частині № 1 цього Договору (29750,00 доларів США), а Позичальник приймає Кредит, зобовязується належним чином використати та повернути Банку суму, отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як це вказано у цьому Договорі.

Згідно з пунктом 3 Частини № 1 Кредитного договору проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі Плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку 4,49% річних та та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів).

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору повернення відповідної частини Кредит» здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточні рахунок. Відповідно до п. 1.5.1.1. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк, передбачений в Графіку Платежів. Датою остаточного повернення Кредиту є 23.01.2028 рік.

Всупереч зазначеним умовам кредитного договору відповідачі не належним чином виконували свої зобовязання, несвоєчасно та не в повному обсязі погашали кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року станом на 26 травня 2016 року становить 793052 гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом. (т. 1, а.с. )

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК Ураїни порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та морадьної шкоди.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання -кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

Правовінаслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст.554 ЦПК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За положенням ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання боржник повинен відшкодувати збитки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналізуючи перелічені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов»язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, в данному випадку представник відповідачів та відповідачі, кожен в окремості, заперечують проти позовних вимог виходячи з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст.ст. 256, 261 ЦК України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07 липня 2016 року. Наданий банківською установою до матеріалів справи Статут не містить у Заголовку посилання на права та обовязки, які до нього перейшли від ЗАТ «ОТП Банк», який в свою чергу був правонаступником Акціонерного комерційного банку «Райфайзенбанк Аваль». На їх думку банківська установа не мала прва на момент укладення кредитного догвоору № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року укладати такий договір, оскільки в обох редакціях Статуту позивача відсутнє обгрунтування щодо виду діяльності «управління операціями, повязаними з кредитуванням між фізичною особою та банком», що прямо передбаченого нормами Закону України «Про банки та банківську діяльність». Умови договору є несправедлими, оскільки з моменту отримання кредиту доллар США подорожчав у декілька разів, а тому сума відповідальності внаслідок несправедливих умов договору також виросла в декілька разів.

Аналізуючи зазначені відповідачами та його представником підстави їх заперечень проти позову та надані суду докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з доданих до справи матеріалів, 23 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Грачєвичем був укладений кредитний договір № ML -204/045/2008 про надання кредиту в сумі 29750,00 доларів США зі сплатою 3,39% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів), на строк до 23 січня 2028 року.

З матеріалів справи та оглянутих в судовому засіданні матеріалів кредитної справи не вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» шляхом направлення відповідачам, кожному в окремості, вимоги про дострокове погашення кредиту, змінив строк дії договору, а тому строком виконання зобовязання за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23.01.2008р. та укладених до нього договорів поруки є 23 січня 2028 року.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлені щодо повернення кредиту в повному обсязі, а тому перебіг позовної давності починається з 23 січня 2028 року і не сплив на час пред'явлення позову згідно вхідного штампу суду 13.07.2016року. (а.с. 3)

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору не пропущено строк позовної давності, а тому заява сторони відповідачів про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Водночас, у ч. 2 цієї ж статті ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 533 ЦК України, в якій зазначено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Також, нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому, з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У положеннях ч. 2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», в якій зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до норм пп. «г» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями) зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Позивач діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, оскільки ним отримано банківську ліцензію та Дозвіл з відповідним Додатком на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України

Таким чином, правових перешкод для того, щоб Банк мав право укладати генеральні кредитні угоди, кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобовязання в іноземній валюті немає.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У звязку з тим, що Банк, діючи у відповідності до діючого законодавства України, надав відповідачу кредит у іноземній валюті (дол. США), то останній повинен повернути Банку таку ж саму суму грошей у іноземній валюті (дол. США).

Крім того, у відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до п. 1.8 гл. 1 розд. ІІІ «Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затверджених постановою правління НБУ № 255 від 18.06.2003 р.: нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується повязаний з ними фінансовий інструмент.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення сторони відповідача в цій частині також є неспроможними, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини спростовують їх.

Стосовної позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь суми сплаченого судового збору в розмірі 11895,78 грн., в рівних частках по 3965,26 грн., з кожного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з того, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а також те, що при звернені до суду із позовом ПАТ «ОТП Банк» було сплачено судовий збір в розмірі 11895,78 грн., то суд приходить до висновку, що зазначена вимога також підлягає задоволенню. (а.с. 2)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 Грачєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. № 71 «а», (ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, (ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжі (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 66, код ЄДРПОУ 21685166, р/р 29093002900200 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, станом на 27 травня 2016 року, на загальну суму 793052 (сімсот девяносто три тисячі пятдесят дві) гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 Грачєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. № 71 «а», (ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ферганська, буд. № 20, (ІПН: НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжі (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 66, код ЄДРПОУ 21685166, р/р 29093002900200 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № ML -204/045/2008 від 23 січня 2008 року, станом на 27 травня 2016 року, на загальну суму 793052 (сімсот девяносто три тисячі пятдесят дві) гривень 42 копійок, з яких: 25994,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 652452,32 гривень залишок заборгованості за кредитом; 5601,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2016р. становить 140600,10 гривень - заборгованість за нарахованими відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3 Грачєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. № 71 «а», (ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, (ІПН: НОМЕР_2), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ферганська, буд. № 20, (ІПН: НОМЕР_3), на користь на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжі (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 66, код ЄДРПОУ 21685166, р/р 29093002900200 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) судовий збір в розмірі 11895 (одинадцять тисяч вісімсот девяносто пять) гривень 78 копійок, в рівних частках по 3965 (три тисячі девятсот шістдесят пять) гривень 26 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

28.03.2017