Рішення № 65836003, 05.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/927/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 24 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,

в с т а н о в и л а :

у липні 2015 року ТОВ «Сміла Енергоінвест» звернулося до суду із вказаним позовом, яким просило стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення житла на загальну суму 4 557,78 грн., мотивуючи про те, що свої обовязки по теплопостачанню жилого приміщення, яке належить на праві власності відповідачам, позивач виконує належним чином, надавши відповідачам теплову енергію за період з жовтня 2010 року по червень 2015 року, але відповідачі належним чином не сплачують за отримані ними комунальні послуги.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2015 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь ТОВ «Сміла Енергоінвест» заборгованість за послуги з централізованого опалення житла за період з жовтня 2011 року по червень 2014 року в розмірі 3 532,00 грн., а у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ «Сміла Енергоінвест» витрати по сплаті судового збору в розмірі 188,77 грн. по 62,92 грн. з кожного відповідача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування вказує на те, що договір про надання послуг між сторонами відсутній; за вимогами позивача сплив строк позовної давності, який не переривався, оскільки судовий наказ про стягнення з відповідача боргу за одержані послуги скасовано, як помилковий; солідарне стягнення з відповідачів боргу є таким, що не ґрунтується на правових нормах, оскільки ЖК України передбачає солідарну відповідальність тільки у правовідносинах щодо найму житла.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21.01.2016 рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2015 змінено збільшено розмір стягненої з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь ТОВ «Сміла Енергоінвест» заборгованість за послуги з централізованого опалення житла за період з жовтня 2010 року по червень 2014 року з 3 532,00 грн. до 4 557,78 грн., а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою ВССУ від 15.02.2017 рішення апеляційного суду Черкаської області від 21.01.2016 скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість у солідарному порядку по оплаті одержаних послуг у межах 3-річного строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем у справі.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1999 власниками квартири №131 за адресою м. Сміла, вул. Кармелюка, 80 є ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.06.2007 №661 виконавцем житлово-комунальних послуг в галузі теплопостачання є КП «Смілакомунтеплоенерго». Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 20.10.2010 №651 внесені зміни до рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.06.2007 №661, яким виконавцем житлово-комунальних послуг в галузі теплопостачання замість КП «Смілакомунтеплоенерго» визначено ТОВ «Сміла Енергоінвест».

Згідно актів ТОВ «Сміла Енергоінвест» від 11.10.2010, 21.10.2011, 16.10.2013, 30.10.2014 у будинок по вул. Кармелюка, 80 у м. Сміла за адресою квартири відповідачів були надані послуги із теплопостачання.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що дії КП «Черкаситеплокомуненерго» по виставленню відповідачам рахунків на оплату послуг за опалення квартири є правомірними.

Таким чином позовні вимоги у справі про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення є обґрунтованими.

При цьому колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що договір про надання послуг між сторонами відсутній, оскільки згідно ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно п.3 ч.2 ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобовязаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обовязок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у звязку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова ВСУ від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування).

Колегія суддів оцінює критично апеляційні доводи про те, що за вимогами позивача сплив строк позовної давності, який не переривався, оскільки судовий наказ про стягнення з відповідача боргу за одержані послуги скасовано, як помилковий, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; ч. 1 ст. 261 ЦК України - за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд; ч.5 ст. 261 ЦК України - за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Також згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одночасно, згідно ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Отже подання особою заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває позовну давність.

Указаний висновок міститься в ухвалі ВССУ від 23.09.2015 у справі №6-18668св15.

Колегія суддів враховує те, що 03.09.2014 позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання, на підставі якої судом видано 03.10.2014 судовий наказ (тут слід врахувати, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 19.02.2016 виправлено описку у даті вказаного судового наказу), який у послідуючому ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 08.05.2015 скасовано, так як спір має вирішуватися у порядку позовного провадження.

Даною заявою позивач перервав перебіг строку позовної давності та зумовив початок його нового обрахунку з моменту звернення до суду із цією заявою, отже у даному випадку позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з теплопостачання за період часу з жовтня 2011 року до моменту звернення 09.07.2015 з позовом у даній справі у сумі 3 532,00 грн. є такими, що заявлені у межах строків позовної давності.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів боргу є такою, що ґрунтується на вимогах закону, тому підлягає до задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст.162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до вимог ст.360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобовязаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обовязкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобовязаннями, повязаними із спільним майном.

Згідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло вбачається, що вказана квартира отримана ними у власність в порядку приватизації державного житлового фонду та належить відповідачам на праві спільної часткової власності в рівних частках, тобто по 1/3 частини кожному .

Таким чином, вказана норма права закріплює правило, що кожен із співвласників відповідно до належної йому частки відповідає перед третіми особами. Відповідно, дії співвласників щодо понесення таких витрат мають ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства та/або домовленостях співвласників.

Виходячи з того, що відповідачі, як співвласники в рівних частках вказаної квартири мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, доказів щодо існування між ними домовленостей щодо іншого порядку утримання майна суду не надано, тому обовязок щодо сплати заборгованості за комунальні послуги вони несуть в рівних частках, які відповідають їх частці у праві спільної часткової власності.

Отже, вирішуючи питання про солідарне стягнення заборгованості за послуги за централізоване теплопостачання, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що солідарне стягнення такої заборгованості чинним законодавством, зокрема Законом України «Про житлово - комунальні послуги», не передбачено.

Одночасно, згідно п. 35 постанови пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Так як ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення, наявною на а.с.51, стягнення х нього на користь позивача судового збору є помилковим.

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2015 у даній справі слід змінити, скасувавши його в частині задоволення вимог про солідарне стягнення боргу з відповідачів на користь позивача на загальну суму 3 532,00 грн., з винесенням нового рішення в цій частині позовних вимог, яким позовні вимоги в цій частині позову задоволити частково та з відповідачів на користь ТОВ «Сміла Енергоінвест» в рахунок погашення заборгованості за надані комунальні послуги має бути стягнуто по 1177,33 грн. з кожного, а також скасувати в частині вирішення питання про стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача судових витрат у сумі 62,93 грн. та відмовити в задоволенні цієї вимоги за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення змінити, скасувавши його в частині задоволення вимог про солідарне стягнення боргу з відповідачів, з винесенням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог, та в частини стягнення з відповідача ОСОБА_6 судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» в рахунок погашення заборгованості за надані комунальні послуги має бути стягнуто по 1177,33 грн. з кожного.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» у стягненні з ОСОБА_6 судових витрат по справі.

У решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року в даній цивільній справі залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :