Ухвала суду № 65835447, 04.04.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16923/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабаня В.М.

при секретарях Войтюк О.С., Каранда С.Г.,

за участю прокурора Ткача А.В.,

захисника Журавської Л.В.,

та обвинуваченого ОСОБА_2,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100060002368 від 03.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23.01.2017 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100060002348 від 03.04.2015 року.

Цього ж дня відповідно до здійсненого авторозподілу судових проваджень зазначений обвинувальний акт отриманий головуючим суддею та 23.01.2017 року призначений у підготовче судове засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Адвокат Журавська Л.В. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували, щодо призначення справи до судового розгляду та просили повернути його прокурору на доопрацювання.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки під час досудового розслідування було порушено право ОСОБА_2 на захист.

Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно з п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України, віднесено до загальних засад кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження.

У ст. 20 КПК України закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, сліпі, глухі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад забезпечується обов'язкова участь захисника.

Проте судом органом досудового розслідування зазначені вимоги кримінального процесуального закону не виконані.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на досудовому розслідуванні ОСОБА_2 здійснював свій захист самостійно. Дані про призначення останньому органом досудового розслідування у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Згідно наявної у матеріалах кримінального провадження довідки № 345225 від 07 травня 2015 року Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», ОСОБА_2 з 11 січня 2013 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стан відміни» /том 1, а.с.п. 66/.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року у вказаному кримінальному провадженні призначено стаціонарну судову комплексну психолого-психіатричну експертизу.

Як убачається з висновку судово-психіатричної експертизи № 82 від 12 квітня 2016 року, у період вчинення інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, та у теперішній час, останній виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів унаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин зі змінами особистості та поведінки, та за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними /том 2, а.с.п. 40-46/.

У відповідності до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_2, маючи розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю та наркотиків, перебував у такому стані психічних функцій (сприйняття, увага, пам'ять, мислення) та емоційно-вольової сфери, які не могли забезпечити правильне відображення дійсності і створити передумови для повноцінної інтелектуальної діяльності.

За таких обставин, ОСОБА_2 не міг у повній мірі реалізовувати свої права і належним чином самостійно здійснювати захист у кримінальному провадженні, а тому орган досудового розслідування був зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, яка за законом була обов'язковою.

Таким чином, досудове розслідування кримінального провадження було проведено за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_2, участь якого була обов'язковою, що є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316, 369 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт за обвинуваченям ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 6.

Ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.М.Карабань