Вирок № 65834495, 07.04.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 703/561/16-к

Провадження № 1-кп/711/72/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2017 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

суддів: Колода Л.Д., Степаненка О.М.,

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурора Похила А.М., захисників Хмельницького І.О., Цвіркуна О.С. і Дяченко В.М., обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши кримінальне провадження № 120152502300014529 за звинуваченням:

1)ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, не судимого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2

2)ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Черкаси, громадянина України, з середньою освітою, не судимого, мешканця АДРЕСА_3

3)ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Черкаси, громадянина України, з неповною середньою освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_4

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена п.12 ч.2 ст. 115 КК України, суд

встановив:

Підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинено умисний злочин групою осіб за наступних обставин.

На ґрунті особистих неприязних стосунків до раніше незнайомого ОСОБА_7, маючи умисел заподіяти йому умисні тілесні ушкодження, підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 утрьох біля 23 години 20 хвилин 26 серпня 2015 року на автомобілі ЗАЗ-110206 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував підсудний ОСОБА_5, приїхали в село Лозуватка Шполянського району Черкаської області та проникли в приміщення жилого будинку АДРЕСА_5, де спав ОСОБА_7, і умисне нанесли йому заздалегідь пристосованими для вчинення злочину невстановленими дерев'яними предметами, схожими з битками, численні удари по голові, тулубу та кінцівках, заподіявши йому тілесні ушкодження.

Після цього підсудні з метою продовження реалізації злочинного умислу на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень силоміць перетягли його до салону вказаного автомобіля та вивезли до ділянки 68-го кілометра автодороги сполученням «Золотоноша-Черкаси-Умань», яка знаходиться поблизу села Миколаївка Смілянського району Черкаської області, де підсудний ОСОБА_6 наніс йому численних ударів невстановленим предметом по голові та тулубу, після чого підсудні залишили ОСОБА_7 та покинули місце скоєння злочину.

Спільними діями підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які діяли групою осіб, ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження:

-вдавлений перелом кісток склепіння черепа зліва, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень;

-перелом нижньої щелепи справа з крововиливами в м'які тканини навколо перелому, перелом лівої виличної кістки з крововиливами в м'які тканини навколо перелому, визначити ступінь тяжкості яких неможливо;

-переломи 4,5,6 ребер між передньою підпахвинною та середньо-ключичною лініями справа і 8,9,10,11 ребер зліва між задньою підпахвинною та лопатковою лініями з крововиливами навколо них; переломи 1,7,8,9,10 ребер справа та 6 ребра справа по задній під пахвинній лінії; переломи 4,5,6,7 ребер зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості;

-крововиливи в м'які тканини правої завушної ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вказаними умисними діями підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 скоїли злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

Підсудні винуватими себе у вчиненні зазначеного злочину не визнали і пояснили наступне.

ОСОБА_6 : він був знайомий з неповнолітньою ОСОБА_8, яка по телефону попросила приїхати до неї, на що він погодився і домовився з ОСОБА_5 щоб той відвіз його в село Лозуватка Шполянського району Черкаської області, де мешкала його знайома. Про цю поїздку стало відомо ОСОБА_4, який поїхав також із ними за власною ініціативою. Зустрівшись із ОСОБА_8 в обумовленому по телефону місці, він узнав від неї про те, що співмешканець її матері раніше невідомий йому ОСОБА_7 знущається над дівчиною та її братом ОСОБА_9, домагався їх, незважаючи на те, що вони звертались до міліції. З метою захисту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 він вирішив вигнати ОСОБА_7 і відправити його в Миколаїв, звідки той був родом. З цією метою він попросив ОСОБА_9 зайти в будинок і перевірити чи вдома ОСОБА_7, потім, отримавши ствердну інформацію від ОСОБА_9, зайшов до будинку з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та взяв з собою палку, яку підібрав біля двору, для того щоб убезпечитись від можливої агресивної поведінки ОСОБА_7. Зайшовши до кімнати в будинку, де спав ОСОБА_7, він запропонував тому покинути сім'ю ОСОБА_9, зібрати речі і виїхати до Миколаєва, але ОСОБА_7 почав його ображати, тому він наніс йому по тулубу декілька ударів палицею і в цей час мати ОСОБА_10 і ОСОБА_8 ОСОБА_11 вибігла з помешкання. Він попросив інших підсудних прослідкувати за ОСОБА_7, а сам вийшов на вулицю, де не застав ОСОБА_11, і знову повернувся до будинку та наказав ОСОБА_7 збирати речі. Той відмовився і ображав їх нецензурною лайкою, тому він закрив йому рота своєю кепкою і з кимсь із підсудних за руки вивів надвір, де ОСОБА_7 посадили в автомобіль під керуванням ОСОБА_5 і вивезли в напрямку м. Сміли. По дорозі він висловлював ОСОБА_7 претензії з приводу його неправомірної поведінки і той погодився вибачитись. Підсудний зі свого телефону з'єднався з ОСОБА_9 і ОСОБА_7 приніс свої вибачення, але потім знову почав погрожувати, відмовлявся виїжджати до Миколаївської області, тому підсудний попросив ОСОБА_5 зупинити автомобіль, вийшов разом з ОСОБА_7 і наніс йому руками біля 10 ударів по тулубу і два рази в обличчя, після чого залишив живого ОСОБА_7 і разом з іншими підсудними повернувся до Черкас. Вважає, що від його дій у ОСОБА_7 могли наступити тільки середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ОСОБА_5: він погодився на автомобілі відвезти ОСОБА_6 в с. Лозуватка Шполянського району до його дівчини і з ними поїхав ОСОБА_4. Дорогу показував ОСОБА_6 і повідомив, що їх зустрінуть. Увечері їх зустріли раніше йому невідомі брат та сестра - ОСОБА_9 і ОСОБА_8. Остання пішла з ОСОБА_6, а в автомобіль сів ОСОБА_9 і показав дорогу до їх дому. Поки він відшуковував неполадки в автомобілі, підійшли ОСОБА_6 з ОСОБА_8, остання зі своїм братом зайшла у двір. ОСОБА_10 вийшов з двору, про щось переговорив з ОСОБА_6 і той запропонував їм утрьох зайти в будинок щоб поговорити з ОСОБА_7, який раніше судимий і він з ОСОБА_4 повинні були підстрахувати ОСОБА_6 від можливої агресії з боку ОСОБА_7. Коли вони утрьох зайшли до приміщення, то побачив в руках ОСОБА_6 палку, якою той замахнувся і розбив лампочку, після чого 4-5 разів наніс удари лежачому на ліжку ОСОБА_7 в область, як він визначився зі звуків, нижніх кінцівок і таза. З приміщення вибігла якась жінка, за якою направився ОСОБА_6, але потім повернувся і разом з ОСОБА_4 почав виводити з будинку ОСОБА_7, який опирався, тому ОСОБА_6 чимсь закрив йому рота. Він змінив ОСОБА_6 і разом з ОСОБА_4 утримував ОСОБА_7, потім всадили його в автомобіль і поїхали в напрямку Черкас. По дорозі ОСОБА_6 з ОСОБА_7 сиділи на задньому сидінні і про щось спорили, потім на вимогу ОСОБА_6 він зупинив автомобіль, з якого вийшли ОСОБА_7 з ОСОБА_6. Останній через деякий час повернувся і сказав, що ОСОБА_7 добереться сам і вони поїхали утрьох в Черкаси. Визнає себе винуватим у незаконному позбавленні потерпілого волі, оскільки тілесних ушкоджень йому не наносив.

ОСОБА_4: він за компанію поїхав з ОСОБА_6 до його знайомої дівчини в село на автомобілі, яким керував ОСОБА_5. Їх зустріли раніше йому незнайомі ОСОБА_9 і ОСОБА_8. До останньої вийшов ОСОБА_6, а в автомобіль сів ОСОБА_9 і вони під'їхали до їх будинку, куди підійшли ОСОБА_6 з ОСОБА_8. Та з братом зайшла у двір, ОСОБА_9 невдовзі повернувся і про щось поговорив з ОСОБА_6. Той сказав їм з ОСОБА_5, що йому з кимсь треба переговорити, і попросив їх бути присутніми, щоб не виникло бійки. По дорозі ОСОБА_6 підібрав якусь палку і вони утрьох зайшли в помешкання, де на ліжку лежали незнайомі чоловік та жінка. ОСОБА_6 раптово для нього (ОСОБА_4) почав бити палкою мужчину, як потім виявилось - ОСОБА_7, по тулубу, а жінка вибігла надвір. За нею направився ОСОБА_6, але повернувся і сказав, що ОСОБА_7 кудись треба вивезти, тому вони з ОСОБА_5 вивели ОСОБА_7 за руки з будинку, разом з ОСОБА_6 посадили в автомобіль і поїхали. Змісту розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_7, які сиділи на задньому сидінні, він не чув, але по дорозі ОСОБА_7 нецензурно виражався і за пропозицією ОСОБА_6 вони зупинились, він вийшов з автомобіля, в якому були тільки передні двері, і випустив ОСОБА_7 з ОСОБА_6, а потім сів в автомобіль. ОСОБА_6 почав по телефону комусь дзвонити і відійшов з ОСОБА_7 від автомобіля. Через певний час ОСОБА_6 повернувся і повідомив, що поговорив з ОСОБА_7 і той утік. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не наносив, але визнає себе винним у незаконному позбавленні його свободи.

Винуватість підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у скоєнні зазначеного у вироку кримінального правопорушення (злочину) доведена наступними доказами.

Під час огляду місця події 22.09.2015 р. в лісосмузі в адміністративних межах с. Миколаївка Смілянського району Черкаської області неподалік автодороги сполученням Золотоноша-Черкаси-Умань виявлено прикиданий будівельним сміттям труп людини в стадії пізніх трупних змін у вигляді муміфікації (т.1 а.с.2-10).

При огляді трупа на ньому виявлені численні тілесні ушкодження (т.1 а.с.14-22).

Висновками судової криміналістичної (дактилоскопічної) експертизи встановлено співпадіння папілярних узорів пальців рук вказаного трупа з дактилокартою ОСОБА_7 (т.1 а.с. 109-113). Таким чином, перед судом доведено те, що при огляді місця події 22.09.2015 р. в лісосмузі виявлено труп саме ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що має двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_10 і доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_12, які навчаються в інтернаті, а влітку 2015 року перебували за кордоном. Вона познайомилась із ОСОБА_7 і стала з ним проживати приблизно з березня 2015 року. Коли діти приїхали (спочатку син, а потім донька), то між ними і ОСОБА_7 склались неприязні стосунки, діти скаржились на нього, що він застосовував до них насильство, донька показувала синці і розповідала, що він її домагався. На її вимогу покинути їх ОСОБА_7 пообіцяв, що дітей ображати більш не буде.

Увечері 26.08.2015 р. діти відпросились до клубу, а вони з ОСОБА_7 лягли спати. Після 23 години діти повернулись, в хату забігло троє хлопців, одного з яких - ОСОБА_6, вона впізнала. У всіх трьох в руках були дерев'яні предмети: у ОСОБА_6 - подібний до булави, а в двох інших - подібні до биток, і вони утрьох почали наносити Гевкові удари цими предметами, при чому ОСОБА_6 перший удар наніс булавою по голові, від чого ОСОБА_7 перестав подавати ознаки життя, інші били по тулубу та кінцівках і всього в її присутності було нанесено біля п'яти ударів, після чого вона втекла на вулицю. Там побачила свою доньку ОСОБА_8 без свідомості, до них виходив ОСОБА_6 і допомагав привести доньку до тями. Потім свідок сховалась в городі і не бачила наступних подій, додому повернулась під ранок, виявила розбиту лампочку в тій кімнаті, де відбувалось побиття ОСОБА_7, сліди крові на різних предметах. ОСОБА_7 не було, хоча його речі та документи залишились удома, а син ОСОБА_10 розповів, що телефонував ОСОБА_6 і повідомив, що відправив ОСОБА_7 в Миколаїв, звідки той родом.

Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_11 на місці події також дала аналогічні показання щодо умисних дій всіх підсудних, які утрьох наносили удари ОСОБА_7 (т.1 а.с.37).

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що дружила з ОСОБА_6, через якого познайомилась із ОСОБА_4. В липні 2015 р. приїхала додому і дізналась, що мати проживає з ОСОБА_7, який придирався до неї з братом, бив і ображав, забороняв спілкуватись із матір'ю, домагався їх і вони звертатись за допомогою в міліцію, але це не допомогло і ОСОБА_7 став вести себе ще агресивніше. Про все це вона по телефону розповіла ОСОБА_6 і той пообіцяв приїхати і відправити ОСОБА_7 до Миколаєва. Домовившись попередньо, вони із братом зустрілись увечері 26.08.2015 р. з підсудними, які приїхали на автомобілі. Вона до свого дому направилась з ОСОБА_6 пішки, а брат поїхав туди на автомобілі з рештою підсудних. Потім вони з братом зайшли у двір, вона направилась у літню кухню, а брат зайшов у будинок, звідки через деякий час із криком вибігла матір, побачивши яку, свідок втратила свідомість. Потім прийшла до тями і побачила, що двоє хлопців (не ОСОБА_6) вивели під руки ОСОБА_7 і посадили в автомобіль, який стояв у дворі. Потім вона знову втратила свідомість, ніяких предметів у руках підсудних не помітила. Через деякий час ОСОБА_7 зателефонував і просив пробачення, чого раніше не траплялось. Наступного дня приїхав ОСОБА_6 і пояснив, що відправив ОСОБА_7 до Миколаєва.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що після приїзду з-за кордону дізнався про те, що мати проживає з ОСОБА_7, про якого в нього склалось негативне враження. Після приїзду сестри ОСОБА_7 почав їх ображати, застосовувати фізичне і психологічне насильство, не дозволяв спілкуватись із матір'ю, а звертання в міліцію не допомогло. 26.08.2015 р. зателефонував знайомий сестри ОСОБА_6 і він підтвердив йому про дії ОСОБА_7, після чого ОСОБА_6 пообіцяв увечері приїхати і відправити ОСОБА_7 на Миколаївщину. Домовившись із ОСОБА_6 про час та місце зустрічі, вони з сестрою пішли до клубу, де біля 23 години зустрілись з ОСОБА_6, який приїхав разом з двома невідомими йому хлопцями. ОСОБА_6 з його сестрою пішли пішки до будинку, а він з двома іншими підсудними направився туди на автомобілі. Підсудні попросили його зайти до будинку і вияснити, що робить ОСОБА_7, а якщо спить, то де саме. Він побачив, що ОСОБА_7 і мати лежать у ліжку при увімкненому світлі, про що розповів підсудним. Ті втрьох зайшли всередину будинку і у когось із них в руках була палка, після чого почувся звук розбитої лампочки і світло погасло. З будинку лунав крик ОСОБА_7, звідти вибігла мати, а сестра в цей час втратила свідомість біля літньої кухні. Поки він допомагав сестрі, з будинку двоє підсудних (хто саме - вказати не може) вивели під руки ОСОБА_7, у роті якого був кляп, а третій в цей час відчиняв ворота з двору Потім ОСОБА_7 посадили в автомобіль і підсудні виїхали з двору.

Через певний час зателефонував ОСОБА_6 і передав телефон ОСОБА_7, який просив у них пробачення, а ОСОБА_6 сказав, що вони відправляють ОСОБА_7 в Миколаїв. В будинку свідок бачив сліди крові на простирадлі, яке він спалив разом з деякими предметами одягу ОСОБА_7.

Під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 знайдено сліди багаття з залишками обгорілих фрагментів тканини та фурнітури одягу, що об'єктивно підтверджує показання про знищення свідками предметів зі слідами крові, які були виявлені після побиття ОСОБА_7

Під час досудового розслідування неповнолітня ОСОБА_8 упізнала по фотознімках ОСОБА_4, який разом з ОСОБА_6 забрав з будинку ОСОБА_7 (т.1 а.с.54), а неповнолітній свідок ОСОБА_9 за фотознімками впізнав ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які приїжджали на автомобілі, яким керував ОСОБА_5, і забрали з їх будинку ОСОБА_7 (т.1 а.с. 60, 63, 66).

Згідно з копією довіреності власник автомобіля ЗАЗ-110206 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 уповноважив керувати ним підсудного ОСОБА_5 (т.1 а.с.40).

При огляді вказаного автомобіля вилучено частину паска безпеки, сітку з динаміка, чохол з переднього пасажирського сидіння, килимок, виріз тканини з заднього сидіння зі слідами бурої речовини, сліди пальців та долонь (т.1 а.с. 23-26).

Згідно з висновками судово-медичної імунологічної експертизи на вилученому при огляді автомобіля паску безпеки виявлено кров людини з домішками поту, походження яких від ОСОБА_7 не виключено (т.1 а.с. 99-102).

За висновками аналогічної експертизи на сітці динаміка також знайдено кров, визначити видову належність якої неможливо (т.1 а.с.104-105).

Проведеною криміналістичною експертизою встановлено, що частина виявлених при огляді автомобіля папілярних узорів залишена ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що об'єктивно підтверджує спільне перебування цих підсудних у вказаному автомобілі (т.1 а.с.115-125).

Під час огляду будинку АДРЕСА_5 в с. Лозуватка Шполянського району виявлено сліди пальців та долонь (т.1 а.с.27-34).

За висновками криміналістичної дактилоскопічної експертизи частина виявлених слідів залишена підсудним ОСОБА_6, що об'єктивно підтверджує його перебування в будинку, де проживав ОСОБА_7 (т.1 а.с.127-141).

Аналіз абонентських з'єднань телефонів, якими користувались підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_5, свідчить про те, що вони увечері 26.08.2015 р. перебували в Шполянському районі Черкаської області (т.1 а.с. 167-169).

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності (показання підсудних, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, дані протоколів слідчих (розшукових) дій і висновки експертиз), суд дійшов до висновку про те, що саме підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проникли в будинок АДРЕСА_5 в с. Лозуватка Шполянського району Черкаської області, із застосуванням фізичного насильства забрали звідти і вивезли на автомобілі ОСОБА_7.

Незважаючи на те, що підсудні заперечують ту обставину, що ОСОБА_7 в приміщенні вказаного будинку били, крім ОСОБА_6, і ОСОБА_5 з ОСОБА_4, суд приходить до висновку про те, що їх показання в цій частині не відповідають дійсності.

Єдиний очевидець подій, що почали відбуватись у вказаному приміщенні - свідок ОСОБА_11 як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні дала стабільні покази про те, що удари ОСОБА_7 наносили всі підсудні утрьох і що у кожного з них були предмети, подібні до палок, які вони використовували при побитті ОСОБА_7.

Суд встановив суттєві суперечності в показаннях підсудних щодо розвитку подій: ОСОБА_6 показав суду, що не мав наміру застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_7 і спочатку запропонував йому добровільно покинути сім'ю ОСОБА_11 і виїхати до Миколаєва, але той нібито відмовився і почав ображати його, й тільки після цього він наніс ОСОБА_7 удари палицею. Двоє інших підсудних показали суду, що такої розмови між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не відбулось, а останній зразу й несподівано для них почав бити ОСОБА_7, розбивши перед цим палицею лампочку. Цю обставину підтвердила свідок ОСОБА_11 про те, що всі нападники без попередньої розмови почали бити палицями ОСОБА_7. З показань свідка ОСОБА_9 також встановлено, що зразу після проникнення підсудних в житло погасло світло і почувся крик ОСОБА_7.

Крім того, показання підсудних про те, що вони приїхали в с. Лозуватка без мети застосування фізичного насильства до ОСОБА_7, а про його неправомірну поведінку до ОСОБА_8 і ОСОБА_9 узнали тільки після приїзду, спростовуються іншими доказами.

Так, свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 показали, що про таку поведінку ОСОБА_7 повідомляли ОСОБА_6 по телефону та в соціальних мережах і той пообіцяв приїхати і відправити ОСОБА_7 на Миколаївщину. За попередньою домовленістю з ОСОБА_6 свідки відпросились у матері з дому на зумовлене місце зустрічі з ним. Підсудні ОСОБА_5 і ОСОБА_4 підтвердили те, що зі слів ОСОБА_12 з братом повинні зустріти їх в селі. Подальша поведінка ОСОБА_12, який запропонував ОСОБА_9 зайти у дім і розвідати обстановку та розповісти їм, чи вдома ОСОБА_7 і де він знаходиться, після чого, отримавши відповідну інформацію, всі підсудні утрьох проникли до будинку, де почали наносити удари ОСОБА_7 палицями, свідчить про їх попередню домовленість між собою про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 і про те, що вони діяли групою осіб.

Вказані свідки негативно ставились до ОСОБА_7, звертались за захистом та допомогою до ОСОБА_12 і у них немає підстав безпідставно звинувачувати підсудних.

Аналіз зазначених доказів переконує суд в тому, що підсудні, намагаючись уникнути заслуженої відповідальності за скоєний злочин, дали суду частково неправдиві показання щодо фактичних обставин справи.

У відповідності з вимогами ч.4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатись на них, тому суд не бере до уваги як доказ показання під час досудового розслідування підсудного ОСОБА_12, зафіксовані з використанням відеозапису.

Разом із тим, висновок експерта є джерелом доказів і згідно з положеннями ч.3 ст. 101 КПК України повинен ґрунтуватись на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали відомі йому під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

З висновків судово-психіатричних експертиз встановлено, що ОСОБА_5 під час проведення експертизи пояснював свою поїздку з Черкас в с. Лозуватку необхідністю «угомонити» на прохання ОСОБА_12 якогось чоловіка, який ліз до дівчини; ОСОБА_12 пояснював експертам свою поїздку необхідністю вияснити стосунки з ОСОБА_7, а також, що під час поїздки з ОСОБА_7 вони вийшли з автомобіля і він наніс ОСОБА_7 удар якимось предметом по голові (т.1 а.с.81/зв., а.с.93). Таким чином, висновки експертиз ґрунтуються на відомостях, які експерти сприйняли безпосередньо від підекспертних (обвинувачених).

Це ще раз спростовує показання підсудних про випадкову сумісну поїздку і підтверджує їх попередню домовленість заподіяти ОСОБА_7 тілесні ушкодження за його неправомірну поведінку.

Вказане, а також показання підсудних в тій частині, що в будинку підсудний ОСОБА_12 наносив удари палицею ОСОБА_7, стабільні показання свідка ОСОБА_11 про те, що всі підсудні утрьох наносили удари ОСОБА_7 такими предметами, показання свідка ОСОБА_9 про те, що у одного з підсудних він бачив палицю і після їх проникнення в будинок погасло світло та почувся крик ОСОБА_7, а потім він бачив сліди крові на різних предметах в житлі, показання цього свідка і свідка ОСОБА_8 про те, що підсудні насильно вивели з будинку ОСОБА_7, який був з кляпом в роті й самостійно не пересувався, дають суду підставу вважати доведеним, що всі підсудні утрьох групою осіб в приміщенні будинку АДРЕСА_5 в с. Лозуватка Шполянського району Черкаської області застосували фізичне насильство до ОСОБА_7 і нанесли йому численні удари невстановленими дерев'яними предметами (палками), заподіявши тілесні ушкодження. Підсудним інкриміновано застосування при вчиненні злочину дерев'яних биток, якими є спеціально оброблені предмети певної конфігурації, призначені для спортивних ігор, але знаряддя злочину не вилучені, очевидці не можуть точно описати їх характеристик, тому суд не вважає доведеним, що підсудні використовували саме битки, а не інші невстановлені дерев'яні предмети.

Підсудним також висунуто обвинувачення в тому, що вони наносили ОСОБА_7 удари заздалегідь пристосованими для вчинення злочину невстановленими під час проведення досудового розслідування дерев'яними битками.

Суд мотивував своє рішення щодо знарядь злочину, використаних всіма підсудними, і прийшов до висновку, що вони використовували невстановлені дерев'яні предмети, подібні до палок. Вирішуючи питання про те, чи були ці предмети заздалегідь пристосовані для вчинення злочину, суд виходить з поняття таких предметів, вжитого в ч.4 ст. 296 КК України. Цією статтею передбачено відповідальність за вчинення злочину, зокрема, із використанням іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство», спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

Таким чином, спеціально пристосованими для завдання тілесних ушкоджень можуть визнаватись і заздалегідь приготовлені винним предмети з цією ж метою. Оскільки судом встановлено, що підсудні заздалегідь приготували для нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень невстановлені дерев'яні предмети, подібні до палок, то суд вважає доведеним обвинувачення в частині використання підсудними заздалегідь пристосованих для вчинення злочину предметів.

Після заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в будинку підсудні з метою продовження злочинного умислу силоміць вивезли його на автомобілі під керуванням ОСОБА_5 до ділянки 68-го кілометру автодороги сполученням «Золотоноша-Черкаси-Умань», яка знаходиться поблизу с. Миколаївка Смілянського району Черкаської області, де підсудний ОСОБА_12 продовжив злочинні дії та наніс невстановленим предметом численні удари ОСОБА_7 по голові й тулубу.

До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Підсудні пояснили суду, що вони по дорозі між с. Лозуватка та м. Сміла зупинились на вимогу ОСОБА_12 і той із ОСОБА_7 вийшов з автомобіля, а потім повернувся один.

З даних про телефонні з'єднання телефонів, якими користувались підсудний ОСОБА_12 та свідки ОСОБА_8, свідчать про те, що ОСОБА_12 26.08.2015 р. виїхав з м. Черкаси приблизно о 20.03 год., біля 21.04 перебував в м. Сміла та близько 21.23 приїхав в с. Лозуватка. Після цього між цими абонентами до 22.24 не було з'єднань, що свідчить про те, що протягом цього часу ОСОБА_12 і свідок ОСОБА_8 перебували разом. Біля 23.51 год. ОСОБА_12 перебував в м. Сміла, а близько 00.24 год. 27.08.2015 р. повернувся в м. Черкаси. Із викладеного суд робить висновок про те, що поїздка підсудних у зворотному напрямку тривала значно довше, ніж поїздка з м. Черкаси в с. Лозуватка, тобто по дорозі вони зупинялись.

Сам ОСОБА_12 не заперечує того, що по дорозі між с. Лозуватка та м. Сміла автомобіль зупинявся і він знову застосував фізичне насильство до ОСОБА_7, наносячи йому удари руками по тулубу і в обличчя. Як зазначено вище, експертам під час безпосереднього спілкування з ОСОБА_13 стало відомо про те, що він у цьому місці наносив удари ОСОБА_7 по голові якимсь предметом. Доказів тому, що інші підсудні (ОСОБА_5 і ОСОБА_4) після зупинки автомобіля брали участь в побитті ОСОБА_7 разом з ОСОБА_13, і що останній застосував саме дерев'яну битку, не надано.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 212 та № 212/5 (т.1 а.с.11, 95) на трупі ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому кісток склепіння черепа зліва, перелому ребер справа та зліва, крововиливи в м'які тканини навколо перелому, перелому лівої виличної кістки з крововиливами в м'які тканини перелому, множинні переломи ребер справа і зліва, крововиливи в м'які тканини навколо переломів 4,5,6 ребер справа між передньою підпахвинною та середньо-ключичною лініями та навколо переломів 8,9,10,11 ребер зліва між задньою під пахвинною та лопатковою лініями, крововиливи в м'які тканини правої завушної ділянки.

Тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому кісток склепіння черепа зліва відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, утворились від дії тупого твердого предмета з обмеженою в межах контакту поверхнею, ознак прижиттєвості цього ушкодження не виявлено.

Тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи справа з крововиливами в м'які тканини навколо перелому, перелому лівої виличної кістки з крововиливами в м'які тканини навколо перелому мають прижиттєве походження, час утворення яких неможливо встановити, утворились від дії тупих твердих предметів, але ступінь їх тяжкості встановити неможливо.

Тілесні ушкодження у вигляді переломів 4,5,6 ребер між передньою підпахвинною та середньо-ключичною лініями справа і 8,9,10,11 ребер зліва між задньою підпахвинною та лопатковою лініями з крововиливами навколо них утворились від дії тупих твердих предметів, мають прижиттєве походження, визначити час їх утворення неможливо із-за гнильних змін, за ступенем тяжкості відносно живих осіб відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Тілесні ушкодження у вигляді переломів 1,7,8,9,10 ребер справа та 6 ребра справа по задній під пахвинній лінії, у вигляді переломів 4,5,6,7 ребер зліва утворились від дії тупих твердих предметів, не мають ознак прижиттєвості, відносно до живих осіб відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м'які тканини правої завушної ділянки утворились від дії тупого твердого предмета, мають прижиттєве походження, відносяться до легких тілесних ушкоджень у живих осіб, але визначити точний час їх утворення неможливо із-за виражених гнильних змін трупа.

Також на трупі виявлено відсутність внутрішніх органів, більшої частини м'яких тканин тіла, частини кінцівок, що частково пов'язано із гнильними процесами і частково із дією тварин.

Із-за вираженого гниття та скелетування трупа причина смерті ОСОБА_7 не встановлена і не встановлено причинного зв'язку між наявними тілесними ушкодженнями і причиною смерті.

З урахуванням характеру, локалізації й кількості наявних на трупі тілесних ушкоджень всі вони утворились не від одного, а від кількох (двох чи більше) предметів. При цьому тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому кісток склепіння черепа зліва утворились від дії тупого твердого предмета з обмеженою в межах контакту поверхнею і не могли утворитись від ударів ногами чи руками. Всі інші тілесні ушкодження, а саме перелом нижньої щелепи справа з крововиливами в м'які тканини навколо перелому, перелом лівої виличної кістки з крововиливами в м'які тканини навколо перелому, множинні переломи ребер справа і зліва, крововиливи в тканини навколо переломів 4,5,6 ребер справа між передньою підпахвинною та середньоключичною лініями та навколо переломів 8,9,10,11 ребер зліва між задньою підпахвинною та лопатковою лініями, крововиливи в м'які тканини правої завушної ділянки, виникли внаслідок удару твердим (-ми) тупим (-ми) предметом (предметами), індивідуальні особливості яких не відобразились в наявних ушкодженнях, і могли утворитись від дії як кистей рук людини, затиснутих в кулак, так і від ударів ногами чи дерев'яними битками.

Визначити кількість нанесених по тілу ОСОБА_7 ударів неможливо, але всі виявлені на трупі тілесні ушкодження утворилися не менш як від восьмикратної дії тупих твердих предметів.

Фактичні обставини справи, що встановлені з перелічених показань свідків і підсудних та інших доказів, свідчать про те, що підсудні мали намір застосувати фізичне насильство до ОСОБА_7 заздалегідь пристосованими для вчинення злочину невстановленими дерев'яними предметами і застосували таке насильство, наносячи численні удари такими предметами ОСОБА_7 по голові, тулубу та кінцівках в приміщенні будинку, а потім з метою продовження застосування фізичного насильства силоміць вивезли ОСОБА_7 і зупинились по дорозі, де ОСОБА_13 продовжив застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_7 і знову наніс йому численні удари по голові й по тулубу невстановленим предметом.

Незважаючи на те, що експерту не вдалось встановити ознак прижиттєвості виявлених на трупі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, суд з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, а саме того, що до приїзду підсудних у ОСОБА_7 не було таких тілесних ушкоджень, а підсудні завдали йому численних ударів невстановленими предметами, вважає доведеним те, що всі виявлені на трупі ОСОБА_7 тілесні ушкодження заподіяні ОСОБА_7 за його життя і від умисних дій підсудних, які діяли групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні експерт пояснив, що ознаки прижиттєвості деяких тілесних ушкоджень не встановлені із-за вираженого гниття та скелетування трупа ОСОБА_7.

Із вказаного висновку встановлено, що виявлені на трупі ОСОБА_7 тілесні пошкодження утворились від дії не одного, а кількох (двох чи більше) предметів, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_11, яка була очевидцем того, що кожен з трьох підсудних при заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 використовував предмети, подібні до палок, і спростовує показання підсудних, що тільки ОСОБА_13 використовував палку.

Також експерт підтвердив висновок про те, що тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому кісток склепіння черепа зліва утворились від дії тупого твердого предмета з обмеженою в межах контакту поверхнею і не могли утворитись від ударів ногами чи руками, що спростовує показання підсудних про те, що удари таким предметом по голові ОСОБА_7 не наносились.

Незважаючи на те, що підсудні ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визнали себе винуватими в незаконному позбавленні волі, суд виходить з того, що обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 146 КК України, їм не висувалось, тому не дає правову оцінку цим діям підсудних, а проводить судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення, що передбачено ч.1 ст. 337 КПК України.

Підсудним висунуто обвинувачення у скоєнні умисного вбивства ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим, перед судом не доведено того, що смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок умисних дій підсудних. При цьому суд виходить з того, що об'єктивна сторона вбивства характеризується: 1) діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3) причинним зв'язком між вказаним діянням та наслідком.

Як вказано вище, проведеними судово-медичними експертизами причина смерті ОСОБА_7 не встановлена і не встановлено причинного зв'язку між наявними тілесними ушкодженнями і причиною смерті.

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд обґрунтував свої висновки щодо доведеності того, що підсудні утрьох діяли умисно групою осіб з метою заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень і виявлені на трупі ОСОБА_7 тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості та легкі) заподіяні внаслідок умисних дій всіх трьох підсудних, але суду не надано переконливих доказів тому, що вони переслідували мету заподіяння смерті іншої людини і що смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок їх умисних дій. При цьому суд виходить з того, що умисел всіх підсудних був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_7 і відповідальність для них повинна наступати за тілесні ушкодження, які фактично заподіяні групою осіб, тобто в даному випадку за умисне тяжке тілесне ушкодження, незалежно від того, хто саме з групи підсудних заподіяв таке тілесне ушкодження. При цьому підсудні діяли узгоджено: приготували знаряддя злочину, за допомогою свідка ОСОБА_9 вияснили точне місце перебування ОСОБА_7, разом напали на нього і нанесли численних ударів, за вказівкою ОСОБА_13 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 утримували потерпілого в будинку, а потім вивели його з кляпом, який йому до рота засунув ОСОБА_13, силоміць посадили в автомобіль і вивезли за межі населеного пункту, де ОСОБА_13 продовжив завдавати потерпілому удари. З урахуванням викладеного суд на підставі ч.3 ст. 337 КПК України виходить за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та кваліфікує дії всіх підсудних за ч.2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

Визначаючи мотив скоєного підсудними злочину, суд виходить з наступного.

З показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_12 встановлено, що вони потерпали від неправомірної поведінки ОСОБА_7 і поскаржились на нього ОСОБА_13. Судом наведено мотиви, з яких встановлено, що ОСОБА_13 разом з іншими підсудними реалізував умисел на умисне заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Свідки пояснили суду, що через певний час після побиття ОСОБА_7 в будинку ОСОБА_13 зателефонував, передав телефон ОСОБА_7 і той вибачався перед свідками за свою поведінку.

З урахуванням викладеного суд вважає встановленим, що у всіх підсудних виникли особисті неприязні відносини до раніше незнайомого їм ОСОБА_7 із-за його неправомірної поведінки до неповнолітніх ОСОБА_12 і ОСОБА_9.

Проведеними судово-психіатричними експертизами (т.1 а.с. 82, 87, 94) встановлено, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_13 хронічними психічними захворюваннями або недоумством не страждають і не страждали під час вчинення інкримінованого злочину, здатні усвідомлювати свої дії та керувати ними. Виявлені у ОСОБА_13 прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації не вплинули на здатність усвідомлювати ним

свої дії та керувати ними.

Підсудні також обвинувачуються в тому, що вони зв'язали ОСОБА_7. Свідок ОСОБА_9 бачив мотузку в автомобілі, на якому приїхали підсудні. При огляді місця події неподалік місця виявлення трупа було знайдено шнурок довжиною біля 1,5 м. (т. 1 а.с.35). Разом з тим, ні підсудні, ні свідки не підтвердили того, що ОСОБА_7 вивели з дому зв'язаним, тому суд виключає цю обставину з обвинувачення.

Також суду не надано доказів тій частині обвинувачення, що підсудні приховали труп ОСОБА_7, прикопавши його в лісосмузі і присипавши його сміттям та гіллям.

Труп згідно з даними протоколу огляду місця події дійсно був частково прикритий будівельним сміттям (т.1 а.с.2), але, як зазначено вище, перед судом не доведено того, що смерть ОСОБА_7 наступила від умисних дій підсудних. Показання підсудного ОСОБА_13 про те, що він, завдавши ОСОБА_7 численних ударів, залишив його живим неподалік автодороги, нічим не спростовані.

Призначаючи покарання за вчинений підсудними злочин, суд враховує його тяжкість та обставини скоєння, дані про особу обвинувачених.

Згідно з класифікацією злочинів, яка міститься в ст. 12 КК України, підсудні вчинили тяжкий злочин. Вони не судимі, але ОСОБА_13 раніше визнавався винним у вчиненні умисного злочину. ОСОБА_4 за місцем колишнього навчання та за місцем проживання, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризуються позитивно. ОСОБА_13 характеризується за місцем колишнього навчання наступним чином: має добру пам'ять, програмний матеріал засвоює на середньому рівні, але нестриманий, може бути агресивним, в класі займав місце лідера, іноді негативного, суспільно-корисну працю виконує добре, захоплюється спортом.

Обтяжуючих чи пом'якшуючих покарання підсудних обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, суд в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України призначає підсудним покарання у вигляді позбавлення волі. Разом з тим, судом встановлено, що вчинення злочину було спровоковано неправомірною поведінкою ОСОБА_7, який грубо ставився до неповнолітніх і не змінив своєї поведінки й після того, як ті звертались за допомогою до міліції. Підсудні не судимі, мають постійні місця проживання. З урахуванням конкретних обставин справи суд призначає підсудним ОСОБА_4 і ОСОБА_5 мінімальний розмір покарання. Підсудний ОСОБА_13 був ініціатором вчинення злочину, проявляв більшу від своїх спільників агресію до ОСОБА_7, тому йому призначається більш суворе покарання.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з засуджених на користь держави потрібно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 3537 грн. 90 коп.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази у справі: папілярні сліди рук і три оптичні диски - зберігати в матеріалах кримінального провадження, фрагмент паска безпеки, сітку з динаміка, шнурок, обгорілі фрагменти тканини та фурнітури одягу - знищити, як такі, що не мають цінності.

Цивільний позов не заявлено, підстав для скасування або зміни запобіжних заходів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 (вісім) років.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років.

Строк покарання обчислювати з 24 вересня 2015 року. Зарахувати ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у строк відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з 24 вересня 2015 року по 07 квітня 2017 року у співвідношенні один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі згідно з положеннями ч.5 ст. 72 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі по 1179 грн. 30 коп. з кожного.

Речові докази: папілярні сліди рук і три оптичні диски - зберігати в матеріалах кримінального провадження, фрагмент паска безпеки, сітку з динаміка, шнурок, обгорілі фрагменти тканини та фурнітури одягу - знищити, як такі, що не мають цінності.

Копію вироку вручити прокурору і підсудним негайно після проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку, а підсудними - з дня вручення його копії.

Головуючий: В. В. Угорчук

судді: Колода Л.Д.

Степаненко О.М.