Ухвала суду № 65833034, 06.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7744/16-к Головуючий у І інстанції Лисенко В. В.Провадження № 11-кп/780/401/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 35 06.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

06 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.,

суддів Зіміної В.Б., Семенцова Ю.В.,

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

секретаря судових засідань ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

- визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна; остаточне покарання ОСОБА_2 визначено на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2014 року у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років 3 (три) місяці без конфіскації майна.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за наступних обставин.

01 червня 2016 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, будучи раніше судимим вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2014 року за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст.75 КК України звільненим від відбуваання покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки, маючи умисел на заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння № 34 по вул. Сахалінській в м.Боярка Києво-Святошинського району Київської області, де повторно незаконно заволодів належним гр. ОСОБА_5 мопедом марки «Kanuni-mq50T» з обємом двигуна 50 см куб., чорного кольору, номер рами LD5TABPA181100167, 2005 року випуску, вартістю 7542 гривні.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року, ухвалений відносно нього змінити та помякшити йому покарання до 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, обвинувачений зазначає, що суд першої інстанції при призначенні йому остаточного покарання за сукупністю вироків, невірно застосував принцип складання покарань за кожним з вироків, внаслідок чого призначив йому покарання з порушенням вимог ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, які не оспорювались також і обвинуваченим та досліджувались за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а тому, згідно із ч.2 ст. 394 КПК України, апеляційному оскарженню не підлягають і самим обвинуваченим не оскаржуються.

Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, характеризується посередньо. Обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України судом першої інстанції визнано та враховано щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, місцевим судом не встановлено. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ту обставину, що ОСОБА_2 вчинив злочин під час іспитового строку, встановленого йому попереднім вироком, що свідчить про стійке небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст.289 КК України за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції правильно визначив остаточне покарання обвинуваченому на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог частини четвертої зазначеної статті кримінального закону, яка визначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Саме таке остаточне покарання визначене обвинуваченому ОСОБА_2 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_2, а також про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді:

_______ ____ ___

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7